АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2011 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Іщенка В.І.,
суддів Полянської В.О.,
Редько Г.В.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Кримської республіканської установи «Психоневрологічний диспансер» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
26 січня 2011 року Кримська республіканська установа «Психоневрологічний диспансер» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 26398 грн. 63 коп., завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.12.2010 року на вул. Кірова, у м. Керчі ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом марки «PEUGEOT» д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_5, який належить позивачу, чим порушив п.п.2.3, 2.9 Правил дорожнього руху України. Постановою Керченського міського суду АР Крим від 05.01.2011 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтями 124, 130 ч. 1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Власником транспортного засобу марки «PEUGEOT» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, є ОСОБА_2, який передав його ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за довіреністю, а ОСОБА_4 надав транспортний засіб для користування ОСОБА_6 не маючи на це повноважень, тому посилаючись на ст.1187 ЦК України позивач просив відшкодувати матеріальну шкоду у повному розмірі з винних осіб.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року позов Кримської республіканської установи «Психоневрологічний диспансер» задоволено частково. Стягнуто на користь Кримської республіканської установи «Психоневрологічний диспансер» матеріальну шкоду з ОСОБА_2 у сумі 8799 грн. 54 коп., з ОСОБА_4 у сумі 11732 грн. 72 коп., з ОСОБА_6 у сумі 5866 грн. 37 коп. Судом вирішено питання по розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог, у тому числі до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» відмовлено.
ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення з нього 1/3 суми у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 8799 грн. 54 коп. та судових витрат і у задоволенні позовних вимог, відносно нього, відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що суд дійшов не правильного висновку, що довіреність якою він уповноважив ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 представляти його інтереси у всіх державник органах в тому числі ДАІ не наділяла зазначених осіб належними повноваженнями, по експлуатації транспортного засобу «PEUGEOT». На думку апелянта, оскільки в довіреності було зазначено, що вона видається не лише для продажу автомобілю, але і для його експлуатації, то це і підтверджує користування автомобілем без будь яких обмежень. Апелянт зазначає, що довіреність, яка була видана 26.06.2010 року, є дійсною та ніким не була оскаржена. На час скоєння ДТП, автомобіль на законних підставах утримувався відповідачем ОСОБА_4., що і було достовірно встановлено судом, і саме ОСОБА_4 передав керування автомобілем ОСОБА_6, який скоїв ДТП знаходячись в стані наркотичного сп'яніння. Таким чином на його думку, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 1187, ст. 395, ст. 397 ЦК України слідує, що володільцями автомобіля «PEUGEOT» д/н НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП, були ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, а не він.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довіреності, виданої ОСОБА_2 26.06.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не були наділені повноваженням з експлуатації належного ОСОБА_2 автомобіля, і таким чином спростовуються твердження ОСОБА_2 та його представника про те, що володільцем цього автомобіля не є ОСОБА_2, а є зазначені у довіреності особи. Суд зазначив, що оскільки під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав, тому володільцем автомобіля «PEUGEOT», д/н НОМЕР_1, не переставав бути ОСОБА_2 Судом не прийнято до уваги розписку без дати складання, про обмін автомобіля «PEUGEOT», д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на торгівельний ларьок, який належить ОСОБА_4, як доказ володіння цим автомобілем ОСОБА_4 на законних підставах. Скоєнню ДТП і завданню матеріальної шкоди позивачу пошкодженням його автомобіля сприяли як недбалість власника (володільця) автомобіля «PEUGEOT» ОСОБА_2, який незважаючи на вказані у довіреності повноваження, надані ОСОБА_4 фактично передав автомобіль у користування, так і дії самого ОСОБА_4, який знаючи про відсутність у ОСОБА_6 повноважень на керування автомобілем «PEUGEOT» не мав права передавати йому транспортний засіб, надав йому джерело підвищеної небезпеки у керування. Суд зазначив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166, ч. 4 ст. 1187 ЦК України за завдану позивачу шкоду, яка спричинена пошкодженням транспортного засобу, відшкодовувати матеріальну шкоду повинні ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, який не мав повноважень на керування автомобілем і скоїв ДТП внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача і повинен нести відповідальність на підставі ч.3 ст.1187 ЦК України. Враховуючи вищевказані обставини, що мають істотне значення для відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції визначив частки по відшкодуванню завданої позивачу шкоди від загального розміру шкоди, яка складає 26398 грн. 63 коп., виходячи з вини кожного з відповідачів, і визначив до стягнення 1/3 частку з ОСОБА_2, що становить 8799грн. 54коп., 4/9 частки з ОСОБА_4, що становить 11732 грн. 72 коп., 2/9 з ОСОБА_6, що становить 5866 грн. 37 коп.
Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_5 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», прийшов до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не вчиняли ніяких дій щодо користування автомобілем, а Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» не повинно нести відповідальність, оскільки страхувальником є ОСОБА_3, а ОСОБА_6 керував автомобілем не маючи на це законних підстав, а тому вони не повинні відшкодовувати матеріальну шкоду.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону .
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З постанови Керченського міського суду АР Крим від 05 січня 2011 року вбачається, що 15 грудня 2010 року о 22-30 годин на вул. Кірова у м. Керчі ОСОБА_6 керував транспортним засобом марки «PEUGEOT» д/н НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп’яніння і при виникненні перешкоди у вигляді стоячого транспортного засобу ВАЗ -21099, д/н НОМЕР_5, не прийняв мір для його об'їзду і допустив з зіткнення, що призвело до спричинення матеріального збитку, чим порушив п.п.2.3, 2.9 Правил дорожнього руху України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки (а.с.6).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КРС № 392847 власником автомобіля марки «PEUGEOT»-290, р/н НОМЕР_1, є ОСОБА_2, що підтверджено відповіддю ГУ МВС України АР Крим (а.с.14,31).
З копії довіреності від 26 червня 2010 року вбачаться, що ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 ОСОБА_7, ОСОБА_4 продати належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 виданий РЕВ АР Крим 01.02.2005 року автомобіль марки «PEUGEOT»-290, 1992 року випуску, тип ТЗ – вантажний фургон, об'єм двигуна НОМЕР_3, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4 державник знак НОМЕР_1, зареєстрований в ДАІ м. Керчі та надав їм повноваження для виконання вказаних дій (а.с.70).
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 59 від 28 лютого 2011 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої Кримській республіканській установі «Психоневрологічний диспансер», яка є володільцем автотранспортного засобу ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_5, внаслідок ДТП, що сталася 15 грудня 2010 року, складає 26398 грн. 63 коп., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 23219 грн. 87 коп. (а.с.77-131).
Згідно до полісу №АА/3454999 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником транспортного засобу «PEUGEOT»-290, р/н НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с.147).
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неправильного встановлення особи і покладення на нього обов’язку з часткового відшкодування матеріальної шкоди, оскільки судом було встановлено та не спростовується апелянтом та обставина, що власником транспортного засобу «PEUGEOT»-290, р/н НОМЕР_1, є ОСОБА_2, оскільки це підтверджено належними доказами(а.с. 14,31).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 неправомірно передав транспортний засіб ОСОБА_6, який неправомірно ним керував та вчинив ДТП, спричинивши матеріальну шкоду володільцю іншого транспортного засобу.
Суд першої інстанції при встановленні розміру стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь позивача врахував усі обставини у справі, встановив ступінь винних дій кожного з відповідачів відповідно до вищевказаних норм закону, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції, особами, які приймали участь у справі, не оскаржено і апеляційним судом під час розгляду справи не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну оцінку доказам з дотриманням вимог норм процесуального права і в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків, і ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко В.О. Полянська Г.В. Редько