Номер провадження: 22-ц/813/5313/24

Справа № 757/744/21-ц

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Федяєва Сергія Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , ТОВ ФК «Укрфінанс груп», ТОВ «Інвестмент корпорейшн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , в якому просила визнати недійсним договір про розірвання договору відступлення права вимоги № 26-07/18/1 від 26.07.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 , та визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 08-12/20 від 08.12.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» (а.с. 1-21).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів було задоволено у повному обсязі. Вирішено визнати недійсним договір про розірвання договору відступлення права вимоги № 26-07/18/1 від 26.07.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 08-12/20 від 08.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» (а.с. 72-73).

26.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн», в інтересах якого діяв адвокат Федяєв Сергій Володимирович, звернулися до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції (а.с. 75-86).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн», в інтересах якого діяв адвокат Федяєв Сергій Володимирович, про перегляд заочного рішення вирішено залишити без задоволення (а.с. 113-114).

24 квітня 2024 року Федяєв Сергій Володимирович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заочне рішення суду першої інстанції не ґрунтується на чинному законодавстві та ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Таким чином, апелянт звертає увагу, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки апелянта не було належним чином повідомлено про час, дату та місце проведення розгляду справи, у зв`язку з чим, рішення ухвалене за його відсутності. Так, судом було направлено судову повістку на колишню адресу ТОВ «Інвестмент корпорейшн» за якою товариство було розташоване до моменту подачі позову. Однак адресу відповідача було змінено та судом належним чином не перевірено дану інформацію, через що повідомлення про виклик до суду ТОВ «Інвестмент корпорейшн» не отримувало. Крім того, ОСОБА_4 звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 , як фізична особа, не має повноважень та правоздатності для укладення та виконання договору відступлення права вимоги, оскільки згідно норм чинного законодавства, набувати права вимоги за кредитними договорами можуть лише юридичні особи за наявності відповідних ліцензій. Так, апелянт, посилаючись на ст. 598 ЦПК України та п.4.7 Договору, вважає, що сторони спірного договору мали законні підстави для розірвання договору (а.с. 116-128).

До апеляційної скарги адвокат Федяєв С.В. надав ордер на представництво інтересів ТОВ «Інвестмент корпорейшн».

28.06.2024 ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що ОСОБА_4 всупереч ст. 13 ЦК України використовує свої права, порушуючи права інших осіб, тобто фактично зловживає правом. Тому позивач просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Учасники провадження в судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Апелянт, також, в судове засідання не з`явився. Заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавав.

Відповідно до п. 1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі – Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного Списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.

Зважаючи на вище наведене, оскільки апелянт є ініціатором процесу на даній стадії, що покладає на нього відповідний обсяг процесуальних обов`язків та процесуальних ризиків у випадку вчинення/не вчинення відповідних процесуальних дій, апелянт зареєстрований та подавав апеляційну скаргу за допомогою підсистеми Електронний суд, враховуючи наявні матеріали справи та положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи) апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності апелянта.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не можуть укладати договір про його розірвання вже після його повного виконання, тобто після припинення зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридична особа «Інвестмент корпорейшн» знаходиться за адресою: 65114, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, будинок 47/1, офіс 2. Адреса юридичної особи була змінена на підставі Протоколу № 30 загальних зборів засновників юридичної особи від 04.11.2019 (а.с. 85).

Апелянт представник ТОВ «Інвестмент корпорейшн» посилається на неналежне сповіщення про дату та час розгляду справи судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що судова кореспонденція ТОВ «Інвестмент корпорейшн» направлялась на адресу: м. Київ, вул. М. Бойчука, 14, офіс 4. Однак, судова кореспонденція поверталась до суду в зв`язку з відсутністю адресата (а.с. 41-42,61-62).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки повістки про виклик до суду направлялися не за адресою юридичної особи та остання не була належним чином повідомлена про розгляд справи, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи

24.07.2018 АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив ПАТ «ОКСІ БАНК» право вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326, укладеним 07.08.2006 із ОСОБА_3 .

24.07.2018 ПАТ «ОКСІ БАНК» відступив право вимоги за кредитним договором №014/0014/82/62326 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП».

26.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 уклали договір № 26-07/18/1 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326 від 07.08.2006 разом з договором поруки від 07.08.2006, укладеним з ОСОБА_1 , а також договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.08.2006, укладеним в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором (а.с. 13-14, 79-81).

Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги № 26-07/18/1 ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» передали, а ОСОБА_2 прийняв оригінал кредитного договору № 014/0014/82/62326 від 07.08.2006, оригінал договору поруки від 07.08.2006 та документи судового та/або виконавчого провадження, пов`язаного з правом вимоги за кредитним договором (а.с. 12).

21.09.2018 ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договорів про відступлення права вимоги та договору іпотеки від 08.08.2006 (а.с. 8).

Однак, в подальшому, 08.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 уклали Договір про розірвання договору відступлення права вимоги № 26-07/18/1 від 26.07.2018. Відповідно до п. 1 Договору сторони вирішили за взаємною згодою розірвати договір з 08.12.2020 та відповідно до п. 2 грошові кошти, отримані ТОВ ФК «УКРФІНАНС ГРУП» повертаються ОСОБА_2 (а.с. 15).

При цьому, 08.12.2020 ТОВ ФК «УКРФІНАНС ГРУП» на підставі договору № 08-12/20 відступили право вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326 від 07.08.2006 Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» в особі представника Федяєва Сергія Володимировича. Відповідно до п. 2.2 договору в дату відступлення права вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що прийняв права вимоги до боржника/іпотекодавця та поручителів та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за кредитним договором. Відповідно до п. 2.6 в дату відступлення права вимоги кредитор вважається таким, що відступив та передав право вимоги за договором поруки від 07.08.2006. Відповідно до п. 2.7 протягом п`яти календарних днів з дати відступлення права вимоги сторони зобов`язались укласти в нотаріальній формі договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.08.2006. Відповідно до п. 3.1 загальна вартість прав вимоги за договором становить 519 000 грн (а.с. 17-21).

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору від 08.12.2020 про розірвання договору відступлення права вимоги та в подальшому укладеного договору відступлення права вимоги від 08.12.2020.

Як роз`яснила Об`єднана палата КГС ВС в постанові від 16.10.2020 в справі № 910/12787/17 оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 цієї статті у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги № 26-07/18/1 від 26.07.2018 права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідклично та без можливості зворотного відступлення (викупу).

Відповідно до п. 7.2 Сторони досягли взаємної згоди про те, що права та обов`язки за договором припиняються у наступних випадках:

внаслідок невиконання Новим кредитором умов пункту 3.2 Договору (оплата договору);

внаслідок відмови Кредитора від договору через невідповідність засвідчень і гарантій, наданих Новим кредитором в статті 4 Договору та/або порушення цих гарантій Новим кредитором, або наявності інших порушень Новим кредитором умов Договору;

в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За обставинами даної справи апелянт-відповідач пояснив, що після укладення договору виявилось і було підтверджено судами, що ОСОБА_2 як фізична особа не мав повноваження та правоздатності для укладання та виконання договору згідно з законом, оскільки він є фізичною особою, а набувати права вимоги за кредитними договорами можуть лише юридичні особи з відповідними ліцензіями.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що діюче цивільне законодавство не містить положень про недійсність або нікчемність договору з підстав, на які посилається апелянт-відповідач. Обставини, наведені апелянтом-відповідачем, є підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійним відповідного правочину. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що договір про відступлення права вимоги № 26-07/18/1 від 26.07.2018 визнавався недійсним в судовому порядку з підстав неналежного суб`єктного складу чи з будь-яких інших підстав.

Крім того, 01.07.2023 ТОВ «Інвестмент Корпорейшен» та ОСОБА_4  уклали договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326 від 07.08.2006. Тобто, юридична особа передала право вимоги за кредитним договором на фізичну особу ОСОБА_4 , який є сином ОСОБА_2 , представляв інтереси ТОВ «Інвестмент Корпорейшен» впродовж тривалого часу та на теперішній час за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є керівником ТОВ «Інвестмент Корпорейшен».

Вказані обставини, відповідно, суперечать доводам апелянта щодо того, що договір про відступлення права вимоги від 26.07.2018 був розірваний, оскільки згідно норм чинного законодавства, набувати права вимоги за кредитними договорами можуть лише юридичні особи за наявності відповідних ліцензій.

Частина перша статті 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 цієї статті не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. А за частиною 6 у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність – це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом – це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова ВП ВС від 07.09.2022 в справі № 910/16579/20).

Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, апеляційний на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати недійсним договір про розірвання договору відступлення права вимоги № 26-07/18/1 від 26 липня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 08-12/20 від 08 грудня 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен».

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду                                А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік