Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          16 грудня 2024 року                                                  Справа №200/8617/24  

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, з 10.05.2022 по 02.06.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , в межах її компетенцій, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 10.05.2022 по 02.06.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення, з 06.06.2022 по 10.09.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , з 06.06.2022 по 10.09.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023, 2024 роки;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 з не нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я за 2 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров`я за 2 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Із тексту позовної заяви встановлено, що позивачем є ОСОБА_1 .

Як передбачено нормою п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Зміст позову - це звернена до суду вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту, яка повинна узгоджуватися із нормами ст. 5 КАС України.

Попри те, що у позовної заяви позивачем є ОСОБА_1 , у прохальній частині позову вимоги заявлено щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який не є позивачем у цій справі, а тому необхідно уточнити зміст позовних вимог із суб`єктним складом сторони позивача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 10.05.2022 по 10.09.2024.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та інших.

Тобто, з 19.07.2022 року відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.08.2024 по справі № 580/9690/23.

Аналогічного висновку дійшов Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 23.09.2024 по справі № 440/9017/24.

Суд зазначає, що аналіз статті 233 КЗпП України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був "прив`язаний" до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі № 200/5637/23.

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові від 28.11.2024 по справі № 380/8637/24.

Судом встановлено, що позивач з позовом щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 10.05.2022 по 10.09.2024 включно звернувся до суду 10.12.2024, тобто коли в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.08.2024 по справі № 580/9690/23.

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в постановах від 28.11.2024 по справі № 380/8637/24, від 18.11.2024 по справі № 380/4648/24, від 18.11.2024 по справі № 460/22137/23, від 06.11.2024 по справі № 300/5951/24, Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 23.09.2024 по справі № 440/9017/24.

Позивач вважає, що перебіг процесуального строку починається з дня отримання письмового повідомлення про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення.

Відповідно до п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі – Порядок № 260), військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п. 8 Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий.

Отже, про виплату грошового забезпечення в неналежному розмірі за період з 10.05.2022 по 10.09.2024 позивачу мало бути відомо не пізніше останнього календарного дня наступного місяця після проведення виплати за попередній місяць, а про не нарахування та не виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - до дня виключення включно. При цьому, в наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд звертає увагу позивача на те, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає, що під час проходження служби з 10.05.2022 по 10.09.2024 позивач жодного разу не звертався до відповідача із заявою про надання інформації про розміри виплаченого грошового забезпечення, його складових та способу його обрахунку.

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові від 28.11.2024 по справі № 380/8637/24.

Стосовно покликань позивача на ту обставину, що про порушення свого права він дізнався лише з листа-відповіді із повідомленням про суми нарахованих та виплачених позивачу видів грошового забезпечення на його заяву, на думку суд, таке не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.11.2024 по справі № 620/9315/23 зазначив, що отримання позивачем листа відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 12.11.2024 по справі № 620/7716/24, Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 19.11.2024 по справі № 360/1118/24.

Отже, дата отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, направленого відповідачем листом від 17.11.2024 № 85/вих3ПІ, у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, вона лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 по справі № 200/1643/24.

Суд звертає увагу, що виплати грошового забезпечення, щодо яких виник спір, виплачуються щомісячно, тобто чинним законодавством визначені часові межі їх виплати, - один раз на місяць.

Отже, триваюча пасивна поведінка позивача та його недисциплінованість як учасника суспільних відносин свідчить про недотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою, призведе до застосування судом процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду.

Оскарження особою будь-якої бездіяльності суб`єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб`єктом владних повноважень такої бездіяльності.

Щодо твердження позивача про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), суд зазначає, що у цій позовній заяві вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 10.05.2022 по 10.09.2024 стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому на спірні правовідносини щодо спірного періоду розповсюджуються приписи частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки частиною другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року) врегульовано питання щодо строку звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові саме при звільненні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.10.2024 по справі № 500/7802/23, від 31.10.2024 по справі № 500/7140/23.

Таким чином твердження позивача про те, що до вимог про нарахування та виплату з 10.05.2022 по 10.09.2024 включно грошове забезпечення, застосовується ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року) є помилковим.

Разом з тим, до вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та перерахунку та виплатити компенсації за невикористані при звільненні дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023, 2024 роки застосуванню підлягає саме ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), оскільки позивач дізнався про вказані нарахування (не нарахування) грошового забезпечення з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.09.2024 № 268 про його виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а тому в цій частині позовних вимог тримісячний строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки позивач звернувся до суду із цим позовом 10.12.2024.

Як зазначалося, згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

                                                       УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- уточнення змісту позовних вимог із суб`єктним складом сторони позивача;

- заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимого щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошової допомоги на оздоровлення) за період з 10.05.2022 по 10.09.2024 включно, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум, із зазначенням поважності причин його пропуску, разом із доказами в їх обґрунтування.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.   

          Суддя                                                                                  О.С. Духневич