КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2008                                                                                           № 14/265

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Сотова О.М. - представник (дов. №2 від 08.01.2008);

 від відповідача - ОСОБА_1- фізична особа-підприємець,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2007

 у справі № 14/265  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Чернігівський річковий порт”

 до                                                   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 про                                                  стягнення 21136,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2007 усправі № 14/265 позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 5 925,66 грн. за оренду приміщення і обладнання залишено без розгляду; позов задоволено частково, за рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 13 556,57 грн. боргу, з яких борг за оренду приміщення - 12 836,57 грн., за оренду обладнання - 720,00 грн., 135,57 грн. державного мита та 75,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване тим, що: в порушення умов договору № 3 Г. І. від 10.01.2007, укладеного між сторонами, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи; таким чином, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача (із врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в розмірі 13 556,57 грн., з яких борг за орендну приміщення - 12 836,57 грн., за оренду обладнання - 720 грн.; господарський суд першої інстанції залишив позовні вимоги в частині стягнення 5 925,66 грн. боргу за оренду приміщення та обладнання без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не надав витребуваних судом доказів отримання відповідачем рахунків № 223 від 17.08.2007 на суму 4 438,13 грн. та № 242/1 від 10.09.2007 на суму 1 487,53 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2007 у справі № 14/265 повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, господарський суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи. Враховуючи те, що відповідач не був присутній у судових засіданнях під час розгляду справи, оскільки із запізненням отримав ухвали суду (через тимчасову відсутність за місцем проживання), і, як наслідок, не міг подати свої заперечення та докази у справі.

Так, заявник вказує на те, що господарський суд першої інстанції прийняв рішення виключно керуючись поясненнями позивача, який не повідомив суд, що зобов'язання відповідача за договором № 3 Г. І. від 10.01.2007 було забезпечено заставою, тобто заборгованість за вказаним договором була погашена шляхом одержання позивачем задоволення за рахунок заставленого майна. Викладене підтверджується укладеним між сторонами договором від 16.04.2007, за умовами якого відповідач передав у заставу позивачу в якості забезпечення виконання зобов'язання відповідачем за договором оренди № 3 Г. І. від 10.01.2007, укладеного між сторонами, майно, заставна вартість якого складає 14 004 грн. 80 коп. На сьогоднішній день майно перебуває у фактичному володінні позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне: позивач зазначає, що копія договору від 16.04.2007, на яку посилається відповідач, є недійсною і невідомо яким чином потрапила до відповідача, оскільки після підписання договору відповідачем, виявились об'єктивні причини надалі не працювати за цим договором; позивач не заперечує проти того, що договір застави дійсно готувався ним в серпні 2007 року і зареєстрований за № 40 від 07.08.2007, але обов'язкового додатку з перерахуванням майна не було складено через його відсутність; таким чином, договір застави, на думку позивача, не вступив в законну силу і не може бути підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 19 482,23 грн. заборгованості за оренду приміщення та обладнання, 593,30 грн. штрафу, 949 грн. інфляційних та 112,32 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на підставі ст. 22 ГПК України та просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 19 482,23 грн. (18 282,23 грн. заборгованість по орендній платі, 1 200 грн. - за оренду обладнання), 211,36 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарський суд першої інстанції, розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 5 925,66 грн. на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України підлягають залишенню без розгляду, оскільки позивач без поважних причин не надав витребуваних судом доказів отримання відповідачем рахунків № 223 від 17.08.2007 на суму 4 438,13 грн. та № 242/1 від 10.09.2007 на суму 1 487,53 грн.; господарським судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати відповідно до умов договору № 3 Г. І. від 10.01.2007, в тому числі стосовно повної сплати повної заборгованості у строк до 10.09.2007 (п. 1 додаткової угоди № 1 від 10.08.2007), таким чином, відповідач у строк до 10.09.2007 не сплатив заборгованість по платежам за оренду приміщення та обладнання у сумі 13 556,57 грн., з яких борг за оренду приміщення - 12 836,57 грн., за оренду обладнання - 720,00 грн.; враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що не був присутнім у судових засіданнях під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, оскільки із запізненням отримав ухвали суду (через тимчасову відсутність за місцем проживання), і, як наслідок, не міг подати свої заперечення та докази у справі.

Дані посилання відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак, через суб'єктивні причини не зміг прибути у призначене судове засідання для захисту своїх прав та інтересів.

В той же час, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що господарський суд першої інстанції прийняв рішення виключно керуючись поясненнями позивача, який не повідомив суд, що зобов'язання відповідача за договором № 3 Г. І. від 10.01.2007 було забезпечено заставою, тобто заборгованість за вказаним договором була погашена шляхом одержання позивачем задоволення за рахунок заставленого майна. Викладене підтверджується укладеним між сторонами договором від 16.04.2007, за умовами якого відповідач передав у заставу позивачу в якості забезпечення виконання зобов'язання відповідачем за договором оренди № 3 Г. І. від 10.01.2007, укладеного між сторонами, майно, заставна вартість якого складає 14 004 грн. 80 коп. і яке на сьогоднішній день перебуває у фактичному володінні позивача.

Враховуючи, що рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні обставин, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, та якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 „Про судове рішення”), колегія суддів зобов'язана перевірити твердження відповідача та ті докази, якими вони підтверджуються.

Згідно із ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

          З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 22.01.2008 зобов'язав сторін надати: позивача - додаток № 1 до договору застави б/н від 13.04.2007 (пункт 1.4 договору застави); письмові пояснення Голови правління ОСОБА_2з приводу укладення та підписання договору застави від 13.04.2007 між ВАТ „Чернігівський річковий порт” та ФОП ОСОБА_1; відповідача - додаток № 1 до договору застави б/н від 13.04.2007 (пункт 1.4 договору застави).

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач надіслав на адресу апеляційного господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи пояснень № 102 від 31.01.2008.

Колегія суддів, дослідивши подані позивачем пояснення встановила наступне: дані пояснення складені та підписані економістом позивача ОСОБА_3. (під підписом економіста ОСОБА_3. стоїть підпис особи без зазначення її прізвища та посади, яку вона займає), в той час як ухвалою суду вимагались письмові пояснення від Голови правління ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України „Про господарські товариства” виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом; виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Враховуючи те, що договір застави від 16.04.2007 був підписаний Головою правління ОСОБА_2., який є посадовою особою товариства і наділений установчими документами (статутом) повноваженнями на укладення та підписання господарських договорів, які вчиняються від імені юридичної особи - ВАТ „Чернігівський річковий порт”, а тому підтвердити факт укладення договору застави або навпаки спростувати його може виключно Голова правління ВАТ „Чернігівський річковий порт” ОСОБА_2. Саме з метою вирішення питання чи був укладений договір застави між сторонами з метою забезпечення основного зобов'язання за договором оренди № 3 Г. І. від 10.01.2007 і було зобов'язано посадову особу позивача надати пояснення з даного приводу, однак, зазначені пояснення від Голови правління ОСОБА_2отримані не були. В свою чергу, пояснення надані економістом позивача не спростовують факт укладення договору застави, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджуються документально.

Твердження позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що договір застави, на який посилається відповідач, є недійсним, не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки позивач не надав доказів визнання договору застави б/н від 16.04.2007 у судовому порядку недійсним.

Договір застави є двостороннім і вступає в силу за загальним правилом з моменту укладення самого договору. Саме із укладенням договору застави і виникає право застави (право на чуже майно).

В Цивільному кодексі України, Законі України „Про заставу” передбачено особливі вимоги до форми та до змісту договорів, що стосуються застави. Відповідно до ст. 584 ЦКУ, ст. 12 Закону України „Про заставу” у договорі застави істотними визначаються такі умови: суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору; опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Предметом застави, в загальній формі, може бути будь-яке майно, яке може відчужуватись заставодавцем і на яке можна звернути стягнення (ст. 576 ЦК України). Тобто, можна зробити висновок, що не саме майно, а його вартість є основою застави.

Слід також звернути особливу увагу на те, що відповідно до ст. 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених законом або договором. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, необхідно встановити чи відповідає укладений між сторонами договір застави вимогам чинного законодавства, чи погоджені сторонами всі його істотні умови.

          Проаналізувавши та порівнявши примірники договору застави, подані сторонами, колегія суддів встановила наступне: договір застави укладався між сторонами з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за договором оренди № 3 Г. І. від 10.01.2007, при цьому, відмінність в зазначенні дати укладення договору застави в примірниках договору сторін не впливає на дійсність даного договору, оскільки заставою може бути забезпечена вимога, що може виникнути в майбутньому (ст. 573 ЦК України); сторонами чітко визначено розмір зобов'язання заставодавця перед заставодержателем за основним зобов'язанням - договором оренди № 3 Г. І. від 10.01.2007 - 14 004,80 грн. (пункт 1.2 договору застави); сторонами погоджено, що право застави виникає з моменту підписання даного договору і припиняється після повного виконання заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань за основним договором (пункти 3.1, 3.2 договору застави); визначено предмет застави - майно, заставна вартість якого складає 14 004,80 грн., що належить заставодавцю на праві власності та знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, та обставина, що сторонами не складено окремо перелік заставного майна не впливає на дійсність даного договору, оскільки чинним законодавством допускається здійснення опису майна у загальній формі, без його конкретизації, враховуючи те, що основою (суттю) застави є не майно в матеріальній формі його вираження, а саме вартість такого майна.

          Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір застави, укладений між сторонами, містить усі істотні умови, необхідні для його чинності, а відтак, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди № 3 Г. І. від 10.01.2007, необхідно встановити чи в повному обсязі задовольняється вимога позивача за рахунок предмета застави.

          Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

          Так, позивач звернувся з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості у розмірі 19 482,23 грн. (18 282,23 грн. заборгованість по орендній платі, 1 200 грн. - за оренду обладнання).

          Як встановлено господарським судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, позовні вимоги в частині стягнення 5 925,66 грн. боргу за оренду приміщення та обладнання підлягають залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не надав витребуваних судом доказів отримання відповідачем рахунків № 223 від 17.08.2007 на суму 4 438,13 грн. та № 242/1 від 10.09.2007 на суму 1 487,53 грн.

          Господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 13 556,57 грн. (=19 482,23 грн. - 5 925,66 грн.), однак, враховуючи те, що під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, відповідачем було надано договір застави, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу заставне майно вартістю 14 004,80 грн., що має суттєве значення для правильного вирішення спору, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач відповідно до положень ст. ст. 589, 590 Цивільного кодексу України має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги за рахунок предмета застави.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2007 усправі № 14/265 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 5 925,66 грн. за оренду приміщення і обладнання залишити без розгляду.

В решті позову відмовити”.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Чернігівський річковий порт” (14000, м. Чернігів, вул. Підвальна, 23; р/р 260000176306 в „Укрексімбанк” м. Чернігова; МФО 353649; код ЄДРПОУ 03150220) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 67,79 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

4. Справу № 14/265 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 18.02.08 (відправлено)