Справа № 11-342/2011
Категорія ст.186 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Керніцький І.І.
Суддя-доповідач Кукурудз Б.І.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Кукурудза Б.І.,
суддів Фіцак Т.Д., Іванів О.Й.,
з участю секретаря Іванюк Л.Є.,
з участю прокурора Журавльова Є.Є.,
адвоката ОСОБА_2,
засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Долинського районного суду від 06 травня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя с. Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, освіта середня, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України не судимого - у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України;
засуджено за ст.186 ч.2 Кримінального кодексу України та із застосуванням ст.69 Кримінального кодексу України позбавленням волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, визначивши йому іспитовий строк два роки.
Відповідно до ст.. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої системи , не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за межі України та повідомляти про зміну місця праці чи проживання.
ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця та жителя с. Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської осласті, освіта середня, не одруженого, працюючого оператором- верстатником ТзОВ «Уніплит», відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України не судимого -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України,-
засуджено за ст.186 ч.2 Кримінального кодексу України та із застосуванням ст.69 Кримінального кодексу України позбавленням волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, визначивши йому іспитовий строк два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої системи , не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за межі України та повідомляти про зміну місця праці чи проживання.
Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - тримання під вартою - змінено на підписку про невиїзд, звільнивши їх з-під варти в залі суду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, так 31 липня 2010 року близько 21 години ОСОБА_3, ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5, знаходячись на подвір'ї господарства ОСОБА_6 в с. Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, спільно розпивали спиртні напої. В ході розпивання спиртних напоїв між потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникла суперечка під час якої останній наніс ОСОБА_4 удар рукою в підборіддя та розірвав футболку в яку він був вдягнутий. У відповідь на це ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 удар ногою в праве плече, а ОСОБА_3 вдарив долонею в область шиї, від чого той упав. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продовжили наносити йому ще удари в різні ділянки тіла. Припинивши наносити потерпілому удари повели його до криниці, щоб умитися від крові. Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_3 пішли до криниці, а ОСОБА_4 зайшов в будинок. Біля криниці ОСОБА_3 став вимагати, щоб ОСОБА_5 повернув ОСОБА_4 гроші за розірвану ОСОБА_4 футболку в сумі 150 гривень, на що останній відповів, що в нього немає грошей. Після цього ОСОБА_3 відкрито заволодів належним ОСОБА_5 мобільним телефоном марки «Моторола» Е1, який знаходився в куртці останнього, вартістю 130 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «ДіДжус» вартістю 25 гривень, та зарядним пристроєм до мобільного телефону вартістю 10 гривень. Даний телефон передав ОСОБА_4, сказавши при цьому, що телефон він забрав в потерпілого. На прохання потерпілого ОСОБА_5 повернути його речі відповіли, що речі повернуть після того, коли він відшкодує вартість розірваної футболки.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції у доповненій апеляції вважає вирок Долинського районного суду незаконним внаслідок істотного порушення кримінального закону. Просить вирок Долинського районного суду від 09.11.2010 року по кримінальній справі щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ст. 186 ч.2 КК України скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінального-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання особам засуджених та тяжкості вчинених ними злочинів внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким визнати засуджених винними у вчиненні злочину передбаченого ст.187 ч.2 КК України та обрати їм покарання в межах санкції відповідної статті, без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який подану апеляцію підтримав пояснення засуджених, їх захисника які заперечили доводи апеляції та просять вирок суду першої інстанції залишити без зміни, провівши судове слідство в межах поданої апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляції прокурора, який подав апеляцію та скасування вироку щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначення їм покарання та постановлення нового вироку.
Відповідно до вимог ст. 323 Кримінально-процесуального кодексу України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим, а призначення покарання достатнім і справедливим.
Колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність вини та про правильність кваліфікації неправомірних дій за ст. 186 ч.2 КК є правильними, оскільки вони ґрунтуються на зібраних та детально досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд в їх сукупності дав правильну оцінку.
Посилання апелянта на те що судом першої інстанції не дано оцінки змінам показань підсудними та потерпілим ,які вони давали на досудовому слідстві є не обґрунтованими, оскільки під час судового слідства вказані суперечності досліджувалися. Потерпілий показав, що не пам’ятає фактичних обставин справи в силу алкогольного сп’яніння.
За таких обставин колегія суддів вважає . що суд першої інстанції при перекваліфікації дій підсудних правильно дав оцінку доказом по справі, та в основу обвинувального вироку поклав покази учасників судового розгляду даних ними в суді.
Суд першої інстанції при призначенні покарання засудженим в повному об’ємі не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх особи, та перейшов до більш м'якого виду покарання, ніж передбачено санкцією ст. 186 ч.2 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та звільнив від призначеного покарання , застосувавши ст. 75 КК України.
При цьому суд хоч і вказав у вироку обставини що пом’якшують покарання, однак належно не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та його фактичні наслідки, суспільну небезпечність.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого, дані про особи винних, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Обтяжуючою покарання, є обставина вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Пом’якшуючими покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4 обставинами та даними про них є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування ними завданих потерпілому збитків, потерпілий просить суворо їх не карати. Колегія суддів вважає їх такими , що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і за можливе призначити покарання нижче від найнижчої межі , встановленої в санкції ст.186 ч. 2 КК України, застосувавши ст.69 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4 колегія суддів керується вимогами ст. 65 КК України, що визначають засади призначення покарання.
За таких обставин та даних про особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 колегія суддів вважає, про необхідність призначити покарання, пов’язане з обмеженням волі.
Апеляція яку підтримав прокурор в судовому засіданні підлягає до часткового задоволення, а вирок скасуванню за м'якістю призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323,324, 332-335, 378 КПК України, колегія суддів ,-
з а с у д и л а :
Апеляцію прокурора який брав участь у суді першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Долинського районного суду від 06 травня 2011 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати в частині призначення покарання за м'якістю.
ОСОБА_3 визнати винним за ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України три роки обмеження волі.
ОСОБА_4 визнати винним за ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України три роки обмеження волі .
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд. Зарахувати в час відбуття покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4 час утримання під вартою з 09.11.2010 року по 06.05.2011року з розрахунку один день утримання під вартою - два дні обмеження волі.
Врешті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з дня його проголошення, засудженими в той же строк з дня вручення їм копії вироку.
Головуючий Б.І. Кукурудз
Судді: Т.Д. Фіцак
О.Й. Іванів
Згідно з оригіналом
Суддя Б.І. Кукурудз