Справа № 209/7491/24

Провадження № 2/209/1774/24

У Х В А Л А

17 грудня 2024 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Левицька Н.В., розглянувши матеріали зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 : Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання шлюбу фіктивним, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Просить суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , зареєстрований 11 червня 2024 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 322 від 11.06.2024 року.

14 листопада 2024 року ухвалою суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін призначено на 28 листопада 2024 року о 09 годині 30 хвилин.

27 листопада 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення справи з необхідністю надання подання зустрічного позову.

28 листопада 2024 року ухвалою суду розгляд справи відкладеного на 17 грудня 2024 року на 10 год.30 хв.

16.12.2024 року на адресу суду надійшов зустрічний позов від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 : Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу фіктивним.

Згідно ч. 1,2 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Вимоги до позовної заяви закріплені статтями 175, 177 ЦПК України.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У поданому зустрічному позові ОСОБА_1 заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі у зв`язку із її тяжим матеріальним становищем.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Приписами ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок щодо звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на національні суди покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість якої надано ВРУ та практику ЄСПЛ, як джерело права.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 роз`яснено, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20.02.2014, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26.07.2005, пункти 63-64).

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.

Згідно з ч. 3 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_1 до поданого зустрічного позову, у прохальній частині якого зазначено про розстрочення сплати судового збору, додано довідки за формою ОК-5 та ОК-7, які містять дані щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу, сплати страхових внесків за період з 1999 року по 2015 рік включно.

Однак всупереч вищенаведеним правовим нормам, позивачем ОСОБА_1 не додано доказів на підтвердження її скрутного матеріального стану зокрема: довідку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2023 рік; довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, довідки про стан здоров`я на теперішній час, що перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати судового збору.

Щодо покликання ОСОБА_1 , як на скрутне матеріальне становище тієї обставини, що вона доходів не отримує, суд зауважує, що ОСОБА_1 за віком є працездатною особою, що передбачає можливість самостійного забезпечення своїх потреб, у тому числі й сплати судового збору. Відсутність роботи за наявності працездатності не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не надано суду належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, позаяк надані ОСОБА_1 вищевказані відомості щодо майнового стану не підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

У статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в межах даного спору ОСОБА_1 не надано достатніх та повних доказів наявності підстав для розстрочення сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відтак в задоволенні заявленого клопотання слід відмовити.

Таким чином, ОСОБА_1 за подання зустрічного позову необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Із змісту позовних вимог зустрічного позову вбачається, що такий містить одну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

Згідно положення ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» станом на день подачі позову розмір ставки судового збору із позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З вищенаведеного слідує, що мінімальна ставка судового збору за подання позову, який містить вимогу немайнового характеру, складає 1211 грн. 20 коп.

Відтак, позивачем несплачено судовий збір, тому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. та долучити документи, що підтверджують сплату судового збору за наступними платіжними реквізитами:

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору

Отримувач коштів УК у м.Кам`янс./Дніпров.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA888999980313121206000004636

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу: *;101;_____________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи(завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття РНОКПП і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська (назва суду, де розглядається справа).

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

При таких обставинах позовну заяву слід залишити без руху, про що повідомити позивача і надати йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 193, 353 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 : Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання шлюбу фіктивним- залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків - десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку не усунення недоліків зустрічний позов буде вважатись не поданим і повертається позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська                                                                               Н.В. Левицька