Справа № 289/2460/24

Номер провадження 1-кс/289/258/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024                                                              м. Радомишль        

Слідчий суддя Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,   

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о.начальника СВ відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_4 , про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023140120000429, -

ВСТАНОВИВ:

До Радомишльського районного суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалах кримінального провадження за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно поданого клопотання, ОСОБА_6 , на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2 022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 22.06.2022 призваний на військову службу під час мобілізації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №194 від 17.07.2022 солдат ОСОБА_6 проходить військову службу, а з 20.07.2022 наказом №197 солдата ОСОБА_6 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 , прийнято на усі види забезпечення та ОСОБА_6 посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який станом на 29.09.2022 припинений або скасований не був.

Так, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).

Відповідно до вимог ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

29.09.2022 близько 09 год. 00 хв. солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив територію розташування військової частини НОМЕР_1 , з постійним місцем дислокації АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до моменту встановлення місця знаходження ОСОБА_6 працівниками відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Радомишльська, 98, с. Заболоть, Радомишльської ОТГ Житомирського району Житомирської області 17.10.2024 року.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_6 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 та причини самовільного залишення військової частини не повідомив та проводить час на власний розсуд.

Своїми умисними діями, які виразилися у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

 В судовому засіданні слідчий СВ підтримав внесене клопотання та пояснив, що ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він вчинив умисний тяжкий злочин в умовах воєнного стану, що полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем.

Зазначає, що є всі підстави вважати, що наявні ризики, визначені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_6 самовільно залишив без будь-яких на те, поважних причин територію військової частини НОМЕР_1 з 29.09.2022 та понад 2 роки про належність до військової служби органам державної влади та правоохоронні органи не повідомляв, проводячи час на власний розсуд, тобто враховуючи тяжкість злочину, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування. Вказані обставини підтверджуються матеріалами долученими до клопотання.

Вищевказані обставини, на думку слідчого СВ, вказують на вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення та дають підстави обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вік підозрюваного ОСОБА_6 його соціальні зв`язки, стан здоров`я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування. Крім цього, ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, що збільшує ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Прокурор підтримав клопотання та додав, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який він вчинив свідомо під час воєнного стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, а тому на даний час застосування іншого запобіжного заходу є не можливим. Окрім цього, вказав, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_6 фактичні обставини викладені в клопотанні підтвердив, однак просить застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Його захисник, адвокат ОСОБА_5 , підтримав доводи підзахисного.

Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши думки учасників процесу, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В частині 2 статті 177 КПК України зазначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим суддею встановлено, що 02 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років.

16.12.2024 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_6 , вчинив умисний тяжкий злочин в умовах воєнного стану, що полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 29.09.2022 близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив територію розташування військової частини НОМЕР_1 , з постійним місцем дислокації АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до моменту встановлення місця знаходження ОСОБА_6 працівниками відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Радомишльська, 98, с. Заболоть, Радомишльської ОТГ Житомирського району Житомирської області. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_6 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 та причини самовільного залишення військової частини не повідомив та проводить час на власний розсуд.

Згідно письмової заяви ОСОБА_6 від 17.10.2024, повторно проходити ВЛК та проходити службу в ЗСУ він відмовляється.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення, хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Водночас відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному  за інкриміновані злочини у разі доведення його вини, особу підозрюваного та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що  ОСОБА_6 може ухилитись від покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування, знищувати, ховати або спотворювати речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити новий злочин.

Вищенаведене дозволяє стверджувати, що заявлені в клопотанні та доведені в судовому засіданні ризики дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого, погоджене прокурором про тримання під вартою підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В частині 8 цієї статті вказано, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_6 , передбачений ст. 407 КК України і відноситься до тяжкого злочину вчиненого під час дії воєнного стану та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, згідно якої вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі, та з урахуванням положень ч.8 ст. 176 КПК України - суд не визначає підозрюваному розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 376 КПК України, суд,-   

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні №62023140120000429, строком на 60 діб, а саме по 14 лютого 2025 року включно, з утриманням в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», без визначення застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 18 грудня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_7