ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року   ЛуцькСправа № 140/11322/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,  

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Крючкова Олена Богданівна в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Рівненської  митниці (далі – митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000067/1 від 10 липня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 через уповноваженого декларанта з метою декларування товару «атракціони парку розваг, атракціони з платформою для сидіння, де глядачам показують фільм або іншим чином переживають віртуальну реальність, а їхнє сидіння рухаються відповідно до видовищ і дій на атракціоні, нові: Атракціони віртуальної реальності VR SPACE WHEEL – 2 шт, серійний номер – М240221UK. – 1 шт., M2402219P. В комплекті з окулярами віртуальної реальності , шнуром живлення, з клавіатурою», на митний пост Рівненської митниці подано митну декларацію (МД), що відповідно до положень статті 264 Митного кодексу України зареєстрована за №24UA204080006884U7.

Уважаючи, що митна вартість ввезених товарів непідтверджена, митним органом було направлено письмові вимоги про надання додаткових документів, однак, вважаючи, що усіх документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару за основним методом, Рівненською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів щодо товару №1 - №UA204000/2024/000067/1 та складено картку відмови у прийнятті митої декларації №UA204000/2024/000170.

З усіма сумнівами та твердженнями митного органу у графі №33 рішення про коригування митної вартості сторона позивача не погоджується та переконана, що митним органом не враховано належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товару.

Вказує, що ввезення товару на митну територію України відбувалось на підставі Контракту № 0109/1-2023, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та експортером – компанією MOVIE POWER COMPANY.

В подальшому проформу-інвойс виставлено на три одиниці товару, загальною вартістю 30100 доларів США. Однак, товари було відправлено в адресу ФОП ОСОБА_1 окремими партіями. Зокрема, при ввезенні товару за митною декларацією №24UA204080006884U7 ввезено товару на загальну суму 4000,00 доларів США. На цю партію товарів складено рахунок-фактура №УС17012024/2.

Зауважує, що долучена до матеріалів справи платіжна інструкція підтверджує факт оплати за всю партію товарів, тобто на 30100 доларів США, саме тому зобов`язання зі сторони отримувача товару виконано у повному обсязі.

Просить суд врахувати, що надана до митного оформлення платіжна інструкції є належним підтвердженням проведеної оплати, вартісні показники узгоджуються з тими, що вказані в рахунках-фактурах. Встановлені Контрактами умови передоплати дотримано в повній мірі.

Стосовно акта приймання-передачі товару, як підтвердження переходу права власності вказує, що фактично до моменту завершення митного оформлення товарів Покупець фактично ще не отримав фізично товари, таким чином, акт приймання-передачі складається після фізичного отримання товару та відповідно до статті 53 Митного кодексу України такий документ не є обов`язковим для підтвердження митної вартості товарів.

Окрім того, сумніви представників митного органу з приводу того, що зі сторони позивача документально не підтверджено витрати на транспортування товарів у країні-експорту не заслуговують на увагу з огляду на те, що базис умов доставлення DAP передбачає, що всі витрати на транспортування (в тому числі і по території країни-експорту) включаються до вартості товарів. Саме тому формуючи рахунки-інвойс експортери закладали вартість транспортування таких товарів.

Щодо наявності штампів на міжнародній автотранспортній накладній перевізників, то зауважує, що експортер не обмежений у праві вибору того чи іншого перевізника, або ж самостійно власними засобами здійснювати таке доставлення. Таким чином, ніяких інших документів щодо поставки товару зі сторони позивача надавати не було необхідності, в тому числі котрі підтверджували б вартість страхування не було необхідності.

Вказує, що джерелом коригування митної вартості товарів є інформація щодо митної вартості товару Атракціони віртуальної реальності VR SPACE WHEEL, що міститься на комерційному сайті www.alibaba.com., з інформації якого такий товар було виставлено на продаж за ціною 9500,00 доларів США.

Просить суд врахувати, що інформація з комерційних сайтів не може бути єдиним джерелом інформації на підставі якої митний орган коригує митну вартість ввезеного позивачем товару. Крім того, Рівненська митниця посилається на виключно на інформацію про марку нібито аналогічного товару, без конкретизації моделі, серії, року виготовлення, інших характеристик.

Відтак, зі сторони Рівненської митниці не проведено жодного порівняльного аналізу ввезеного ФОП ОСОБА_1 товару та товару, який бере митний орган як основу для коригування митної вартості товарів. Тому використання Рівненською митницею джерела інформації числового показника 9500 дол. США/шт уважає неприпустимим.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000067/1 від 10 липня 2024 року (арк. спр. 1-11).

В поданому до суду 24 жовтня 2024 року відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Вказує, що за МД №24UA204080006884U7 декларантом ФОП ОСОБА_1 , заявлено до митного оформлення товар №1 «Атракціони парку розваг». Митна вартість товарів визначена декларантом за основним методом на підставі положень статті 58 Митного кодексу України (далі – МК України).

При проведенні у відповідності до положень статті 54 контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне:

- відповідно до пункту 2.1 Договору від 01 березня 2023 року № 0109/1-2023 продавець поставляє продукцію на умовах DAP з Гуанчжоу, Китай до міста Луцьк, Україна, що вказується в специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2020. Однак, даний пункт не кореспондується інформацією наявною в пакувальному листі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2, рахунку-проформі від 17 січня 2024 року №YC17012024, інвойсі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2 та специфікації від 10 травня 2024 року №YC17012024/2;

- відповідно до Розділу 7 Договору від 01 березня 2023 року № 0109/1-2023 право власності на товар переходить від Продавця до Покупця після надходження 100% оплати за продукцію на розрахунковий рахунок продавця і підтверджується актом прийому-передачі товару, однак останній надано не було;

- місце завантаження в пакувальному листі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2 зазначене Zhongshan (Китай), однак відповідно до коносаменту від 12 травня 2024 року №WMSS24042145B, товар був завантажений на судно в порту Yantian (Китай) – відповідно товаротранспортні документи за маршрутом Zhongshan - Yantian – відсутні;

- відповідно до коносаменту від 12 травня 2024 року №WMSS24042145B товар з Китаю надійшов до порту Гданськ, далі, відповідно автотранспортної накладної від 03 липня 2024 року №UN/2024/3 та рахунку про транспортно-експедиційні послуги від 05 липня 2024 року №20, доставка відбувалася автомобільним транспортом, однак в автотранспортній накладній від 03 липня 2024 року №UN/2024/3 зазначено місце завантаження товару – Гдиня (Польща), відповідно товаротранспортні документи за маршрутом Гданськ - Гдиня – відсутні;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 розглянута, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 28 липня 2008 року №216. Платіжна інструкція в іноземній валюті – це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Поряд з тим, у графі «Призначення платежу» платіжної інструкція в іноземній валюті від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 зазначено лише реквізити Контракту від 01 вересня 2023 року №0109/1-2023, проте, у Контракті не зазначено вартість оцінюваної партії товарів. Таким чином, платіжну інструкції від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 не можливо пов`язати з оцінюваною партією товарів;

- в рахунку від 05 липня 2024 року №20 відсутні реквізити договору на перевезення, до якого надано рахунок;

- договір-заявку від 01 липня 2024 року №1 про надання транспортних послуг неможливо поширити на партію товару, так як вона стосується вантажу «паперові мішки», що не кореспондується з товаром, який декларується, а також не підписана ФОП ОСОБА_2 .

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Враховуючи викладене, декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Повідомляє, що декларантом 10 липня 2023 року на вимогу митного органу надано додаткові документи, за результатами опрацювання яких митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 10 липня 2024 року №UA204000/2024/000067/1 з обґрунтуванням причин коригування митної вартості товару.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару «Атракціони віртуальної реальності VR Space Wheel», продавець Guangzhou Movie Power Technology Co., Ltd – 9 500 дол. США/шт (згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу www.alibaba.com з урахуванням транспортних витрат з Китаю до України).

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 19 000,00 дол. США (9 500 дол. США/шт * 2 шт), що з урахуванням курсу Національного Банку України на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 773 300,00 грн (арк. спр. 30-32).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 27).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за участі сторін за позовом ФОП ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови (арк. спр. 46).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та експортером – компанією MOVIE POWER COMPANY (Продавець) укладений Договір від 01 вересня 2023 року № 0109/1-2023 (далі – Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує техніку, супутнє обладнання та комплектуючі в кількості та за цінами і на умовах вказаних в Додатках (специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту). Загальна сума Контракту становить 200 000,00 доларів США.

Продавець поставляє Продукцію на умовах DAP з Гуанчжоу, Китай до міста Луцьк, Україна, що вказується в Специфікаціях та рахунках (пункт 2.1. Контракту).

У відповідності до пункту 2.2 Контракту Продавець здійснює поставку товару протягом 120 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця на розрахунковий рахунок Продавця і підтверджується актом прийому-передачі Товару (Розділ 7 Контракту) (арк. спр. 20-22).

На виконання умов зазначеного Контракту Movie Power Company Limited здійснено оформлення проформи інвойс від 17 січня 2024 року №YC17012024 на загальну суму 30 100,00 доларів США (зворот арк. спр. 16).

В подальшому, 10 травня 2024 року, здійснено оформлення комерційного інвойсу №№YC17012024/2 на суму 4000,00 доларів США (арк. спр. 17)

ФОП ОСОБА_1 через уповноваженого декларанта, подав до Рівненської митниці МД №24UA204080006884U7 з метою здійснення митного оформлення товару: Атракціони парку розваг, атракціони з платформою для сидіння, де глядачам показують фільм або іншим чином переживають віртуальну реальність, а їхнє сидіння рухаються відповідно до видовищ і дій на атракціоні, нові: Атракціони віртуальної реальності VR SPACE WHEEL – 2 шт, серійний номер – М240221UK. – 1 шт., M2402219P. В комплекті з окулярами віртуальної реальності , шнуром живлення, з клавіатурою.

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за першим методом, на рівні 4000,00 доларів США (арк. спр. 15).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист від 10 травня 2024 року; рахунок-проформа від 17 січня 2024 року; рахунок-фактура від 10 травня 2024 року YC17012024/2; Коносамент від 12 травня 2024 року; автотранспортна накладна від 03 липня 2024 року №UN/2024/3; декларація про походження товару від 10 травня 2024 року YC17012024/2; банківський платіжний документ від 11 березня 2024 року 19JBKLO3; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05 липня 2024 року №20; документ, що підтверджує вартість перевезення від 05 липня 2024 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (Специфікація №YC17012024/2); Контракт від 01 вересня 2023 року №0109/1-2023; внутрішній договір (Контракт) доручення від 08 липня 2024 року №08/07/1; внутрішній договір (Контракт) доручення від 09 липня 2024 року №09/07/1; договір (контракт) про перевезення від 01 липня 2024 року №1 (зворот арк. спр. 16-22).

При проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне:

- відповідно до пункт 2.1 Контракту від 01 березня 2023 року № 0109/1-2023 продавець поставляє продукцію на умовах DAP з Гуанчжоу, Китай до міста Луцьк, Україна, що вказується в специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2020. Однак, даний пункт не кореспондується інформацією наявною в пакувальному листі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2, рахунку-проформі від 17 січня 2024 року №YC17012024, інвойсі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2 та специфікації від 10 травня 2024 року №YC17012024/2;

- відповідно до Розділу 7 Контракту від 01 березня 2023 року № 0109/1-2023 право власності на товар переходить від Продавця до Покупця після надходження 100% оплати за продукцію на розрахунковий рахунок продавця і підтверджується актом прийому-передачі товару, однак останній надано не було;

- місце завантаження в пакувальному листі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2 зазначене Zhongshan (Китай), однак відповідно до коносаменту від 12 травня 2024 року №WMSS24042145B, товар був завантажений на судно в порту Yantian (Китай) – відповідно товаротранспортні документи за маршрутом Zhongshan - Yantian – відсутні;

- відповідно до коносаменту від 12 травня 2024 року №WMSS24042145B товар з Китаю надійшов до порту Гданськ, далі, відповідно автотранспортної накладної від 03 липня 2024 року №UN/2024/3 та рахунку про транспортно-експедиційні послуги від 05 липня 2024 року №20, доставка відбувалася автомобільним транспортом, однак в автотранспортній накладній від 03 липня 2024 року №UN/2024/3 зазначено місце завантаження товару – Гдиня (Польща), відповідно товаротранспортні документи за маршрутом Гданськ - Гдиня – відсутні;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 розглянута, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 28 липня 2008 року №216, а саме в графі «рахунок отримувача» зазначено український рахунок АТ КБ «Приватбанк» (є також надавачем платіжних послуг платника). Платіжна інструкція в іноземній валюті – це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Поряд з тим, у графі «Призначення платежу» платіжної інструкція в іноземній валюті від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 зазначено лише реквізити Контракту від 01 вересня 2023 року №0109/1-2023, проте, у Контракті не зазначено вартість оцінюваної партії товарів. Таким чином, платіжну інструкції від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 не можливо пов`язати з оцінюваною партією товарів;

- в рахунку від 05 липня 2024 року №20 відсутні реквізити договору на перевезення, до якого надано рахунок.

Враховуючи викладені критерії, декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; акт прийому-передачі товару; документи, які підтверджують факт оплати товару; транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення з Zhongshan (Китай) до місця завантаження товару на судно Yantian (Китай); транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення з порту розвантаження (Гданськ, Польща) до місця завантаження товару на автомобільний транспорт (Гдиня, Польща); каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копії митних декларацій країни відправлення; банківські платіжні документи щодо сплати рахунку від 05 липня 2024 року №20.

За результатами проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59-61 МК України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за метолом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару «Атракціони віртуальної реальності VR Space Wheel», продавець Guangzhou Movie Power Technology Co., Ltd – 9 500 доларів США/шт (згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу www.alibaba.com з урахуванням транспортних витрат з Китаю до України).

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 19 000,00 доларів США (9 500 дол. США/шт * 2 шт), що з урахуванням курсу Національного Банку України на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 773 300,00 грн.

Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 10 липня 2024 року №UA204000/2024/000067/1 (арк. спр. 13) та здійснила випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 11 липня 2024 року №24UA204080006942U8, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 193328,58 грн (зворот арк. спр. 15).

Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про його оскарження.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до МД №24UA204080006884U7 за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Тобто, наданими до митного оформлення документами не підтверджено заявлену до митного оформлення ціну імпортованого товару та на вимогу митного органу необхідних додаткових доказів, які б усували сумніви у правильності визначення митної вартості, декларантом не надано.

Рівненською митницею з метою підтвердження митної вартості скеровано вимогу щодо надання документів, а саме: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 3) акт прийому-передачі товару; 4) документи, які підтверджують факт оплати товару; 5) транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення з Zhongshan (Китай) до місця завантаження товару на судно Yantian (Китай); 6) транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення з порту розвантаження (Гданськ, Польща) до місця завантаження товару на автомобільний транспорт (Гдиня, Польща); 7) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копії митних декларацій країни відправлення; 9) банківські платіжні документи щодо сплати рахунку від 05 липня 2024 року №20.

Суд уважає, що розбіжності в поданих документах були встановлені відповідачем і такі свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та правомірно стали підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Отож, як зазначалось вище, Рівненською митницею встановлено, що:

1. відповідно до пункту 2.1 Контракту від 01 березня 2023 року № 0109/1-2023 продавець поставляє продукцію на умовах DAP з Гуанчжоу, Китай до міста Луцьк, Україна, що вказується в специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2020. Однак, даний пункт не кореспондується інформацією наявною в пакувальному листі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2, рахунку-проформі від 17 січня 2024 року №YC17012024, інвойсі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2 та специфікації від 10 травня 2024 року №YC17012024/2.

Судом встановлено, що в дійсності, відповідно до пункту 2.1. Контракту продавець поставляє продукцію на умовах DAP з Гуанчжоу, Китай до міста Луцьк, Україна, що вказується в специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2020.

Однак, відповідно до інформації, наявній в пакувальному листі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2, інвойсі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2 та специфікації від 10 травня 2024 року №YC17012024/2, умови поставки прослідковуються «DAP from Guangzhou to Gdansk, PL».

Суд констатує, що позивачем жодних пояснень стосовно даного порушення не надано, а фактична зміна умов поставок, у даному випадку, прямо ставить у залежність понесення ФОП ОСОБА_1 транспортних витрат, які мають включатись в митну вартість товару.

2. Відповідно до Розділу 7 Контракту право власності на товар переходить від Продавця до Покупця після надходження 100% оплати за продукцію на розрахунковий рахунок продавця і підтверджується актом прийому-передачі товару, однак останній надано не було.

В даному випадку суд погоджується із позицією представника ФОП ОСОБА_1 , що акт прийому-передачі товару, у відповідності до статті 53 МК України не є обов`язковим для підтвердження митної вартості товарів, однак у зв`язку із невідповідністю умов поставки товару (DAP з Гуанчжоу, Китай до міста Луцьк, Україна чи до міста Гданськ, Польща), митний орган керувався первинними документами саме щодо поставки даної партії товару, у якому кінцевий пункт передачі товару вказаний місто Гданськ, Польща, тому для встановлення правильності зазначення митної вартості товару, відповідачем обґрунтовано зазначено таке порушення, а також здійснювалось витребування акта прийому-передачі.

Суд зауважує, позивачем жодних пояснень, стосовно даного порушення, не надавалось, а обґрунтування, яке значиться у позовній заяві, з врахуванням наведених фактів, не заслуговує на увагу.

3. Відповідно до коносаменту від 12 травня 2024 року №WMSS24042145B товар з Китаю надійшов до порту Гданськ, далі, відповідно автотранспортної накладної від 03.07.2024 №UN/2024/3 та рахунку про транспортно-експедиційні послуги від 05 липня 2024  року №20, доставка відбувалася автомобільним транспортном, однак в автотранспортній накладній від 03 липня 2024 року №UN/2024/3 зазначено місце завантаження товару – Гдиня (Польща), відповідно товаротранспортні документи за маршрутом Гданськ - Гдиня – відсутні.

4. В рахунку від 05 липня 2024 року №20 відсутні реквізити договору на перевезення, до якого надано рахунок.

Щодо наведених вище двох неузгоджень суд констатує, що у відповідності до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зауважує, що у випадку незгоди із рішенням митного органу позивачу необхідно висловити свою позицію, навести аргументи із посиланням на докази, які підтверджують вказані обставини, а загальна незгода з усіма сумнівами та твердженнями митного органу у графі №33 рішення про коригування митної вартості не може оцінюватись судом в аспекті беззаперечного доведення протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку, знову ж таки, представник позивача не навів факту протиправності та помилковості наведених неузгоджень, виявлених митним органом, що тільки підтверджує слушність доводів відповідача та наявність протиріч у поданих до митного оформлення документах.

5. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 розглянута, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 28 липня 2008 року №216, а саме в графі «рахунок отримувача» зазначено український рахунок АТ КБ «Приватбанк» (є також надавачем платіжних послуг платника). Платіжна інструкція в іноземній валюті – це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Поряд з тим, у графі «Призначення платежу» платіжної інструкція в іноземній валюті від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 зазначено лише реквізити Контракту від 01 вересня 2023 року №0109/1-2023, проте, у Контракті не зазначено вартість оцінюваної партії товарів. Таким чином, платіжну інструкції від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 не можливо пов`язати з оцінюваною партією товарів.

Як встановлено судом вище, у відповідності до пункту 2.2 Контракту Продавець здійснює поставку товару протягом 120 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Movie Power Company Limited здійснено оформлення проформи інвойс від 17 січня 2024 року №YC17012024 на загальну суму 30 100,00 доларів США (зворот арк. спр. 16).

В подальшому, 10 травня 2024 року, здійснено оформлення комерційного інвойсу №№YC17012024/2 на суму 4000,00 доларів США (арк. спр. 17)

Однак, як стверджує представник позивача, платіжна інструкція від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 підтверджує факт оплати за всю партію товарів, тобто на 30100 доларів США.

Із вказаної платіжної інструкція убачається, що в призначення платежу зазначено лише реквізити Контракту, а в графі «рахунок отримувача» зазначено отримувача «JP MORGAN CHASE BANK», а також український рахунок АТ КБ «Приватбанк», який надавачем платіжних послуг платника (зворот арк. спр. 17).

Суд констатує, що як в проформі інвойс від 17 січня 2024 року №YC17012024, як в комерційному інвойсі від 10 травня 2024 року №YC17012024/2 так і в специфікації від 10 травня 2024 року №YC17012024/2, а також Контракті вказується банк Movie Power Company Limited «HSBC Hong Kong», а також A/C №801-616988-838, що унеможливлює пов`язати реквізити платіжної інструкції від 11 березня 2024 року №19JBKLO3 до банку Продавця.

У відповідності до вимог пункту 2.4 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13 березня 2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 пунктом 5 частини другої статті 53 МК України визначено, що документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому, надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.

Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Суд уважає обґрунтованими доводи митного органу, що наданий платіжний документ не можливо було пов`язати з даними поставками.

Правова позиція про те, що у випадку встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ, висловлена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі №804/5961/16.

Поряд з тим, покликання в банківському платіжному документі лише на контракт також не є достатнім задля того, щоб пов`язати його з конкретною поставкою, оскільки контракт довгостроковий та розрахований на чимало поставок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №804/15901/15.

До вказаних висновків прийшов і Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 21 серпня 2024 року у справі №380/19286/23.

Спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу та подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Згідно доводів відповідача, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14 липня 2020 року у справі №809/1557/17, від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2133/19, від 10 квітня 2020 року у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.

Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

При цьому, за змістом пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (статті 60 МК України).

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару «Атракціони віртуальної реальності VR Space Wheel», продавець Guangzhou Movie Power Technology Co., Ltd – 9 500 дол. США/шт (згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу www.alibaba.com з урахуванням транспортних витрат з Китаю до України).

Аналізуючи посилання позивача на те, що інформація з означеного інтернет-джерела була безпідставно врахована митним органом як доказ, суд виходить з того, що наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до розділу 5 якого під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків органи доходів і зборів можуть використовувати інформацію, отриману з мережі Інтернет.

Отже під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків інформація, яка розміщена в мережі Інтернет, може бути використана митним органом як джерело довідкової інформації наряду з іншими доказами, наявними у його розпорядженні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі №520/18432/21.

Враховує наведене суд висновує, що відповідач мав правові підстави при коригуванні митної вартості враховувати інформацію щодо ціни продажу згаданого товару, розміщену в мережі Інтернет, а саме безпосередньо у продавця Guangzhou Movie Power Technology Co., Ltd, (із яким заключений Контракт у позивача), продукція якого розміщена на сайті www.alibaba.com.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                   В.І. Смокович