ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА  

іменем України

"28" липня 2011 р.                                                    Справа № 2-а-169/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Філіпової Т.Л.         

суддів:                                                                              Євпак В.В.

                                                                                          Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Радивілівському районі  Рівненської області на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від "10" березня 2011 р. у справі № 2-а-169/11 за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в Радивілівському районі  Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 28 лютого 2011 року звернулась до Радивилівського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2011 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 28 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року з врахуванням абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та виплачених сум. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що апелянт фактично просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення №НОМЕР_1 (а.с.7).

Таким чином позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни" в розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Закону України “Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.   

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Проте, стягуючи з відповідача на користь позивача 3,40 грн. судового збору, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються. Покладення судового збору на відповідача є безпідставним, оскільки згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 198 КАС України за  наслідками  розгляду  апеляційної  скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно частини 1 статті 201 КАС України підставами для зміни  постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 198, 201, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 10.03.2011 року у справі №2-а-169/2011 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3 грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору".

В іншій частині постанову залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              Т.Л. Філіпова

судді:                                                                                      В.В. Євпак   

                                                                                                Г.І. Майор   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Радивілівському районі  Рівненської області  вул. Почаївська,28,м. Радивілів,Рівненська область,35500