ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Чистякової Т.І.,

суддів

при секретарі Філатової Є.В.,

Любобратцевої Н.І.,

Савенко М.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахування пенсії та стягнення суми за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта   Автономної Республіки Крим на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі Управління), в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на його користь недоплачене підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з травня 2007 року по травень 2010  року в розмірі 3603 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни державну соціальну допомогу за період з липня по грудень 2007 року, з травня по грудень 2008 року, за 2009 рік та з січня по травень 2010  року в розмірі 3366 грн. 90 коп., також стягнені судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  рішення суду  скасувати.

Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є дитиною війни та на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України № 2195-1У  від  18.11.04, тому він має право на нарахування  і виплату щомісячної державної соціальної допомоги у встановленому розмірі, а доводи відповідача щодо визначення розміру спірних виплат Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» є безпідставними.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та виниклим між сторонами правовідносинам.

Статтею 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон  № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом № 2195-ІУ передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що  основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що  виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції  про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитини  війни.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні перерахунку пенсії за спірний період, на думку колегії суддів, є  неспроможними.

Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Оскільки розмір соціальних виплат відповідно до Закону № 2195-ІУ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то колегія суддів вважає, що стаття  71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не може бути поширена на спірні правовідносини.

Таким чином, нарахування та виплата у 2009 -2010р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону  № 2195-ІУ, а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Разом з тим, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на органи Пенсійного фонду України, тому розрахунок сум не відноситься до компетенції суду, і у цій частині рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до статті  201 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.97, 198, 201, 205, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення грошове визначення суми до стягнення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в порядку і строк, передбачені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.                    

Судді