УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів Коротких О.А. та Таран Т.С.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 30 серпня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 10 листопада 2009 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Родаково Лутугинського району Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості згідно зі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь: потерпілого ОСОБА_6 15 605 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 гривень – моральної шкоди; експертної установи судові витрати в розмірі 2 408 гривень 54 копійки; лікувальної установи ? 3 308 гривень 18 копійок на лікування потерпілого ОСОБА_6

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 30 березня 2008 року приблизно о 20-ій годині, керуючи автомобілем «АЗЛК 412» на 541-му км + 200 м автодороги сполученням Київ – Харків – Довжанський, порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України – проявив неуважність до дорожньої обстановки, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 2108», керованим ОСОБА_6

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2010 року вирок змінено. Виключено зі вступної частини вироку дані про судимість ОСОБА_5 та збільшено розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 до 100 000 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. Уважає, що в питанні покарання суд не врахував дані про його особу та обставини, що пом’якшують покарання, якими, на його думку, є хворобливий стан його здоров’я, те, що він утримує батька-інваліда. Посилається на необґрунтоване збільшення апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди; погоджується з розміром відшкодування, визначеним судом першої інстанції. Зазначає, що суд позбавив його права на ознайомлення з матеріалами справи та дослідження даних експертизи за участю експерта, який її проводив.

На касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_6 подав заперечення, в яких просить судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора Саленка І.В., який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, доведеність винності ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині та його кримінально-правова оцінка в касаційній скарзі не оспорюються.

Не впливають на правильність висновків суду доводи скарги про порушення права на захист, оскільки перевіркою матеріалів справи встановлено, що у судовому засіданні ОСОБА_5 не заявляв клопотань про допит експертів, які проводили судово – автотехнічну та трасологічну експертизи. Також після постановлення вироку не просив ознайомлювати його з матеріалами кримінальної справи.

Зазначені обставини дають підстави вважати доводи касаційної скарги в цій частині безпідставними.

Визначаючи покарання, суд урахував дані про особу та обставини, що пом’якшують покарання, на які ОСОБА_5 послався в своїй касаційній скарзі. Попри це, зважив на ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння та наслідки, суб’єктивне ставлення засудженого та ужиті ним заходи для залагодження провини перед потерпілим.

ОСОБА_5 скоїв необережний злочин, який законом віднесений до категорії тяжких. Наслідком цих дій стала інвалідність людини. З часу наїзду й до постановлення вироку засуджений не вжив будь-яких дієвих заходів для полегшення моральних та психічних переживань потерпілого, пов’язаних з отриманням тілесних ушкоджень.

Незважаючи на визнання своєї провину у злочині, ОСОБА_5 під час судового розгляду давав показання, які не зовсім узгоджувалися з його ставленням до фактичних обставин висунутого йому обвинувачення.

Із даних про особу видно, що в минулому ОСОБА_5 неодноразово скоював злочини (судимості за які погашено згідно зі ст. 89 КК України) проти чужої власності, а коли на нього поклали спеціальні обмеження в рамках адміністративного нагляду, порушив правила цього нагляду, за що також був засуджений.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що призначене ОСОБА_5 покарання, яке суд обрав у межах санкції частини статті обвинувачення і більш наближено до мінімального рівня, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Наведені в касаційній скарзі доводи не переконують у протилежному, а тому не свідчать про призначення засудженому невиправдано суворого покарання.

Разом із тим, колегія суддів не може частково не погодитися з доводами касаційної скарги про необґрунтоване збільшення апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди.

Змінюючи вирок у цій частині, апеляційний суд погодився з доводами апеляції представника потерпілого ОСОБА_7 про необхідність збільшення розміру моральної шкоди до 100 000 гривень, але при цьому не зважив на ряд обставин, які, згідно із законом, мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

У даній справі апеляційний суд не взяв до уваги, що шкода потерпілому ОСОБА_6 була завдана ОСОБА_5 унаслідок необережних дій. Поза увагою залишилося те, що засуджений не заперечив своєї причетності до злочину й погодився відшкодувати шкоду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 сам став інвалідом ІІ-ої групи і у зв’язку із цим став обмежено працездатним.

Ці та інші наведені в позовній заяві потерпілого твердження про пережиті болісні фізичні страждання і моральні переживання, яких він зазнав унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, дають підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди. У зв’язку з цим доводи касаційної скарги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статей 91, 93 КПК України, в рамках кримінального провадження відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг захисника підсудного. Витрати ж, понесені потерпілим на оплату юридичних послуг адвоката, не відносяться до судових витрат; це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Про неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає й із роз’яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 7 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат».

Із даної справи видно, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди, включив у суму, що підлягає такому відшкодуванню, витрати у розмірі 2 000 гривень, понесені потерпілим на оплату послуг адвоката, і водночас із порушенням правил підсудності стягнув їх із засудженого. Такі дії є неприпустимим, тому, відповідно до ст. 395 КПК України, вирок суду в цій частині підлягає скасуванню.

Оскільки зазначені порушення закону не були усунуті під час перегляду справи апеляційним судом, зміні підлягає ухвала апеляційного суду.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 10 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити: у частині стягнення із ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 2 000 гривень витрат на оплату юридичної допомоги адвоката скасувати, а справу в цій частині направити до місцевого суду на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Цю ж ухвалу в частині рішення щодо цивільного позову змінити: зменшити суму відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню зі ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6, до 20 000 гривень.

У решті судові рішення залишити без зміни.

С у д д і:

Гриців М.І.                 Коротких О.А.                 Таран Т.С.