АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Іщенка В.І.,
суддів Полянської В.О.,
Приходченко А.П.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: «Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Феодосійське міське управління земельних ресурсів, про переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, визнання права на 19/50 часток домоволодіння та земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання, що на момент продажу 19/50 часток домоволодіння було розділено між співвласниками, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
12 лютого 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому, з урахуванням доповнень до позову, просила перевести на неї права та обов’язки покупця за договором купівлі-продажу 19/50 частко АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1271га., яка розташована по АДРЕСА_2 який укладено 13.06.2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і визнати право власності на 19/50 часток домоволодіння та земельної ділянки.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 на праві власності належить 31/50 часток домоволодіння з відповідними частками надвірних споруд, що знаходяться у АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 січня 1996 року, реєстровий № 1-80. У лютому 2007 року вона дізналася, що рішенням Феодосійського міського суду від 25.01.2007 року у справі № 2-168/07 визнано дійсним угоду купівлі-продажу 19/50 часток АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1271 га, яка розташована у АДРЕСА_2-б, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, яка укладена 13 червня 2003 року. Спірне домоволодіння належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу. Посилаючись на частини 1 і 4 ст. 362 ЦК України, позивач вважає, що при укладенні вказаного договору її переважне право перед іншими особами на купівлю, вказаної частки будинку, було порушено. Оскільки, сума по договору склала 8000 доларів США, що в еквівалентно 41600 грн., зобов’язалася вказану суму внести на депозитний рахунок суду.
12 вересня 2007 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив суд визнати, що на момент продажу йому ОСОБА_5 19/50 часток АДРЕСА_1, вказане домоволодіння було розділено між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Вимоги мотивовані тим, що після звернення ОСОБА_2 з позовом до суду, позивач змушений звернутися з зустрічним позовом, оскільки вважає, що вони є співвласниками домоволодіння, яке фактично розділено ще в 1964 році з дозволу селищної ради, оскільки частка домоволодіння, яка належить ОСОБА_6, була відчужена ОСОБА_7 За діючим на той час законодавством не існувало спільної державної та приватної власності, і відповідно, не могло бути спільної часткової власності. За договором дарування у 1976 році його дід ОСОБА_5 придбав у власність конкретні будівлі, тобто його частка була реально виділена. В подальшому, питання будівництва надвірних будівель кожний із співвласників вирішував незалежно один від одного в Орджонікідзевській селищній раді, а у 2000 році, у зв’язку з приватизацією землі, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 була укладена угода про порядок користування земельною ділянкою та будівлями, які розташовані на земельній ділянці, яка посвідчена селищною радою.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 13 вересня 2007 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 були об’єднані в одне провадження.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 09 липня 2008 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб - «Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» та Феодосійське міське управління земельних ресурсів.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: «Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Феодосійське міське управління земельних ресурсів, про переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, визнання права на 19/50 часток домоволодіння та земельну ділянку та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання, що на момент продажу 19/50 часток домоволодіння було розділено між співвласниками відмовлено. Повернуто за приналежністю ОСОБА_2 суму, внесену на депозитний рахунок суду, в розмірі 41600 грн. відповідно до квитанції № ПН160 від 20 жовтня 2007 року.
Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 . не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити і прийняти додаткове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2 В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що вирішуючи спір суд керувався ЦК України в редакції 1963 року, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу 19/50 часток домоволодіння і земельної ділянки був кладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у 2003 року. Проте його не можна вважати укладеним, оскільки він був укладений у простій письмовій формі, тому права та обов’язки за ним не виникають відповідно до статей 227 і 47 ЦК України у редакції 1963 року, у зв’язку з чим дія ст. 114 ЦК України не поширюється. Угода купівлі-продажу була визнана судом дійсною лише 25 січня 2007 року, а тому у ОСОБА_2 виникло право на звернення до суду з позовом в порядку ст. 362 ЦК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представники ОСОБА_3 – ОСОБА_8 і ОСОБА_9, посилаючись на неспроможність її доводів, вважають рішення суду законним і обґрунтованим і просять апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 . не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції встановив, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 фактично укладений, проведений за ним розрахунок 13.06.2003 року, тому на ці правовідносини розповсюджуються норми ст.114 ЦК України (в редакції 1963 року). В ході слухання справи судом також з’ясовано, що ОСОБА_3 з 11.10.2003 року проживав та зареєстрований в АДРЕСА_1, є онуком ОСОБА_5, тому 19/50 часток АДРЕСА_1 відчужено ОСОБА_5 не сторонній особі, а члену родини, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Виходячи з наданих сторонами доказів, дослідивши матеріали інвентарної справи, наданої КП «Феодосійське МБРТІ», суд першої інстанції встановив, що угода про розділ між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_2 АДРЕСА_1 не укладалася, а між сторонами визначено тільки порядок користування і дійшов висновку, що вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону .
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
ОСОБА_2 є власником 31/50 частки АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16.01.1996 року державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори 16.01.1996 року, реєстровий № 1-80 (а.с.7).
19/50 часток АДРЕСА_1 належало ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого 10.06.1976 року, реєстровий № 1444 (а.с.32-33).
29.12.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 була укладена угода про порядок користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1, яка затверджена виконкомом Орджонікідзевської селищної ради м. Феодосії (а.с.34).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ФМБРТІ» від 21.06.2007 року ОСОБА_3 є власником 19/50 часток АДРЕСА_1 (а.с.64).
Рішенням Феодосійського міського суду від 25 січня 2007 року у справі № 2-168/07р., яке набрало законної сили, визнано дійсним договір купівлі-продажу 19/50 часток АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1271 га, яка розташована у м. Феодосії АДРЕСА_1-б, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 13.06.2003 року (а.с.4-5).
Доводи апеляційної скарги, про те що договір купівлі-продажу, який було укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у 2003 році не можливо вважати укладеним, оскільки він був складений у простій письмовій формі, є неспроможними, оскільки він визнаний дійсним, що вбачається з рішення Феодосійського міського суду від 25 січня 2007 року у справі № 2-168/07р., яке набрало законної сил 05.02.2007 року і яке не було оскаржено позивачем ОСОБА_2, у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам наданим позивачам, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні її позову, є безпідставними.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам з дотриманням вимог норм процесуального права і в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків, правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 . та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко В.О. Полянська А.П. Приходченко