СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 вересня 2011 року Справа № 5020-2/143-5/160-12/178
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 15.10.10, закрите акціонерне товариство "Золотой ключик";
відповідача: Боєв Юрій Анатолійович (повноваження перевірені), наказ №1 від 01.02.96, директор, закрите акціонерне товариство "Золотой ключик";
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 04 серпня 2011 у справі №5020-2/143-5/160-12/178
за заявою закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2010 року у справі №5020-2/143-5/160-12/178
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)
до закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" (пр. Нахімова, 12, місто Севастополь, 99011)
про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном,
ВСТАНОВИВ:
04 квітня 2007 року Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севіастополя із позовом до закритого акціонерного товариства "Золотой ключик", у якому просив зобов’язати відповідача звільнити займані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані статями 2, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтею 391 Цивільного кодексу України та статтями 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакціях, що діяли на час виникнення правовідносин та мотивовані незаконним і безпідставним займанням відповідачем спірних приміщень, які є державною власністю.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30 липня 2007 року у справі №20-2/143-5/160 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2010 року у справі №20-2/143-5/160, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2010 року, було переглянуто та задоволено заяву Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя від 30 липня 2007 року у справі №20-2/143-5/160 за нововиявленими обставинами. Так, рішення господарського суду від 30 липня 2007 року у вказаній справі було скасовано, а позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
05 липня 2011 року закрите акціонерне товариство "Золотой ключик" звернулось до господарського суду міста Севастополя з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2010 року у справі №5020-2/143-5/160-12/178 (том 9, а.с. 3-6).
Вимоги закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" ґрунтуються на приписах статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що 23 травня 2011 року останній отримав листи за №09/01-02/2 (том 9, а.с. 12) та №09/01-02/3 (том 9, а.с. 10) за підписом голови Севастопольської міської ради Ю.В.Дойникова, які містять витяги з протоколу засідання комісії по оренді комунального майна №6-06 від 17 жовтня 2006 року та з наказу №468 від 30 грудня 1999 року начальника Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації.
Так, відповідач у своїй заяві вказав, що зазначені документи на його адресу до укладення договору №55-00 від 30 грудня 1999 року та після закінчення строку, на який цей договір був укладений, не надсилались та їх зміст під час перегляду за нововиявленими обставинами рішення від 30 липня 2007 року у справі заявнику відомий не був та не міг бути відомим.
Факт укладення 30 грудня 1999 року додаткової угоди до чинного у той час договору оренди №2303 (укладеного на строк до 28 жовтня 2006 року) істотно впливає на юридичну оцінку встановлених судом обставин справи, оскільки у даному випадку суттєво змінюється зміст правовідносин, які склалися між сторонами після спливу строку дії договору оренди №2303 від 28 листопада 1997 року та відповідно додаткової угоди до нього №55-00 від 30 грудня 1999 року.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04 серпня 2011 року у справі №5020-2/143-5/160-12/178 (суддя Ребриста С.В.) було відмовлено закритому акціонерному товариству „Золотой ключик” у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2010 року у справі №5020-2/143-5/160-12/178. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2010 року у справі № 5020-2/143-5/160-12/178 було залишено без змін.
Приймаючи вказану ухвалу, господарський суд міста Севастополя виходив з того, що викладені відповідачем обставини у заяві від 05 липня 2011 року за своєю правовою природою є доказами в розумінні статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, які не були своєчасно надані суду керівництвом закритого акціонерного товариства "Золотой ключик", а тому не можуть бути розцінені як нововиявлені обставини.
Не погодившись із зазначеним судовим актом, 17 серпня 2011 року закрите акціонерне товариство "Золотой ключик" звернулось з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду від 04 серпня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, було неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного судового акту.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що зазначені у заяві докази беззаперечно свідчать про нововиявлену обставину, якою є факт перетворення додаткової угоди щодо розрахунку орендної плати за договором оренди №2303 від 28 листопада 1997 року, укладеного органом управління державним майном на підставі патенту №24 від 28 жовтня 1996 року, в окремий договір оренди №55-00 від 30 грудня 1999 року, об'єктом оренди за яким є те саме приміщення, в межах якого розташований об'єкт малої приватизації, власником якого є заявник. Обставини такого перетворення залишаються до цього часу невідомими для заявника, тому, відсутність зазначених доказів позбавила відповідача по справі можливості спростувати підстави позову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі також зазначає, що Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди №55-00 від 30 грудня 1999 року, тому, рішення від 26 квітня 2010 року по даній справі було ухвалено судом без врахування фактів, які на той час не були відомі заявнику.
Закрите акціонерне товариство „Золотой ключик” також вказує на те, що доступу до інформації, пов'язаної зі здійсненням функцій по управлінню державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств під час приватизації воно не мало і не має до цього часу, а висновок суду про несвоєчасність подання керівництвом відповідача доказів у цієї справі, розпорядником яких є позивач, неможливо визнати об'єктивним, обґрунтованим та законним.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року відповідачу було відновлено процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою та прийнято апеляційну скаргу до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Лисенко В.А., судді Волков К.В., Гоголь Ю.М., розгляд справи призначений на 08 вересня 2011 року.
Доповнень до заяви поданої відповідачем та відзиву на вказану заяву до суду не надходило.
08 вересня 2011 року представники відповідача прибули у судове засідання та наполягали на доводах поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Звертали увагу судової колегії на неправомірність прийнятого рішення та безпідставність позову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі документами.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради 04 квітня 2007 року звернувся до господарського суду міста Севіастополя з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні Майном.
У задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 30 липня 2007 року у справі №20-2/143-5/160, яке пізніше було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано (рішення господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2010 року), а позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задоволено.
Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського процесуального кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов’язання за договором оренди нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, а також Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
При цьому, результат перегляду безпосередньо пов'язаний із встановленням господарським судом наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначенням їх істотності для правильного вирішення спору.
Так, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Виходячи із змісту статті 112 Господарського процесуального кодексу України необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
У визначенні обставини нововиявленою необхідно виходити з того, що на підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
З матеріалів справи вбачається, що в якості нововиявлених обставин для даного спору відповідач зазначає наявність листів за №09/01-02/2 та №09/01-02/3 за підписом голови Севастопольської міської ради Ю.В.Дойникова з витягами з протоколу засідання комісії по оренді комунального майна №6-06 від 17 жовтня 2006 року та із наказу №468 від 30 грудня 1999 року начальника Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, які були отримані відповідачем лише 23 травня 2011 року.
На думку відповідача, вказані документи на його адресу до укладення договору №55-00 від 30 грудня 1999 року та після збігу строку, на який цей договір був укладений не надсилались, зміст документів під час перегляду за нововиявленими обставинами рішення від 30 липня 2007 року у справі заявнику не був і не міг бути відомим.
Щодо належності та відношення вказаних вище фактів до нововиявлених обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що не можуть вважатись нововиявленими обставини, які встановлюються на підставі доказів, не поданих своєчасно сторонами по справі.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Надавши оцінку обставинам, на які посилається відповідач як на нововиявлені, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ці обставини за своєю правовою природою є доказами в розумінні вказаних вище статей, які не були своєчасно надані суду керівництвом закритого акціонерного товариства "Золотой ключик", а тому не можуть бути розцінені як нововиявлені обставини.
Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не були надані документи, які б містили фактичні данні та заперечували факти, покладені в основу прийнятого судового рішення по справі №5020-2/143-5/160-12/178. Більш того, заявник апеляційної скарги не обґрунтував, яке суттєве значення для правильного вирішення спору мають отримані ним вказані вище документи.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що товариство доступу до інформації, пов'язаної зі здійсненням функцій по управлінню державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств під час приватизації не мало, судова колегія відхиляє та зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження викладеного заявник апеляційної скарги ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав.
З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд правомірно вказав на відсутність підстав для задоволення заяви закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" про перегляд судового рішення в порядку розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Оскільки ухвала суду прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 04 серпня 2011 у справі № 5020-2/143-5/160-12/178 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > В.А. Лисенко
Судді < Підпис > К.В. Волков
< Підпис > Ю.М. Гоголь