Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№ 22-3131/2007рік Головуючий в 1-й інстанції Мазниця А.Л.
Категорія 40 Доповідач - Осіян О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2007 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Рудь В.В.,
суддів - Осіяна О.М., Ремеза В.А.,
при секретарі - Качур Л.В.,
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства промислової політики України
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжрегіональний науково-інженерний центр з сертифікації систем якості, труб, балонів та іншої металопродукції «ВНІТІ-ТЕСТ», Міністерства промислової политики України, третя особа- ОСОБА_2 про поновлення на роботі, -
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся о позовом до суду, в якому вказав
на те, що наказом від 02 лютого 2005 року він був призначений на посаду директора ' ДП «ВНІТІ-ТЕСТ» та із ним був укладений контракт, строком до 02.02.2008 року. У листопаді 2006 року під час його тимчасової непрацездатності на підставі наказу Міністерства промислової політики України від 01.11.2006 року №175-Д його було звільнено із посади директора на підставі п.8 ст.36 КЗпП України та припинено дію контракту. Оскільки наказ винесено із порушенням вимог ст.ст.40,43,47 КЗпП України, то він просив визнати цей наказ недійсним та поновити його на посаді директора.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Наказ Міністерства промислової політики України від 01.11.2006 року №175-Д визнано недійсним у частині пунктів 1,2,3,5. Визнано також недійсним наказ Державного підприємства «Міжрегіональний науково-інженерний центр з сертифікації систем якості, труб, балонів та іншої металопродукції «ВНІТІ-ТЕСТ» №18-к від 03.11.2006 року та позивача поновлено на роботі на посаді директора підприємства.
В апеляційній скарзі Міністерство промислової політики України просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що суд не повно з'ясував обставини, що мають значення у справі, та% неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам у справі. Суд не врахував, що Міністерство видало наказ про внесення змін до наказу від 01.11.2006 року, відповідно до якого датою звільнення позивача вважається перший день виходу його на роботу після лікування. Суд дійшов неправильного висновку, що звільнення працівника на підставі п.8 ст.36 КЗпП України є дисциплінарним стягненням,
оскільки, приймаючи наказ про звільнення позивача Міністерство діяло відповідно до вимог законодавства та умов контракту. Крім тою, справа судом розглядалась більше двох місяців, хоча клопотань про продовження розгляду справи від сторін не надходило.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із тою, що відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 02 лютого 2005 року №21-Д ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Державного підприємства «Міжрегіональний науково-інженерний центр з сертифікації систем якості, труб, балонів та іншої металопродукції «ВНІТІ-ТЕСТ» на умовах укладеного з ним контракту №3-18 від цієї дати. 06 вересня 2006 року КРУ Міністерства була складена доповідна записка за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, у якій зазначені виявлені порушення - неправомірне здійснення підприємством виплат на користь працівників за збільшення обсягів робіт, що потягло заподіяння збитків на значну суму. Наказом Міністерства від 01.11.2006 року позивач був на підставі зазначеної доповідної записки звільнений із займаної посади відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України за невиконання умов п.26 (б) укладеного з ним контракту, який був цим же наказом припинений з 02.11.2006 року. Наказом Міністерства від 09.01.2007 року до наказу від 01.11.2006 року було внесено зміни, дата припинення трудового контракту була перенесена на 18.12.2006 року, а наказом від 24.01.2007 року дата припинення контракту перенесена на перший день виходу позивача на роботу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач був тимчасово непрацездатним у період із 13.10.2006 року по 10.01.2007 року. Оскільки наказом від 01.11.2006 року трудовий договір із позивачем; був розірваний під час його тимчасової непрацездатності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача^ Застосувавши вимоги ст.ст.21, 40, 235 КЗпП України суд у відповідності із обставинами справи задовольнив частково позов ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції виданих відповідачем наказів про зміну дати звільнення позивача та про те, що звільнення працівника за п.8 ст.36 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки трудовим законодавством заборонено звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності працівника. Такою підставою не може бути і розгляд цивільної справи судом більше встановленого строку, оскільки вона не передбачена законом.
Керуючись ст. ст.307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Міністерства промислової політики України відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту ї проголошення.