ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Чистякової Т.І.,

суддів

при секретарі Філатової Є.В.,

Любобратцевої Н.І.,

Савенко М.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахування пенсії та стягнення суми за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі Управління), в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на його користь недоплачене підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік - липень 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у сумі 3523,80 грн., а також просить стягнути на її користь судові витрати.

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року позов задоволено частково. Відповідача зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу недоплачену йому за період з вересня 2009 року по липень 2010 року суму підвищення до пенсії в розмірі 1568,40 грн. відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На користь позивача з відповідача стягнено судові витрати у розмірі 37 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  рішення суду  скасувати.

Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є дитиною війни та на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України № 2195-1У  від  18.11.04, тому він має право на нарахування  і виплату щомісячної державної соціальної допомоги у встановленому розмірі, а доводи відповідача щодо визначення розміру спірних виплат Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» є безпідставними.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та виниклим між сторонами правовідносинам.

Статтею 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон  № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом № 2195-ІУ передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що  основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що  виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції  про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитини  війни.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. статтю 6 Закону № 2195 змінено та  встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зазначені зміни  до Закону № 2195  визнані  неконституційними.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог правомірно керувався положеннями Закону № 2195, а не Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що  з 22 травня 2008 року втратив  чинність.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні перерахунку сум за спірний період, на думку колегії суддів, є  неспроможними.

Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Оскільки розмір соціальних виплат відповідно до Закону № 2195-ІУ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то колегія суддів вважає, що стаття  71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не може бути поширена на спірні правовідносини.

Таким чином, нарахування та виплата у 2009 - 2010р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону  № 2195-ІУ.

Разом з тим, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на органи Пенсійного фонду України, тому розрахунок сум не відноситься до компетенції суду, і у цій частині рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до статті  201 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, однак із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.97, 198, 201, 205, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010  змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення грошове визначення суми до стягнення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Судді