Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3393/11 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Дзярук М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Дзярука М.П.
Дашковської А.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Орган опіки та піклування Марганецької міськради, Орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації, Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на частку квартири, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на частки квартири.
У позові зазначала, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 28.11.1986 року, від шлюбу мають двох доньок ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2. Родина мешкала за адресою: АДРЕСА_1, ця квартира належала їй та її донькам в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло.
29.04.2005 року, згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Марганецького нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, вказану квартиру було продано та грошові кошти від продажу квартири були передані ОСОБА_4 для сплати за квартиру, яку подружжя повинно було придбати в м. Запоріжжі.
22.04.2005 року ОСОБА_4, використавши грошові кошти, отримані від продажу квартири в м. Марганець для першого внеску за квартиру АДРЕСА_2, одержав кредит в «УкрСиббанк»та оформив договір купівлі-продажу зазначеної квартири зазначивши покупцем лише себе та зареєстрував право власності на своє ім’я, не включаючи при цьому до складу покупців нової квартири неповнолітніх дітей, що мали право на придбання частки в цій квартирі.
З огляду на зазначене, просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 22.04.2005 року в частині зазначення покупців та вважати покупцем ј частки квартири ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 22.04.2005 року укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в частині зазначення покупців. Визнано покупцем ј частини квартири за зазначеним договором ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 Визнано за ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на ј частину цієї квартири.
Не погоджуючись з рішенням суду АТ «ОТП Банк»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «ОТП Банк»підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнаючи договір іпотеки недійсним суд першої інстанції, що виходив із того, що ОСОБА_4 уклав договір іпотеки, який у порушення вимог ч. 6 ст. 203 ЦК України суперечить інтересам його неповнолітньої дитини.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня донька позивачки та відповідача права власності на квартиру не мала і немає.
Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Посилання суду на обов’язковість згоди органу опіки та піклування є безпідставними, оскільки оскаржуваний договір купівлі - продажу було укладено 22.04. 2005 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", який набрав чинності з 1 січня 2006 року, а за загальним правилом відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі.
До набрання чинності цим Законом законодавство не передбачало обов’язкової згоди органу опіки та піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти.
Крім цього, задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув увагу про те, що договір іпотеки не є договором відчуження нерухомого майна, а є лише видом забезпечення виконання зобов’язання перед іпотекодержателем.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції
Таким чином, судом неправильно застосовано норму матеріального закону, що є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 314,316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2011 року у цій справі скасувати. Постановити нове рішення наступного змісту.
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Орган опіки та піклування Марганецької міськради, Орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації, Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на частку квартири, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: