Справа № 302/1617/24

Провадження № 2/302/473/24

Номер рядка звіту 9

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024                                селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді                Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання        Куруц В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування вимог якої представник зазначила, що позивачка ОСОБА_1 , з 2004 року разом із сім`єю проживає по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок був наданий для проживання та користування батькам позивачки ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 в 1970-роках, як працівникам Міжгірського ШБУ-32. Будь-яких дозвільних документів на вселення до будинку батькам позивачки надано не було.

В цьому будинку батьки позивачки проживали до грудня 1992 року. В грудні 1992 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надано у приватну власність, як багатодітній сім`ї квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в якій мати позивачки ОСОБА_3 з меншим сином проживає і станом на сьогоднішній день.

Будинок за адресою по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку виділену під будівництво та обслуговування даного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також залишили у своєму користуванні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_2 , було виділено земельну ділянку площею 0,003 га по АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку.

На початку 2004 року ОСОБА_1 , зі згоди своїх батьків, вселилася до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дітьми та своїм чоловіком ОСОБА_5 .

23.02.2005 ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , тобто помилково була зареєстрована не за тією адресою, де фактично проживала, а за адресою свого сусіда ОСОБА_2 .

31.07.2007 ОСОБА_3 добровільно відмовилася від вищевказаної земельної ділянки на користь своєї доньки ОСОБА_1 . За цих підстав 31.07.2007 Міжгірською селищною радою на 18 сесії 5 скликання було прийнято рішення № 63, згідно якого передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_4 земельну ділянку площею 0,03 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_4 для обслуговування житлового будинку.

У зв`язку з допущеною помилкою реєстрації місця проживання позивачки (адреси), у Рішенні Міжгірської селищної ради № 63 від 31.07.2007 також допущено описку щодо місця проживання позивачки, та адреси розташування земельної ділянки площею 0,03 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, а саме помилково вказано, що ділянка площею 0,03 га, знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_4 , тоді як слід було правильно вказати адресу: АДРЕСА_1 .

В 2008 році позивачка ОСОБА_1 замовила в Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастр» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. На підставі технічної документації із землеустрою земельній ділянці площею 0,0332 га, яка надана для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 2122455100:01:007:0019, про що позивачці ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 452265. Однак, в Державному акті допущено описку щодо місця розташування земельної ділянки, вказано адресу АДРЕСА_4 , тобто, відповідно до інформації із Рішення 26 сесії 5 скликання від 26.06.2008 № 54 Міжгірської селищної ради.

На вищевказані помилки на час видачі правовстановлюючих документів позивачці ОСОБА_1 зауваження ніхто не робив, оскільки всі вважали адресу місця проживання позивачки та розташування земельної ділянки правильною.

21.08.2024 позивачка замовила у ФОП ОСОБА_6 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами з метою реєстрації права власності житлового будинку в реєстрі речового права.

З технічним паспортом на житловий будинок б/н, Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 452265 та заявою про зміну/коригування адреси для упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна, позивачка звернулася до відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради для присвоєння адреси житловому будинку, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:007:0019, власником якої є позивачка ОСОБА_1 .

Однак, 18.09.2024 начальником відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради винесено Наказ за № 92, яким відмовлено у присвоєнні адреси для упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_3 на підставі подання неповного пакету документів, а саме відсутності документу, що підтверджує рік побудови житлового будинку.

За вищенаведених обставин позивачка ОСОБА_1 не може оформити право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , через допущену помилку щодо місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:007:0019, яка виділена для обслуговування даного житлового будинку, а також за тих підстав, що вона не є забудовником даної земельної ділянки.

Натомість позивачка ОСОБА_1 , як володілець майна – житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та власник земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:007:0019, на якій розташований вказаний вище житловий будинок, з 2004 року і по теперішній час відкрито та безперервно володіє, користується житловим будинком на власний розсуд, проводить в ньому разом із сім`єю поточні ремонти, сплачує комунальні послуги. Будинок приєднаний до електромережі, центрального водопроводу, газифікований, та повністю придатний для проживання. На це майно не претендують інші особи, право користування будинком позивачка отримала з дозволу батьків, які проживали в будинку в період з 1977 по 1991 рік, та за згодою Міжгірської селищної ради, оскільки саме на підставі рішення Міжгірської селищної ради позивачка набула право власності на земельну ділянку виділену під обслуговування житлового будинку, що є предметом позовних вимог.

Натомість, позивачка ОСОБА_1 не може провести реєстрацію права власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як власник земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:007:0019, яка виділена під обслуговування цього будинку, оскільки не є забудовником даної земельної ділянки, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , побудований в 1960 роках, тобто задовго до народження позивачки ОСОБА_1 , 1977 року народження.

З урахування вказаних обставин позивач, посилаючись на положення статті 344 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та стверджуючи, що позивачка близько двадцяти років із сім`єю постійно проживає у вищевказаному житловому будинку, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:007:0019.

Ухвалою суду від 05.11.2024 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачки подала заяву з проханням розглядати справу без її участі та участі її довірительки. Висловила позицію про підтримання заявлених у позовній заяві вимог.

Від Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі представника селищної ради. Висловлено позицію за якою селищна рада визнає вимоги позову.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви з проханням розгляду справи без їх участі, в яких підтвердили дійсність обставин наведених у позовній заяві.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як зазначає позивачка, вона з 2004 року разом із сім`єю проживає по АДРЕСА_1 . Житловий будинок був наданий для проживання та користування батькам позивачки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 в 1970-роках, як працівникам Міжгірського ШБУ-32. Будь-яких дозвільних документів на вселення до будинку батькам позивачки надано не було.

В цьому будинку батьки позивачки проживали до грудня 1992 року. В грудні 1992 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надано у приватну власність, як багатодітній сім`ї квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Будинок за адресою по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку виділену під будівництво та обслуговування даного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також залишили у своєму користуванні.

04.06.2002 ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_2 , було виділено земельну ділянку площею 0,003 га по АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку, що підтверджується Рішенням Міжгірської селищної ради Закарпатської області 2-ї сесії 24 скликання від 04.06.2002 (а.с. 11).

На початку 2004 року ОСОБА_1 , зі згоди своїх батьків, вселилася до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

23.02.2005 ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , тобто помилково була зареєстрована не за тією адресою, де фактично проживала, а за адресою свого сусіда ОСОБА_2 , що ним підтверджено в заяві (а.с. 59).

31.07.2007 ОСОБА_3 добровільно відмовилася від вищевказаної земельної ділянки на користь своєї доньки ОСОБА_1 . За цих підстав 31.07.2007 Міжгірською селищною радою на 18 сесії 5 скликання було прийнято рішення № 63, згідно якого передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_4 земельну ділянку площею 0,03 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_4 для обслуговування житлового будинку (а.с. 12).

У зв`язку з допущеною помилкою реєстрації місця проживання позивачки (адреси), у Рішенні Міжгірської селищної ради № 63 від 31.07.2007 також допущено описку щодо місця проживання позивачки, та адреси розташування земельної ділянки площею 0,03 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, а саме помилково вказано, що ділянка площею 0,03 га, знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_4 , тоді як слід було правильно вказати адресу: АДРЕСА_1 .

В 2008 році позивачка ОСОБА_1 замовила в Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастр» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. На підставі технічної документації із землеустрою земельній ділянці площею 0,0332 га, яка надана для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 2122455100:01:007:0019, про що позивачці ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 452265. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2122455100-0108070600160 (а.с. 9).

Разом з тим, в Державному акті допущено описку щодо місця розташування земельної ділянки, вказано адресу АДРЕСА_4 , тобто, відповідно до інформації із Рішення 26 сесії 5 скликання від 26.06.2008 № 54 Міжгірської селищної ради.

21.08.2024 позивачка замовила у ФОП ОСОБА_6 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами з метою реєстрації права власності житлового будинку в реєстрі речового права.

З технічним паспортом на житловий будинок б/н, Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 452265 та заявою про зміну/коригування адреси для упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна, позивачка звернулася до відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради для присвоєння адреси житловому будинку, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:007:0019, власником якої є позивачка ОСОБА_1

18.09.2024 начальником відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради винесено Наказ за № 92 «Про відмову у присвоєнні адреси для упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_3 , оскільки відсутній документ, що підтверджує рік побудови житлового будинку (а.с. 21).

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу загальною площею 46,37 кв.м. по АДРЕСА_1 , рік спорудження будинку вказано – 1960 рік (а.с. 14-18).

Як зазначено у позовній заяві, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, або Акт відведення земельної ділянки для забудови у позивачки відсутній, та відсутній у матері позивачки – ОСОБА_3 . Батько позивачки – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 39).

Як вбачається з відповіді Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 04.10.2024, житлові будинки садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 та 15/2 в комунальній власності Міжгірської територіальної громади (селищної ради) не передавались, їхня приватизація не входить в компетенцію Міжгірської селищної ради. В архіві відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради відсутні дозвільні документи щодо забудови АДРЕСА_3 та будівельний паспорт на вищевказані житлові будинки (а.с. 22).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (№ довідки 397064710 від 30.09.2024) в державному реєстрі речових прав відсутні відомості щодо реєстрації речового права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗК № 010273, виданого на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_4 , останнім передано на підставі рішення Міжгірської селищної ради народних депутатів 19 сесії 22 скликання від 10.09.1997, у приватну власність земельну ділянку площею 0,0195 га в ур. «Біля житлового будинку», для обслуговування житлового будинку (а.с. 23).

Згідно Акту-обстеження матеріально-побутових умов гр. ОСОБА_1 , сім`я останньої фактично проживає, починаючи з 2004 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Земельній ділянці площею 0,0332, яка виділена для будівництва та обслуговування даного житлового будинку, присвоєно кадастровий номер: 2122455100:01:007:0019. Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

За адресою АДРЕСА_4 , фактично проживають та зареєстровані з 1991 року гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із дружиною гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Акт складено 22.10.2024 комісією в складі депутата Міжгірської селищної ради Сирохман В. І. та в присутності двох свідків: ОСОБА_2 , та ОСОБА_8 , які є сусідами по даному дворогосподарству, належному ОСОБА_1 (а.с. 32).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (статті 317 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному захист прав власника на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у частині 5 статті 11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду, в тому числі, у випадках, передбачених статтями 335, 344, 376 та 392 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Зі змісту вказаної норми випливає, що позивач, як володілець майна, протягом усього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це право з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

Отже, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що ОСОБА_1 протягом близько двадцяти років користується спірним житловим будинком, фактично є власником земельної ділянки на якій він розташований, оплачує комунальні послуги та інші платежі, здійснює ремонтні роботи, тобто протягом вказаного строку добросовісно, відкрито, безперервно володіє нерухомим майном, що підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, при цьому ніхто з інших осіб протягом цього часу не виявив інтересу до майна, враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на спірне майно в порядку статті 344 ЦК України за набувальною давністю, в зв`язку з чим вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:007:0019, яка належить ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 452265, виданого 21.10.2008.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2024 року.

Суддя                                                                Пухальський С. В.