Справа № 161/14280/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/1319/24 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 грудня 2024 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

вивчивши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних,

                                          В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2024 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 24 грудня 2015 року, ухваленого у цій справі.

Представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 05 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Із оприлюдненої у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали суду від 21.11.2024 встановлено, що залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, суд першої інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у цивільній справі № 214/5505/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у цивільній справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) зробила висновок, що у разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року (п. 45).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 13 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України (у редакції на дату ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України (у редакції на дату ухвалення оскаржуваного рішення) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Аналогічне положення містить і ч. 4 ст. 287 ЦПК України у чинній редакції.

Ухвалу суду про залишення без задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення постановлено 21 листопада 2024 року.

Законодавець чітко встановив, що відлік строку на апеляційне оскарження відраховується саме з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а не з будь-якого іншого часу, у тому числі не прив`язує цей відлік до виготовлення повного тексту такої ухвали, оскільки її мотивація не має значення для оскарження заочного рішення суду.

Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у цивільній справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) про те, що передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року (п. 45); з урахуванням вимог п. 13 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у чинній редакції та ч. 1 ст. 294 ЦПК України (у редакції на дату ухвалення оскаржуваного рішення), ч. 3 ст. 124 ЦПК України у чинній редакції, строк на подання апеляційної скарги закінчився 02 грудня 2024 року.

Апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд» 05 грудня 2024 року, тобто із значним пропуском строку на її подання і особа, яка її подала не порушувала питання про його поновлення.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано відповідачу та/або його представнику строк – 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку.

Крім того, відповідачем було подано апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України та не оплачену судовим збором, у зв`язку із чим необхідно було усунути і ці недоліки.

На виконання ухвали Волинського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 13 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» та одночасно засобами поштового зв`язку подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 24.12.2015 та квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому не виконано ухвалу суду в частині подання апеляційної скарги, яка відповідала б вимогам ст. 356 ЦПК України – щодо обґрунтування поважності причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

У поданому клопотанні підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 24.12.2015 зазначено вручення копії ухвали суду від 21.11.2024 про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення лише 26 листопада 2024 року, а також стан здоров`я представника, через який він зміг спокійно підготувати і подати апеляційну скаргу лише 05 грудня 2024 року. 

Статтею 127 ЦПК України передбачено, що підставою поновлення процесуального строку є його пропущення з поважних причин.

Зазначені представником відповідача підстави не є поважними причинами, виходячи із наступного.

Із оприлюдненої у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали суду від 21.11.2024 вбачається, що її постановлено у відсутності сторін. При цьому адвокат Ліпкевич І. В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Факт вручення представнику ухвали суду від 21.11.2024 лише 26.11.2024 – не є поважною причиною пропуску строку на оскарження заочного рішення суду, оскільки цивільне процесуальне законодавство відрахування початку строку на апеляційне оскарження пов`язує з датою постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а не з датою отримання копії цієї ухвали.

З урахуванням наведеного, для підготовки і подання апеляційної скарги на заочне рішення суду немає будь-якого відношення правове обґрунтування цієї ухвали суду для узгодження правової позиції по справі.

Щодо стану здоров`я представника відповідача, то апеляційний суд зазначає наступне.

Як уже було зазначено, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Тобто, представник Ліпкевич І. В. здійснює у цій справі повноваження лише від імені відповідача ОСОБА_1 , а не від себе особисто.

Разом із тим, із наданих представником доказів щодо стану свого здоров`я встановлено, що на стаціонарному лікуванні представник перебував з 13 по 20 листопада 2024 року, тобто ще до постановлення судом ухвали від 21.11.2024.

Наступні направлення на консультації до інших спеціалістів були плановими, без зазначення конкретних дат для таких консультацій.

Ураховуючи наведене, відповідач та його представник мали можливість подати апеляційну скаргу до 02 грудня 2024 року.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб  дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.41, 47 Рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», № 3236/03 від 03.04.2008 року, у справі «Мушта проти України», № 8863/06 від 18.11.2010 року).

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13).

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна  частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Отже, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Тим більше, якщо строк поновлюється без поважних причин.

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.       

З урахуванням наведеного відсутні передбачені законом підстави для відкриття апеляційного провадження за поданою відповідачем ОСОБА_1 апеляційною скаргою на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року, у зв`язку із чим необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою, що відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд

                                           У Х В А Л И В :

Визнати неповажними зазначені представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Ліпкевичем Іваном Володимировичем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.                                                                  

Головуючий – суддя

Судді