КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2756/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “АТП-11801”на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “АТП-11801”до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира про визнання недійсними рішень суб’єкта владних повноважень,-
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «АТП-11801»(далі –позивач, ВАТ «АТП-11801») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира (далі –відповідач, УПФУ в Корольовському районі міста Житомира), в якому просило визнати нечинними та скасувати:
- рішення УПФУ в Корольовському районі міста Житомира № 406 від 01.04.2009 року про застосування до ВАТ «АТП-11801»фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 10% від кількості днів їх затримки за період з 22.08.2005 року по 07.09.2006 року в сумі 346,53грн. та нарахування пені в розмірі 48,08 грн.;
- рішення УПФУ в Корольовському районі міста Житомира (без дати та номеру) про застосування до ВАТ «АТП-11801»фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 20% від кількості днів їх затримки за період з 20.09.2005 року по 01.09.2006 року в сумі 1 165,11 грн. та нарахування пені в розмірі 346,74 грн.;
- рішення УПФУ в Корольовському районі міста Житомира (без дати та номеру) про застосування до ВАТ «АТП-11801»фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 50% від кількості днів їх затримки за період з 20.09.2005 року по 09.08.2006 року в сумі 5 065,33 грн. та нарахування пені в розмірі 1 432,45 грн..
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2010 року в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «АТП-11801»відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції рішеннями начальника управління Пенсійного фонду в Корольовському районі м. Житомира від 01.04.2009 року до позивача були застосовані фінансових санкцій та нарахувана пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків:
- рішення № 406 - фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 50% від кількості днів затримки за період з 20.09.2005 року по 09.08.2006 року на суму 5065,33 грн. та пеня в сумі 1432,45 грн.;
- рішення № 409 - фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 20% від кількості днів затримки за період з 20.09.2005 року по 01.09.2006 року на суму 1165,11 грн. та пеня в сумі 346,74 грн.;
- рішення № 410 - фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 10% від кількості днів затримки за період з 22.08.2005 року по 07.09.2006 року на суму 346,53 грн. та пеня в сумі 48,08 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями ВАТ «АТП-11801»звернулися до суду з адмінпозовом та просить його задовольнити.
Також, позивач посилається на те, що відсутність в двох останніх рішеннях номеру та дати є порушенням вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду Ураїни від 19.12.2003 року № 21-1 (далі Інструкція). З 15 серпня 2005 року
Крім того, господарським судом Житомирської області було винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "АТП-11801" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 17.05.2007 року.
Господарським судом Житомирської області було затверджено мирову угоду та припинено провадження про визнання банкрутом. Тому проведення розрахунків після припинення процедури банкрутства можливе лише з кредиторами, які були визнанні такими ухвалою Господарським судом Житомирської області від 22.02.2006 року та внесені до мирової угоди.
Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 1 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.
З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України настав у позивача після 15 серпня 2005 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.
Що стосується посилань педставника позивача на п. 3.8 Мирової угоди, то він стосується лише тих забов"язань, яки мали місце до введення мораторію. Відносно довідок відповідача № 10149/03 від 05.09.2008 року, № 14045/03 від 10.12.2008 року про відсутність заборгованості у позивача перед ПФУ, то в них йдеться мова саме про страхові внески, а не про нараховані фінанові санкції та пеню, про що можуть свідчити напис голови правління ВАТ "АТП-11801" від 10.12.2008 року про те, що він "ознайомлений з наявністю фінансових санкцій та пені за період з 22.08.2005 по 04.04.2007р.", на зворті дослідженої в судовому засіданні оригіналу довідки № 14045/03 від 10.12.2008 року (а.с. 54), картки особового рахунку позивача за період з серпня 2005 року по вересень 2006 року.
Щодо посилання апелянта на відсутність в двох останніх оскаржуваних рішеннях номеру та дати, що на думку позивача є порушенням вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду Ураїни від 19.12.2003 року № 21-1 (далі Інструкція). З 15 серпня 2005 року, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції встановлено той факт, що зазначені рішення мають вищевказані номер та дату, що підтверджується журналом реєстрації рішень управління Пенсійного фонду в Корольовському районі м. Житомира (а.с.53), а тому те, що позивачу були направлені рішення без номеру та дати і не за тим номером суд відносить неналежного виконання відповідними працівниками відповідача своїх обов"язків і при цьому враховує, що зміст оскаржуваних рішень від цього не змінився.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем повністю дотримані вимоги чинного законодавства щодо застосування за несвоєчасну сплату ВАТ «АТП-11801»страхових внесків фінасових санкцій у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач не подав суду доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «АТП-11801»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано –04.07.11 р.