АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Іщенка В.І.,
суддів Полянської В.О.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, зміну розміру часток у домоволодінні, припинення права власності на частку спільної власності, відшкодування вартості майна та моральної шкоди.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2011 року позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, і в подальшому змінила позовні вимоги і просила вселити її у ј частку домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1 і усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом надання необхідних для вільного доступу до належного їй майна ключів та забезпечення вільного доступу на належну їй частку земельної ділянки.
Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування від 14.01.2005 року ОСОБА_2 є власником ј частки домоволодіння з відповідно часткою надвірних споруд, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що 21.03.1989 року співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, була укладена угода якою був визначений порядок користування житловим будинком № НОМЕР_1, згідно якої в користування попереднього власника ОСОБА_5. виділені кімнати І-3, ІІ-2 і І з відповідною частиною надвірних споруд і окремим виходом. Позивач вказує, що вона як власник частки домоволодіння не має можливості користуватися своїм майном, що порушує її конституційні права на житло передбачені Конституцією України, ЖК України і ЦК України. Доказом того, що відповідачі чинять перешкоди у проживанні та користуванні власністю, про що є постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 23.07.2008 року, в якій зазначено, що відповідачі підтвердили ту обставину, що дадуть згоду на її проживання у домоволодінні лише за рішенням суду. Уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_2 просила суд вселити її у ј частку домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1 та про усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, шляхом надання необхідних для вільного доступу до належного їй майно ключів та забезпечення вільного доступу на належну їй частку земельної ділянки.
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2011 року позовні вимоги задоволено. Ухвалено рішення про вселення ОСОБА_2 до приміщень у жилому будинку АДРЕСА_1, а саме: у будинку літ. «А» у жилу кімнату № 1-3 площею 9,7 кв.м., кухню № 1-2 площею 5,4 кв.м., у прибудові літ. «а» прихожу І площею 3,7 кв.м., сарай літ. «М» і усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 у здійсненні нею права користування та розпорядження вказаними вище приміщеннями і зобов’язано ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно надати ОСОБА_2 необхідні для вільного доступу до належного майна ключі та забезпечити добровільний доступ на належну їй частку земельної ділянки.
При ухваленні рішення суд виходив з того, що ОСОБА_2 є власником ј частки домоволодіння по АДРЕСА_1 і оскільки, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоджають їй проживати і користуватися власністю, позивача необхідно вселити до вказаного домоволодіння та усунути перешкоди в користуванні власністю.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу і просять скасувати заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2011 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 Апелянти зазначають, що суд при розгляді справи порушив вимоги ст. 213, 214 і 215 ЦПК України. Судом в рішенні не зазначено і не конкретизовано на яку саме ј частку земельної ділянки необхідно забезпечити доступ ОСОБА_2, де вона знаходиться, які її розмірі, і чим регламентуються нормативне право користування (право власності) ОСОБА_2 на ј частку земельної ділянки, власником якого є Феодосійська міська рада, думку якого з цього питання про землю ніхто не витребував, та не притягнув як сторону по справі. Також апелянти посилаються на порушення судом ст.74 ЦПК України, оскільки висновок суду про належне сповіщення ОСОБА_4 про розгляд справи не відповідає обставинам справи та не підтверджений матеріалами справи. Апелянти зазначають, що судом був проігнорований висновок експертизи № 1830 від 28.10.2005 року та рішення Феодосійської міської ради № 347 від 09.11.1977 року, якими встановлено, що приміщення, в які позивач просила її вселити не придатні для проживання. На думку апелянтів, суд неправильно витлумачив ч. 3 ст. 358 ЦК України, та помилково не врахував диспозицію ч. 2 ст. 364 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без ретельного дослідження доказів, яким надана неналежна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону .
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 на підставі договору дарування належить ј частка домоволодіння АДРЕСА_1, яка складається з приміщень: у будинку літ. «А» у жилої кімнати № 1-3, площею 9,7 кв.м., кухні № 1-2, площею 5,4 кв.м., у прибудові літ. «а» прихожої - І, площею 3,7 кв.м., сараю літ. «М».
Відповідно до висновку експерта № 1830 від 29 жовтня 2005 року і фототаблиці та доповнень від 22 грудня 2005 року до вказаного висновку експерта, в домоволодінні АДРЕСА_1 зруйновано жилий літер «А», сарай «М» і вказані приміщення не підлягають поновлювальному ремонту(а.с.54-67, 76-80).
Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Статтею 380 ЦК України передбачено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення вказаному висновку експерта не дав правової оцінки і ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Оскільки, з експертизи вбачається, що спірна частина домоволодіння, яка належить позивачу на праві власності зруйнована, що було підтверджено і представником позивача у судовому засіданні апеляційного суду, і не відповідає вимогам статей 379, 380 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки частина будинку, у яку просить вселитись позивач, зруйнована і не придатна для постійного проживання, а вселити особу можливо тільки в житловий будинок, квартиру, інше приміщення, придатне для постійного проживання в них.
Не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги ОСОБА_2, оскільки вони є похідними від позовних вимог про вселення.
Також, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог норм процесуального закону і не сповіщення належним чином ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про час розгляду справи, оскільки належних доказів про їх неявку до суду 28 березня 2011 року у суду не було, що встановлено апеляційним судом.
Не звернув на вказану обставину суд першої інстанції і при розгляді заяви ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 28 березня 2011 року і безпідставно, в порушення вимог ст. 232 ЦПК України, відмовив у задоволенні вказаної заяви і скасуванні заочного рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України зазначене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити.
Заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення у ј частку домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель по АДРЕСА_1 і усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом надання необхідних для вільного доступу до належного їй майна ключів та забезпечення вільного доступу на належну їй частку земельної ділянки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко В.О. Полянська Т.С. Авраміді