ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/6863/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача –Федоренко Р.В.,
представника відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвест-ХХІ»до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та визнання дій противоправними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металінвест-ХХІ», звернувся до суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.11 №0001352301/21121/10/23-206 з податку на додану вартість в сумі 763 487 грн. та про визнання противоправними дій ДПІ із самостійного тлумачення змісту і визнання недійсним правочинів ТОВ «Металінвест-XXI» з ПП «Агропрайд». Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для видання вказаного рішення послужив акт перевірки від 23.05.11 №2922/143/23-206/35281836, який оформлено з порушеннями діючого законодавства і в якому викладено недостовірні факти, а тому донарахування податку зроблені з порушенням діючого податкового законодавства. ДПІ вдалась до самостійного тлумачення змісту правочинів між позивачем та ПП «Агропрайд», зазначивши про їх нікчемність, без відповідного рішення суду. Між тим, господарські взаємовідносини між Позивачем та ПП «Агропрайд» відбувались в межах правочину, який відповідає вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами платників податків. Враховуючи наведене, віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у вартості придбаних у ПП «Агропрайд» послуг, до складу податкового кредиту є правомірним та відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим позивач вважає винесене за результатами зазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення, яким донараховані суми податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 610 789,92 грн. та штрафних санкцій у розмірі 152 697,48 грн., противоправним та таким, що підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, зазначивши про відсутність в податковому законодавстві положень, які б надавали податковому органу право тлумачити зміст правочинів та визнавати їх нікчемними, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що позивачем був сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Агропрайд», відносно якого ДПІ був отриманий акт перевірки ДПІ у м.Херсоні від 03.03.11, за змістом якого перевіркою встановлені порушення підприємством ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а податкові зобов’язання, сформовані за рахунок контрагентів визнані нікчемними. Враховуючи висновки зазначеного акту, ДПІ у м.Дніпродзержинську зроблені висновки щодо порушення ТОВ «Металінвест ХХІ» ч.5 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів. Податковий кредит, сформований позивачем за рахунок ПП «Агропрайд», та відповідні дані, наведені у деклараціях з ПДВ за жовтень 2010 року, про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов’язання) є недійсним. Також ДПІ зроблені висновки щодо порушення п.1.3 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого податковим органом зменшено суму податкового кредити та визначено суму податку на додану вартість у розмірі 610 789,82 грн., що підлягає сплаті до бюджету.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень проти позову, просив відмовити у задоволенні позову, додавши, що розрахунки між позивачем та його контрагентом зроблені у вексельній формі, що з огляду на положення п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», не змінює суму податкового кредиту або податкового зобов’язання. Крім того, представник відповідача послався на наявність постанови про порушення кримінальної справи по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва ПП «Агропрайд». В судове засідання, призначене на 18.08.11 о 13-00 год., представник відповідача не з’явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки суду не повідомив. З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю відповідача – суб’єкта владних повноважень, який про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с.164).
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, з 10.05.11 по 16.05.11 ДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Металінвест-ХХІ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Агропрайд» за жовтень 2010 року. Перевірка проведена на підставі Наказу ДПІ від 10.05.11 №1053 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України. Копію наказу від 10.05.11, повідомлення про проведення позапланової перевірки від 10.05.11 за №17564, повідомлення про запрошення від 10.05.11 №17566 вручені директору позивача 10.05.11, про що свідчить копія наявної матеріалах справи розписки (а.с.85, 86). Результати перевірки оформлені Актом від 23.05.11 №2922/143/23-206/35281836. З посиланням на зазначений акт ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.11 №0001352301/21121/10/23-206 з податку на додану вартість в сумі 763 487 грн.
Судом з’ясовано, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 23.05.11 №2922/143/23-206/35281836 висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного в червні 2010р. позивачем із контрагентом ПП «Агропрайд», та завищення податкового кредиту за жовтень 2010 року на загальну суму 610 789,82 грн. через порушення п.1.3 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 610 789,82 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зауважує на наступному.
Між позивачем та його контрагентом ПП «Агропрайд» укладений договір від 01.06.10 №01/06-10, на виконання якого ПП «Агропрайд» були надані позивачу послуги, пов’язані з маркетинговим дослідженням ринку продавців та покупців такого товару як металолом, металоконструкції, інструменти для буріння глибоких свердловин нафту та газу, нафтопродукти. Вартість отриманих послуг дорівнює 3 664 738,89 грн., в тому числі ПДВ – 610 789,82 грн. В матеріалах справи наявні акт №1 від 23.10.10 приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, акт №2 від 30.10.10 приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, акт №3 від 30.10.10 приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, а також звіти від 08.06.10 №1, від 23.06.10 №2, від 08.07.10 №3, від 13.07.10 №4, від 17.08.10 №5, від 01.10.10 №6, від 13.10.10 №7, від 28.10.10 №8, складені з виконання послуг за договором №01/06-10 (а.с.43,46-49,51-55, 57-59).
Судом також встановлено, що ПП «Агропрайд» на суму наданих на виконання договору від №01/06-10 послуг виписані податкові накладні від 23.10.10 та від 30.10.10 (а.с.44-45, 50, 56) на загальну суму 3 664 738,89 грн., в тому числі ПДВ – 610 789,82 грн.
Судовим оглядом зазначених первинних документів встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені на паперових носіях та мають необхідні обов’язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Так, в вищезазначених актах та звітах чітко вказано, які саме дії були здійснені контрагентом позивача в процесі надання маркетингових послуг, з якими суб’єктами господарювання були проведені переговори та які суб’єкти виявили зацікавленість у придбані товару позивача. З їх змісту просліджується конкретний персональний підхід до завдань договору від 01.06.10, які виконані в повному обсязі.
Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час існування зазначених правовідносин, далі - Закон №168) визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Так, податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним вимогам заповнення.
В ході проведення перевірки посадовим особам ДПІ зазначені первинні документи, в тому числі податкові накладні, також були дослідженні та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена.
Зі змісту означених первинних документів вбачається, що надання маркетингових послуг ПП «Агропрайд» виразилось у консультаційній допомозі та наданні проектів договорів з ВАТ «Керамет», Представництво «Регал Петроліум Корпорейшон Лімітед», ПП «Надежда», ТОВ «Вишва Ананда», НАК «Надра України», в результаті чого позивач придбав та продав металолом та нафтопродукти, інструменти для буріння глибоких свердловин нафти та газу. В результаті отриманих маркетингових послуг та укладених, як наслідок, договорів купівлі-продажу нафти, інструментів, металолому, позивач збільшив свій фінансовий стан на 108 918 грн., отже надані маркетингові послуги спричинили отримання доходу при ведені господарської діяльності позивачем.
Відносно змісту маркетингових послуг суд зазначає, що за своєю суттю такі послуги полягають як у прогнозуванні та вивченні попиту на продукцію, вдосконалення збуту продукції, дослідження ринку, так і у просуванні відповідної продукції на такому ринку, як результат вивченого попиту споживачів на певну продукцію. Таким чином, укладення позивачем договорів купівлі-продажу товарів із суб’єктами господарювання, з якими при проведені ПП «Агропрайд» маркетингових досліджень (вивчення попиту на товар, вивчення потенційних покупців тощо) були проведені переговори, підтверджує надання останнім маркетингових послуг за договором від 01.06.10.
Наведені судом фактичні дані – договір від 01.06.10, акт №1 від 23.10.10 приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, акт №2 від 30.10.10 приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, акт №3 від 30.10.10 приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, а також звіти від 08.06.10 №1, від 23.06.10 №2, від 08.07.10 №3, від 13.07.10 №4, від 17.08.10 №5, від 01.10.10 №6, від 13.10.10 №7, від 28.10.10 №8, складені з виконання послуг за договором №01/06-10 - які є доказами у розумінні ст.69 КАС України, свідчать про реальність господарських операції за договором від 01.06.10 №01/06-10, укладеним між позивачем та ПП «Агропрайд».
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В даному разі, як вбачається з установлених в судовому засіданні фактичних даних та підтверджується матеріалам справи, контрагентом позивача складені податкові накладні, придбані маркетингові послуги призначались для їх використання в господарській діяльності позивача, були ним використані, а тому позивач мав право відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість з цієї операції.
Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що розрахунки за отримані послуги проведені позивачем у вексельній формі (акт прийняття-передачі векселів від 30.11.10 та від 24.01.11, а.с.41-42). Твердження ДПІ щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за такою операцією, оскільки оплату було здійснено позивачем шляхом передачі векселів без їх фактичного погашення, є необґрунтованими.
Так, особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів на той час були врегульовані п.4.8 ст.4 Закону №168, абзацом третім якого передбачено, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. З наведеного суд робить висновок, що видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов’язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168, тобто, як було зазначено вище, за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.
Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.
Суд зауважує, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух послуг (або товарів), тобто факт їх надання, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання послуг (чи товарів) із дотриманням вимог п.7.4 ст.7 Закон №168 є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за такі послуги (або товар) взагалі ще не здійснені, проте встановлена реальність вчинення господарської операції та зв'язок між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Аналіз зазначених положень закону, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ПП «Агропрайд» дає підстави суду для висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями за договором від 01.06.10 №01/06-10, а відтак включення позивачем податкових накладених за таким договором на суму 610 789,82 грн. до складу податкового кредиту є правомірним.
З приводу посилання ДПІ в акті перевірки та запереченнях проти позову на акт перевірки ДПІ м. Херсона відносно ПП «Агропрайд» щодо нікчемності правочинів через недоодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та посилання на нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом ПП «Агропрайд», суд відмічає наступне.
Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.
Фактів спрямованості правочину, укладеного позивачем із ПП «Агропрайд», на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.
За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину між позивачем та ПП «Агропрайд», за яким позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.
З приводу наданої ДПІ Постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 15.03.11 суд зазначає наступне. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов’язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. З огляду на викладене, постанова від 15.03.11 не визнається судом доказом незаконності дій позивача та фіктивності спірної операції, позаяк відповідно до цієї постанови кримінальну справу порушено по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, отже не у відношенні посадових осіб позивача щодо прийняття ними участі в операціях, які були предметом дослідження.
Таким чином, висновки суб’єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Агропрайд» до податкового кредиту через порушення ч.5 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п.1.3 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовані дослідженими в судовому процесі доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та допустити доказами і носять характер суб’єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Металінвест-ХХІ» про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ м. Дніпродзержинську від 03.06.11 №0001352301/21121/10/23-206 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання противоправними дій ДПІ із самостійного тлумачення змісту і визнання недійсним правочинів ТОВ «Металінвест-XXI» з ПП «Агропрайд», суд зазначає, що такі дії процедурно співпадають з діями по складанню податковим органом акту перевірки. За змістом положень ПК України, зокрема ст.86, дії по складанню акту за результатами проведеної перевірки відносяться до повноважень органів державної податкової служби. Оскільки такі дії податкового органу не породжують будь-яких обов’язків у платника податків та не порушують права останнього, позов в означеній частині підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, при цьому, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвест-ХХІ» до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержниську – задовольнити частково.
Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинську від 03.06.11 №0001352301/21121/10/23-206.
Адміністративний позов в частині вимог про визнання противоправними дій Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинську із самостійного тлумачення змісту і визнання недійсним правочинів ТОВ «Металінвест-XXI» з ПП «Агропрайд» - залишити без задоволення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвест-ХХІ» (код ЄДРПОУ – 35281836) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текс постанови виготовлений 22.08.11.
Суддя
А.О. Коренев