КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-218/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Бугіль В.В.

Суддя-доповідач:  Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" червня 2011 р.                                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                          Саприкіної І.В.,

         суддів:                                                                               Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,  

        розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області на постанову Яготинського районного суду Київської області від 04.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 18.01.2011 року звернувся до Яготинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ в Яготинському районі Київської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з  01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день ухвалення постанови.

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 04.02.2011 року позовні вимоги за період з 18.07.2010 року задоволено. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

 На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Позивач має право на перерахунок пенсії з 18.07.2010 року, оскільки з даним позовом він звернувся 18.01.2011 року.

Отже, позовні вимоги за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 17.07.2010 року включно, слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови в позові.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови в позові в цій частині, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в позові за зазначений вище період та залишення позовних вимог без розгляду в цій частині.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області  –задовольнити частково.

Постанову Яготинського районного суду Київської області від 04.02.2011 року в частині відмови в задоволенні позову за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 17.07.2010 року включно – скасувати, позовні вимоги в цій частині – залишити без розгляду.

В решті постанову суду –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: