№2-342/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2007 року Володарський районний суд Донецької області в складі:
судді Яковенко М.М.
при секретарі Темір В.В.
за участю осіб, які приймали участь у справі:
позивач ОСОБА_1.
представник позивачки ОСОБА_2.
відповідач ОСОБА_3.
представник відповідача ОСОБА_4.
3-ті особи ОСОБА_5., ОСОБА_6.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_3,
3-ті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6
про визнання угоди купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21093,2000 року випуску, держномер НОМЕР_1 (в теперішній час НОМЕР_2) дійсним, -
встановив: Позивачка звернулась до суду за наступними підставам:
13 травня 2006 року на чоловіка позивачки ОСОБА_3. ОСОБА_5. була оформлена генеральна довіреність на керування автомобілем ВАЗ 2109, 2000 року випуску, держномер НОМЕР_1. Довіреність була оформлена замість угоди купівлі-продажу, тому як на переоформлення автомобіля вони не мали коштів, але фактично між чоловіком позивачки та ОСОБА_5. була укладена угода купівлі-продажу. У рахунок сплати вартості автомобіля позивачка з чоловіком сплатили 26 тис. гривень з сімейного бюджету, а ОСОБА_5. дав розписку, що він отримав 26 тис. грн. За згодою сторін угода купівлі - продажу була надана форма генеральної довіреності, тому позивачка просить визнати угоду купівлі-продажу автомобіля укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_5. дійсною.
Позивачка у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволені.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, та пояснив, що ОСОБА_5 на той час ні йому ні його дружині спірний авто не продавав, а тільки видав генеральну довіреність на право керування. Згодом у 2007 році ОСОБА_5. видав довіреність його матері, яка згодом продала його батькові.
3-тя особа ОСОБА_5. пояснив, що на праві власності йому належав автомобіль ВАЗ 2109 держномер НОМЕР_1, яким керував його син по довіреності та який в теперішній час знаходиться у Греції. Сам особисто він позивачки та відповідачки не продавав та гроші від них не отримував. Цим автомобілем розпорядився його син. Що стосується самої розписки, то він таку розписку писав на прохання батька позивачки дома, коли був у стані алкогольного сп'яніння.
3-тя ооба ОСОБА_6. пояснив, що 07.04.2007 року по біржовій угоді придбав автомобіль ВАЗ 2109,2000 року випуску, держномер НОМЕР_1 у своєї колишньої дружини за 25000 грв.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7. пояснив, що приблизно у травні 2006 року відповідач вирішив придбати спірний автомобіль у ОСОБА_5. ОСОБА_3. ОСОБА_8 та ОСОБА_5. під'їхали до його двору. Відповідач попросив у нього дати 6000 грв. тому як не хватало на купівлю авто. Він виніс та віддав відповідачу гроші. Придбавши автомобіль, угоду купівлі продажу не оформляли, а їздили по довіреності, тому як для переоформлення автомобіля потрібні додаткові кошти.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила суду, що по довіреності ОСОБА_5. уповноважив її розпорядитися спірним автомобілем. Вона на підставі цього продала цей автомобіль своєму колишньому чоловіку. Дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які приймали участь у справі, суд прийшов до наступного:
відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_10. 30.07.2005 році уклала шлюб з
ОСОБА_3. та отримала прізвище ІНФОРМАЦІЯ_1;
згідно розписки ОСОБА_5. отримав від ОСОБА_3. грошові кошти у розмірі 26 тис. грн. за
автомобіль ВАЗ 21093,2000 року випуску.
відповідно до довіреність ОСОБА_5. уповноважив ОСОБА_9. розпоряджатися автомобілем ВАЗ
21093, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1;
відповідно до довіреності ОСОБА_9 уповноважила ОСОБА_3. розпоряджатися автомобілем ВАЗ
21093, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5.
відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу по біржовій угоді 07.04.2007 року власником автомобіля ВАЗ 21093, держ. номер НОМЕР_2, 2000 року випуску став ОСОБА_6.;
Гл.16 Кодексу передбачені загальні положення про правочини, вимоги, додержання яких необхідним для чинності правочину.
Відносно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як зазначено у Постанові ПВСУ від 28.04.1978 року із змінами та доповненнями, "Про судову практику по справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав і з наслідками, передбачених законом. Виходячи з правил недодержання передбаченої законом певної форми угоди тягне визнання її з цих підстав недійсною, та виключає можливість доказування сторонами наявності угоди показаннями свідків.
Виходячи з фактичних представлених суду доказів, позивачем та відповідачем у підтвердження своїх позовних вимог та заперечень проти них, суд вважає не доведеним з боку позивача, що відповідач по справі дійсно уклав угоду купівлі-продажу автомобіля з його власником ОСОБА_5. у травні 2006 році. Якщо така угода була укладена, то позивачці нічого не перешкоджало на оформлення цієї угоди та права власності на автомобіль, як такий що придбався у період спільного проживання та у шлюбі до розірвання сімейних відносин між сторонами. Суд не приймає до уваги показання рідного батька позивачки -ОСОБА_7. в тієї частині, що він для купівлі автомобіля займав 6000 грв. відповідачу та передавав їх для ОСОБА_5, в зв'язку з тим, що сам ОСОБА_5. заперечував даний факт, будь яких письмових підтверджень того, що ОСОБА_7. давав в займи відповідачу грошові кошти також не має. Припущення того, що ОСОБА_5., даром автомобіль ОСОБА_3 по довіреності не давав, суд також не приймає до уваги.
Суд критично ставиться до розписки яка була написана ОСОБА_5. та не бере її до уваги, тому як згідно пояснень ОСОБА_5. сам особисто він автомобіль, яким керував його син, який зараз у Греції не продавав за 26000 грв. та гроші не отримував. Цю розписку він написав на прохання батька ОСОБА_7. позивачки, який пояснив йому, що необхідна така розписка.
На підставі викладеного, суд, оцінюючи представлені сторонами докази у їх взаємній сукупності, вважає що позовні вимоги ОСОБА_1. слід залишити без задоволення в повному обсязі, як такі, що не були доведені у судовому засіданні. Враховуючи майновий стан позивачки, яка мешкає зараз одна з дитиною, ні де не працює, в зв'язку з доглядом за дитиною, суд вважає, що її слід звільнити від сплати судового збору, який був недоплачений при звернені до суду у повному обсязі.
Крім того, суд вважає, що заходи по забезпеченню позову у вигляді арешту на автомобіль ВАЗ 21093 слід скасувати. Керуючись ст.ст.209, 212-215 ЦПК України, Розділом 4, глави 16,17 Розділом 1 главами 23,24,29, Розділом З главою 54 параграфом 1 Цивільного Кодексу України, Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року із змінами та доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року із змінами та доповненнями, "Про судову практику по справах про визнання угод недійсними", Постановою KM України від 07.09.1998 року «Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», із змінами та доповненнями, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-ті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21093, 2000 року випуску, держномер НОМЕР_1(в теперішній час НОМЕР_2) у формі довіреності виданою ОСОБА_5. ОСОБА_3. залишити без задоволення у повному обсязі.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, який був не доплачений у повному обсязі відповідно до ціни позову при звернені до суду.
Заходи по забезпеченню позову у вигляді накладання арешту на автомобіль ВАЗ 21093, 2000 року випуску, держномер НОМЕР_1(в теперішній час НОМЕР_2) підставі ухвали суду від 19.07.2007 року скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана через Володарський районний суд до Апеляційного суду М.Маріуполя Донецької області, протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга може бути поджа через Володарський районний суд до Апеляційного суду М.Маріуполя Донецької області протягом 20 днів, у випадку подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів.