№2-a-11/2007

ПОСТАНОВА

іменем України

30 липня 2007 року        Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді:                            Яковенко М.М.

при секретарі:             Темір В .В.

за участю осіб, які приймали участь у справі:

представника позивача: Гайдамакіна Н.І..

відповідача:                 ОСОБА_1.

представник відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське адміністративну справу за позовом:

Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

до ОСОБА_1, 3-я особа: Володарська селищна рада

про стягнення податкового боргу, -

встановив:

09.01.2007 року ДШ Володарського району (далі позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, по слідуючим підставам:

ОСОБА_1. (далі відповідачка) 29.03.2006 року надала до позивача податкову декларацію про доходи, отримані у 2005 році у якої вона визначила суму отриманного доходу у розмірі 62122 грв. за отримане відповідно до сертифікату на право на земельну частку(пай), успадковане від померлого батька. Відповідно до п.13.1 ст.13 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткуванню підлягають доходи, отримані платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, зокрема п.в). об*єктів комерційної власноті, а саме ціний папір, корпоративне право та інш. Згідно до п.13.2.1 "в" п.13.2 ст.13 з урахуванням приписів п.22.3 цього Закону ставка податку у 2004-2006 році становила 13% від вартості власності, визначеної у підпункті "в" п.13.1 цієї статті, яка успадковується членом сім*ї спадкодавця першого ступени споріднення. Тобто 13% від 62122 грв. складає 8075, 86 грв. Вказана сума була визначена податковою службою у податковому повідомлені-рішення за формою "Ф" від 16.05.2006 року та направлена відповідачці. Данне повідомлення-рішення оскаржено не було, тому є податковим боргом у розуміні ст.5 ЗУ "Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В зв*язку з тим, що термін сплати податкового боргу сплинув та сплачений не був, що й спонукало позивача звернутися до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача податкового боргу з податку з доходів фізичної особи в сумі 8075, 86 грв. на користь місцевого бюджету Володарської селищної ради.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволені.

Відповідачка проти позову заперечувала, та вважає, що отримане нею у спадщину сертифікат на земельний пай, повинен оподатковуватися за 0-ю ставкою, крім того, вона не повинна сплачувати такі грошові кошти, в зв'язку з тим, що виготовлення та отримання нею у спадщину не Держакту на землю, а Сертифікату трапилось не з її вини, а тому не може бути привілеїв між особами які отримали такі документи. Крім того, після отримання податкового повідомлення, яке було нараховано позивачем, виходячи із вартості вказаної у Сертифікату, вона пропонувала та надавала дозвіл позивачу відповідно до вимог ст.8,9, 10 ЗУ "Про порядок погашення ...." який був внесений в якості податкової застави на реалізацію цього Сертифікату на вказану суму у ньому, та після отримання цих грошових коштів у вигляді реального доходу згодна була на сплату суми податку, яке вимагав позивач, з перерахуванням їй різниці залишкової суми грошових коштів. Однак позивач не зробив цього, та вважає, що бездіяльність позивача, це ні що інше, як те що цей Сертифікат нічого фактично не вартий, т.б. на час отримання спадщини вона не отримала ніякого ні матеріального ні фінансового прибутку, з якого можливо було б сплатити або стягнути податок, на який претендує позивач. Крім того, вона вважає, що Сертифікат не може відноситися до поняття корпоративних прав. Тому вона не повинна сплачувати грошові кошти вказані у позовній заяві.

Представник З- ї особи просила прийнятти рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши наявні у справі докази у їх взаємній сукупності, суд приходить до слідуючого:

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.10.2005 року ОСОБА_1. отримала у спадщину від рідного батька ОСОБА_3., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1Сертифікат на право на земельну частку (пай) вартістю 62122 грв. розміром 5,92 умовних кадастрових га землі та інше.

Відповідно до копії декларації, поданої відповідачкою 29.03.2006 року в ДШ у Володарському районі за 2005 рік, дійсно нею зазначені доходи в сумі 62122 грн., отримані внаслідок успадкування від померлого батька, а саме, право на земельну частку (пай) - 62122 грн.

Сторонами не заперечувалось, що відповідно до представлених позивачем копій документів 16.05.2006 р, 04.07.06 р. та 10.08.06 р. відповідачці направлялися повідомлення-рішення про сплату податкового зобов'язання на суму 8075,86 грв. та податкові вимоги, при чому відповідачка отримувала їх та в зв*язку з незгодою 16.08.2006 року зверталася до позивача з письмовою-заявою скаргою на таке нарахування.

13.06.2007 року відповідачкою на підставі Сертифікату був отриманий Держакт на право власності на земельну ділянку.

Згідно із ст.4 п.4.2.14 ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року (далі Закон 889), доход у вигляді вартості успадкованого майна, підлягає оподаткування у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком, згідно з нормами ст.13 цього Закону. Відповідачка є дочкою спадкодавця, яка згідно з п. 1.20.3 ст.1 Закону є членом сім'ї спадкодавця 1-гоступеню споріднення, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст.13 цього Закону, який діяв на момент отримання відповідачкою спадщини, об'єкт спадщини у вигляді об'єкту комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифікату), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу, як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність, або право на отримання доходу за нею членами сім'ї спадкодавця 1-1-го ступеню споріднення, що не є членом подружжя, оподатковується за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7, ст.22.3 цього Закону, а саме 13% від об'єкту оподаткування.

Але ж, Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб щодо оподаткування спадщини", який був прийнятий 19.01.2006 p. №3378-IV, ст.13 цього Закону викладено в новій редакції, згідно з якою оподатковуються за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкту спадщини отримані членами сім'ї спадкодавця першого ступеню споріднення, до якого відносяться , як встановлено судом, відповідачка по справі.

Згідно п.13.2.1 „в" ст..13 Закону 889 ставка податку у 2004 - 2006рр. від вартості об'єктів комерційної власності, а саме - цінних паперів (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративного права, власності на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальної власності, або на право на отримання доходу за нею, становить 13% для спадкоємців 1-го ступеню споріднення. На думку позивача сертифікат на земельний пай відноситься до об'єктів комерційної власності і, таким чином, 13% від 62122 грн. - становить 8075,86 грн., які необхідно стягнути з відповідача.

Виходячи з правового змісту понять що є цінними паперами та що таке корпоративне праве, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, відповідно до ЗУ „"Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 N 3480-1V), (ВР України, Закон "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" від 28.12.1994 N 334/94-ВР), (Господарський кодекс України від 16.01.2003 N 436-IV), суд не може погодитися з такими доводами, тому як по перше Сертифікат не відноситься до об*єкту комерційної власності, а є сам по собі тільки правовстановлюючим документом для отримання держакту на землю. Фактично Сертифікат певним чином засвідчує право на землю в умовних кадастрових гектарів землі, певної вартості, яка розміщена у межах земельної ділянки виділеної в натурі(після розпайовки-лоти) єдиним масивом для сільгосппотреб. Тобто відповідачка успадкувала об*єкт нерухомого майна-землю, яке засвідчено правовстановлюючим документом до якого відноситься Сертифікат.

По друге позивачем не доведено та судом не встановлено, що відповідачка яка успадкувала об*єкт нерухомого майна-землю засвідчений Сертифікатом є володільцем корпоративних прав та цей Сертифікат який внесений до будь-якого уставного фонду (капітал) юридичної особи.

До того ж, суд не може погодитися з доводами позивача, що якби відповідачка отримала у спадщину від рідного батька не Сертифікат на земельну частку, а Держакт на землю, то отримане нею оподатковувалось би відповідно до ст.. 13 Закону 889- за 0-ю ставкою податку, оформлення та заміна Сертифікату на Держакт не залежало від неї, а залежало тільки від певних об'єктивних причин, т.я. на думку суду, це не відповідає не тільки принципу верховенства права, а й духу Конституції України в цілому, згідно з якою людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканість, безпека визначаються найвищою цінністю держави, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст..З Конституції України).

Відповідно до ст.. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи ці положення вимоги процесуального права, та те, що нарахування позивачем податкового боргу та вимоги про його стягнення є без підставними, є такими, що противоріче вищезгаданому законодавству, яке регулює спірні правовідносини, тому суд не може погодитися з думкою

представників позивача проте, що в зв'язку з тим, що відповідачка не оскаржила саме повідомлення-рішення податкового органу за формою „Ф" про визначення податкового боргу на суму 8075,86 грв., в зв'язку з чим факт наявності заборгованості існує, а тому мова повинна йтися лише про його стягнення.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні позову ДШ у Володарському районі до ОСОБА_1. про стягнення податкового боргу слід відмовити.

Суд вважає необхідним звільнити позивача від сплати судових витрат на підставі Декрету КМУ №7-93 від 21.01.1993 року „Про державне мито", згідно з яким ДШ звільняється від сплати судових витрат при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.159-163 КАС України, Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV, Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування спадщини" від 19.01.2006 p. №3378-IV, ст.1 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року №1251-ХП, Декретом КМУ №7-93 від 21.01.1993 року „Про державне мито", -

постановив:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку з доходу, отриманого нею від спадщини в 2005 році у сумі 8075,86 грн. на користь місцевого бюджету Володарської селищної ради Донецької області залишити без задоволення у повному обсязі.

Звільнити Державну податкову інспекцію у Володарському районі Донецької області від сплати судового збору на підставі Декрету КМУ „Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 року.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження через Володарський районний суд протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі - з 03.08.2007 року.

Апеляція на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Володарський районний суд до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.