УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 31/160(29/170(6/77-5/100)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючий, Картере В. І., Погребняка В. Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області (вх. № 8924/2024)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024

у складі колегії суддів: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.

та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2024

у складі судді Артимович В.М.

у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100)

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Маріуполь Авто"

до Закритого акціонерного товариства "Завод комунального транспорту"

про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

02.10.2024 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), серед іншого, припинено процедуру ліквідації ЗАТ "Завод комунального транспорту" (ідентифікаційний код 32483661); припинено повноваження ліквідатора ЗАТ "Завод комунального транспорту" - арбітражного керуючого Надлонка А. І.; затверджено план санації ЗАТ "Завод комунального транспорту" у редакції, схваленій зборами кредиторів (протокол від 23.09.2024 №01/2024); введено процедуру санації боржника; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Надлонка А.І.; встановлено оплату послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією у справі в розмірі 5 (п`яти) мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень; постановлено оприлюднити повідомлення про введення процедури санації ЗАТ "Завод комунального транспорту" на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2024, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося з апеляційною скаргою до Західного апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) про затвердження плану санації та направити справу для продовження розгляду справи до Господарського суду Львівської області.

30.10.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 11.11.2024) у задоволенні вимог апеляційної скарги Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області відмовлено. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) - залишено без змін.

19.11.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Головним управлінням ДПС у Львівській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі №31/160 (29/170 (6/77-5/100); повернути справу для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

25.11.2024 згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), Банаська О.О., Погребняка В.Я.

11.12.2024 у зв`язку з обранням судді Банаська О. О. до Великої Палати Верховного Суду згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) визначено колегію суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений у частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі №910/18250/16).

У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100), прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 про затвердження плану санації та введення процедури санації, можливість оскарження у касаційному порядку якої не передбачено частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Такого ж висновку щодо застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 05.08.2024 у справі № 906/1318/19, від 30.11.2023 у справі № 914/70/22, від 17.04.2023 у справі № 924/1351/20, від 06.10.2022 у справі № 904/3457/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100), оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягають касаційному оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк