Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1785114918

Справа № 930/1741/24

Провадження № 22-ц/801/2489/2024

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Береговий О. Ю.



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


17 грудня 2024 рокуСправа № 930/1741/24м. Вінниця





Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Науменка С. М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Свої вимоги мотивує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, яка надалі був розірваний. Від даного шлюбу вони з відповідачем мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який уже є повнолітнім.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на її користь на утримання сина в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 09 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Син ОСОБА_3 продовжує навчання, що підтверджується довідкою навчального закладу, проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Як зазначає ОСОБА_1 , їй самостійно важко утримувати сина, зважаючи на зростання цін, а його навчання передбачає витрати на проїзд, харчування, одяг, канцелярію, оплату гуртожитку та інше, у зв`язку із чим він потребує матеріальної допомоги.

Відповідач добровільно надавати допомогу на утримання повнолітнього сина не бажає, хоча має таку можливість, оскільки офіційно працевлаштований в ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)».

За таких обставин просить стягнути з ОСОБА_2 на свою корить аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі заробітку (доходу) боржника, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, а також стягнути з ОСОБА_2 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, щомісячно, починаючи з 02 липня 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 23-х років, за умови, що він буде продовжувати навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500,00 грн витрат на оплату правничої допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що повнолітній син, який навчається у вищому навчальному закладі, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, потребує матеріальної допомоги, а тому вважав, що стягнення аліментів з батька на його утримання є необхідним.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржуване рішення ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, просить його змінити, зменшивши розмір стягуваних аліментів з 1/4 до 1/6 заробітку(доходу) боржника щомісячно, а також зменшити розмір стягнутих витрат на оплату правничої допомоги з 2500,00 грн до 1000,00 грн. Скаржник зазначає, що при ухваленні судового рішення судом не враховано наявність у нього на утриманні двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей та актом обстеження фактичного місця проживання. Тобто вважає, що стягнення аліментів на старшого сина в розмірі 1/4 заробітку (доходу) призведе до нерівномірності розподілу доходів відповідача на трьох дітей.

Крім того, ОСОБА_2 не погоджується із рішенням суду в частині стягнення 2500,00 грн витрат на правову допомогу, оскільки вважає таку суму неспівмірною із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, а тому вважає, що розмір витрат на правничу допомогу має бути зменшено до 1000,00 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 29 червня 2006 року.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 09 березня 2011 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2021 року, та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2022 року в резолютивній частині заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року виправлено описки, а саме: у третьому абзаці резолютивної частини заочного рішення виправлено помилково зазначену частку, яка підлягає стягненню - з «1/8», на правильну - «1/6» та виправлено помилково зазначений період з якого починається стягнення - з «з 09 липня 2021 року», на правильний - «з дня набрання рішенням законної сили».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 досяг повноліття.

Згідно довідки Іллінецького аграрного фахового коледжу від 14 травня 2024 року №638/24 ОСОБА_3 навчається на денній державній формі навчання на ІІ курсі у групі Т-21 за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», терміном навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи Виконавчого комітету Немирівської міської ради Вінницької області від 08 червня 2021 року та витягу з реєстру територіальної громади від 17 червня 2024 року №2024/007042957, отриманим за запитом ДП «ДІЯ», зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

За даними листа ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» від 27 червня 2024 року №12/3204 відповідач ОСОБА_2 проходить службу в цій установі з 24 листопада 2016 року по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Як роз`яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

На відмінну від стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання не є безумовним та потребує доказування таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з ч. 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Разом з тим, доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання покладається саме на позивача.

Тому звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність отримання такого утримання, наприклад: довідка про вартість навчання, в разі якщо дитина навчається на контрактній формі навчання, докази, що підтверджують вартість проживання в гуртожитку чи договір оренди іншого житла, виписка з банківського рахунку дитини, чи будь-які інші докази на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

Як безумовно убачається із матеріалів справи син сторін у справі ОСОБА_3 досягнув повноліття, є меншим 23 років, продовжує навчання на денній формі навчання, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він потребує матеріальної допомоги.

У свою чергу відповідач є здоровим, працездатним, працевлаштованим та може надавати таку допомогу в певній мірі, а тому убачаються підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина на час його навчання, але не більше як до досягнення 23 років.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції не врахував наявність на утриманні ОСОБА_2 двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідно свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 21 серпня 2012 року та серії НОМЕР_3 від 28 вересня 2021 року. Обставини утримання ще двох дітей встановлені заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.

Таким чином, визначаючи розмір аліментів, враховуючи взаємний обов`язок батьків по утриманню дитини, а також те, що відповідач має на утриманні двох дітей, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні повнолітньої дитини, витрати пов`язані з навчанням та обставини, що встановленні судом та мають значення в їх сукупності, апеляційний суд вважає справедливим змінити розмір стягуваних аліментів, зменшивши їх до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно.

При визначені розміру аліментів апеляційний суд взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 24 грудня 2014 року в справі №6-186цс14, та врахував всі обставини, визначені ст. 182 СК України, та певну можливість утримання дітей матір`ю, як-то визначено ст.200 СК України.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування розміру аліментів, про стягнення якого заявлено позов та можливості їх сплати у визначеному нею розмірі відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції, на підставі ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, шляхом їх зменшення до 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача, яка відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості, з огляду на обставини вказаної справи.

Питання судових витрат апеляційний суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Частинами 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, що становить 67%, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню 811,50 грн судового збору за подання позовної заяви; у той же час, зважаючи на необхідність задоволення апеляційної скарги в частині визначення розміру стягуваних аліментів, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, мають бути компенсовані ОСОБА_2 за рахунок держави у розмірі 1816,80 гривень.

Окрім того, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 просив зменшити розмір стягнутих з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність таких витрат із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару ураховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та ураховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними ( реальними ), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, усі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено ( пункт перший частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України ). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/ 19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц.

Із матеріалів справи убачається, що позивач користувалася послугами адвоката Головенка Є. В. На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги ОСОБА_1 надала договір про надання правничої допомоги від 18 червня 2024 року, яким у п. 3.1 визначений фіксований розмір гонорару у 2500,00 грн, а також платіжну інструкцію від 01 липня 2024 року №0.0.3737024959.1 на суму 2500,00 грн.

Таким чином, позивачем доведена обставина отримання нею професійної правничої допомоги у межах даної цивільної справи, заявлений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, реальним та підтвердженим матеріалами справи.

Разом з тим, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. З цих підстав суд першої інстанції, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу. Проте у суді першої інстанції відповідач не заявляв про неспівмірність витрат на правничу допомогу, відповідно апеляційний суд, здійснюючи перегляд судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, не вправі вирішувати питання про неспівмірність понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу. Відповідно апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Однак оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних аліментів та часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1675,00 грн понесених нею судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року змінити в частині розміру стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 02 липня 2024 року  і до досягнення ОСОБА_3 23-х років, за умови, що він буде продовжувати навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 811,50 грн судового збору за подання ОСОБА_1 позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1675,00 грн  у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У решті рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у виді судового збору у розмірі 1816,80 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України.


Головуючий                                    О. Ю. Береговий


Судді                                                        О. В. Ковальчук


       О. С. Панасюк



  • Номер: 2/930/682/24
  • Опис: стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина , який продовжує навчання.
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 930/1741/24
  • Суд: Немирівський районний суд Вінницької області
  • Суддя: Береговий О.Ю.
  • Результати справи: заяву задоволено повністю
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.07.2024
  • Дата етапу: 21.08.2024
  • Номер: 2/930/682/24
  • Опис: стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина , який продовжує навчання.
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 930/1741/24
  • Суд: Немирівський районний суд Вінницької області
  • Суддя: Береговий О.Ю.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.07.2024
  • Дата етапу: 21.08.2024
  • Номер: 22-ц/801/2489/2024
  • Опис: за позовом Басовської Світлани Михайлівни до Мисак Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Мисак Володимир Сергійович про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 930/1741/24
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Береговий О.Ю.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.11.2024
  • Дата етапу: 12.11.2024
  • Номер: 22-ц/801/2489/2024
  • Опис: за позовом Басовської Світлани Михайлівни до Мисак Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Мисак Володимир Сергійович про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 930/1741/24
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Береговий О.Ю.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.11.2024
  • Дата етапу: 19.11.2024
  • Номер: 22-ц/801/2489/2024
  • Опис: за позовом Басовської Світлани Михайлівни до Мисак Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Мисак Володимир Сергійович про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 930/1741/24
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Береговий О.Ю.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.11.2024
  • Дата етапу: 17.12.2024
  • Номер: 2/930/682/24
  • Опис: стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина , який продовжує навчання.
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 930/1741/24
  • Суд: Немирівський районний суд Вінницької області
  • Суддя: Береговий О.Ю.
  • Результати справи: змінено частково
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.07.2024
  • Дата етапу: 17.12.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація