КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-12467/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій”до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання нечинними рішень про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,-
ВСТАНОВИВ :
У грудні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій»(далі –позивач, ВАТ «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області (далі –відповідач), в якому просило визнати нечинними рішення відповідача № 133 від 30 листопада 2009 року про застосування до ВАТ «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій»економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припис про усунення порушень № 146 від 30 листопада 2009 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що пільгові категорії пасажирів мають лише пільгу в оплаті вартості перевезення і їх пільга не розповсюджується на оплату вартості перевезень вантажу та додаткових послуг, що надаються при перевезенні.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій»задоволено.
Визнано нечинними рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області № 133 від 30 листопада 2009 року та припис на усунення порушень № 146 від 30 листопада 2009 року.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 листопада 2009 року співробітниками відповідача була проведена перевірка позивача щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань правомірності стягнення плати за послуги автостанцій та перевезення багажу. За результатами перевірки того ж числа було складено акт № 006941.
Згідно з висновками акту, при перевірці відповідача за період з 01.12.2008 року по 01.11.2009 року встановлено, що підприємство не додержується вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 року № 125 та при продажу пільгових (безкоштовних) квитків пільговим категоріям пасажирів стягує з них автостанцінний та збір за послуги автостанцій на загальних умовах.
Внаслідок цього, відповідачем 30 листопада 2009 року було прийнято рішення № 133 про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Разом з вказаним рішенням було видано припис № 146 від 30 листопада 2009 р. Згідно з рішенням № 133 до позивача застосовано санкцію у вигляді вилучення 8930.40 грн. неправомірно отриманої виручки та стягнення штрафу у розмірі 17860 грн. 80 коп.
Внаслідок цього, відповідачем 30 листопада 2009 року було прийнято рішення № 133 про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Разом з вказаним рішенням було видано припис № 146 від 30 листопада 2009 р. Згідно з рішенням № 133 до позивача застосовано санкцію у вигляді вилучення 8930.40 грн. неправомірно отриманої виручки та стягнення штрафу у розмірі 17860 грн. 80 кой.
Згідно з Приписом № 146 позивача зобов’язано в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін шляхом приведення у подальшому цін у відповідності до вимог, діючого законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та приписом ВАТ «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій»звернулись з позовом до суду щодо визнання нечинним рішення та припису відповідача.
Чернігівський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Згідно зі ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт»відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування із власниками автостанцій визначаються договором.
Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов’язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.
Власники автостанцій зобов’язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.
Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.
Згідно ст. 36 Закону України «Про автомобільний транспорт», автостанції надають пасажирам послуги, пов’язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов’язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.
До обов’язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать: продаж квитків; користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння; можливість користування громадськими вбиральнями; інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.
За надання обов’язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.
Всі обов’язкові послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини, пасажирам надаються за плату.
Згідно ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автомобільних маршрутах загального користування.
Види та обсяги пільгових перевезень встанволюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загальною користування, збитків від цих перевезень.
За змістом Закону України «Про автомобільний транспорт»«поняття автомобільне перевезення пасажира»та «надання послуг автостанціями»не є тотожними.
Згідно з положеннями п. 116 Правил надання послуг автомобільного пасажирською транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, - «За надання обов’язкових послуг, передбачених ст. 36 Закону України «Про автомобільний транспорт», з пасажира справляється автостанційний збір, що входить до вартість квитка.
Таким чином Закон України «Про автомобільний транспорт»не передбачає звільнення автостанціями пасажирів від плані за палання їм послуг і не ставить таке звільнення у залежність від наявності у пасажирів тих чи інших пільг.
Чинне законодавство передбачає окремим категоріям громадян пільги на проїзд відповідними вилами транспорту, і не передбачає пільгового надання послуг автостанціями.
Чинне законодавство взагалі не передбачає обов’язку надання пільг автостанціями будь яким категоріям пасажирів та системи відшкодування вартості надання таких пільг.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені рішення не ґрунтуються на законі та підлягають визнанню нечинними.
Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано –04.07.11 р.