07.09.2011

                                                                                                                                                                                                                                                                                Справа № 1- 52/11                               

                                                                       В И Р О К

                                                                  Іменем        України

 07 вересня 2011 року

                              Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

            головуючого судді Гажі О.П.

             при секретарі Шведовій Я.О.

             з участю: прокурора Юрочкіної Н.В.

           захисника  ОСОБА_1, цивільного відповідача ОСОБА_2

            потерпілого ОСОБА_3, представника  потерпілого - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу про обвинувачення: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, інваліда 1-ої групи з дитинства, не військовозобов'язаного за станом здоров’я, одруженного,  має на утриманні малолітнього сина, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, в скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

          04 листопада  2010 року, близько 18 години 30 хвилин, ОСОБА_5 не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційного посвідчення на транспортний засіб, а також документу, що посвідчує право керування, користування транспортним засобом, в порушення вимог п.п.2.1 «а», «б», 31.6 «б»ПДР України, керував технічно справним трактором «МТЗ-80.1»,  державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на правах власності його батьку ОСОБА_2 і рухався в умовах обмеженої видимості, в темну пору доби, на вказаному тракторі, на якому не працював задній габаритний ліхтар,  по ґрунтовій, польовій дорозі в напрямку із с. Новоінгулка Новоодеського району до асфальтованої автодороги  «Ульянівка- Миколаїв», в напрямку с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області із середньою швидкістю 25 км/год.

          В порушення вимог п.п.22.4, 30.3 «з»ПДР України, водій ОСОБА_5,  в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, керуючи трактором буксирував плоскоріз, який не було позначено знаком «негабаритний вантаж», а також не був позначений світловідбивачами або ліхтарями.

          В цей же час, по головній, асфальтованій автодорозі «Ульянівка –Миколаїв», в напрямку з м. Нова Одеса в бік м. Миколаєва,  рухався технічно справний автомобіль «БМВ-525ТД», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, зі швидкістю приблизно 90 км/год, з включеним ближнім світлом фар.

          При під'їзді до перехрестя ґрунтової польової дороги з головною автодорогою «Ульянівка –Миколаїв», що розташоване на 199 км + 250 метрів автодороги Р-06 «Ульянівка-Миколаїв», і веде в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області, водій ОСОБА_5 на перехресті нерівнозначних доріг, грубо порушуючи  вимоги п.п.2.3 «б»,10.1, 16.3, 16.11 «Правил дорожнього руху України», проявив неуважність до дорожньої обстановки та до її змін, не контролював свій рух, хоча за ПДР України зобов'язаний був та мав можливість постійно контролювати рух свого транспортного засобу,  відволікся від керування трактором і при переїзді перехрестя нерівнозначних доріг, не впевнившись в безпечності свого маневру, відновив рух свого трактора в безпосередній близькості  від автомобіля «БМВ-525 ТД», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, що рухався до трасі «Ульянівка –Миколаїв»і наближався до даного перехрестя нерівнозначних доріг.

          Перетиная перехрестя нерівнозначних доріг, водій ОСОБА_5 не надав переваги в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, не уступив йому дорогу, внаслідок чого при переїзді перехрестя цих доріг, відбулося зіткнення автомобіля «БМВ-525 ТД», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6 з плоскорізом трактора «МТЗ-80.1», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на правах власності ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_5

          В результаті цього зіткнення пасажир автомобіля «БМВ-525ТД»ОСОБА_7 отримала чисельні тяжкі тілесні пошкодження, у вигляді тупої травми грудної клітини, травматичного розриву грудного відділу аорти, які несумісні з життям, від яких померла при доставлені до Новоодеської ЦРЛ.

          Потерпілий ОСОБА_3  в судовому засіданні пред’явив цивільний позов до  цивільного відповідача ОСОБА_2 - власника трактора, як джерела підвищеної небезпеки про відшкодування 28322 грн. матеріальної шкоди та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 мільйону гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у скоєні інкримінованого йому в провину злочині, передбаченого  ст.286 ч.2 КК України. Цивільний позов потерпілого не визнав.

          По суті пред’явленого обвинувачення підсудний, посилаючись на своє захворювання, відмовився давати будь-які свідчення по справі та відмовився відповідати на питання. В судових дебатах та останньому слові просив суд застосувати до нього амністію.

З оголошених в судовому засіданні показань обвинуваченого ОСОБА_5, даних ним на досудовому слідстві (а.с.208-209) вбачається, що він  визнав факт керування ним трактора «МТЗ-80.1», що належить його батьку та скоєння ДТП, коли 04.11.2010 року, у темну пору доби, рухаючись на тракторі по другорядній дорозі, переїздив  перехрестя нерівнозначних доріг і перетинав головну дорогу. Пояснив, що при переїзді перехрестя, бачив, що по головній дорозі рухається інший автомобіль, але подумав, що встигне переїхати дорогу.  Також пояснив, що при зіткненні відчув удар в задню частину трактора, в буксируємий плоскоріз, внаслідок чого трактор перекинувся. Після ДТП злякавшись пішов додому, але потім повернувся на місце ДТП і взнав, що при ДТП загинула дівчина із автомобіля. Своєї вини не визнавав, посилаючись на те, що він би встиг переїхати дорогу, якби автомобіль не рухався із значною швидкістю.

          Крім повного визнання підсудним своєї вини в судовому засіданні та його признательних показань про обставини скоєння цієї дорожньо-транспортної пригоди, що були дані ним на досудовому слідстві і оголошених, відповідно до ст.301 КПК України, в судовому засіданні,  вина підсудного в інкримінованому йому в провину злочині, передбаченому ст.286 ч.2 КК України  повністю доведена в судовому засіданні дослідженими доказами і підтверджується  показаннями потерпілого, свідків, висновками експертиз, протоколами слідчих дій та  документами справи.

Так, потерпілий - цивільний позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що про ДТП, яка відбулася 04.11.2010 року, він взнав в той же день, близько 18 години 45 хвилин по телефону від працівників міліції, а про смерть дочки від отриманих тілесних пошкоджень під час цієї ДТП - в Новоодеській лікарні. Зазначив, що внаслідок цієї пригоди загинула їх єдина донька, яка була їх надією. Він та його дружина –інваліди і через втрату доньки зазнали матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода складає - 28322 гривні, а завдану  моральну шкоду оцінює в один мільйон гривень. Посилаючись на викладенні в позові обставини, цивільний позивач просить суд повністю задовольнити його позовні вимоги та суворо покарати підсудного за вчинений ним злочин.

Допитаний в судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_2 пояснив, що 04.11.2010 року він із сином працювали в полі і поверталися додому. Зазначив, що свого сина ОСОБА_8 він допустив до керування трактором, а сам їхав на своєму легковому  автомобілі «ВАЗ». Пояснив, що після переїзду автодороги «Ульянівка- Миколаїв»він повернувся, щоб супроводжувати сина і, щоб той міг трактором переїхати цю дорогу. Син  пропустив два автомобілі і почав переїжджати дорогу, як в плоскоріз трактора вдарилася легкова автомашина «БМВ». Після цього він підбіг до автомобіля, з якого вийшов водій і почав питати за дівчину, яка з ним була в автомобілі. Дівчину вони знайшли лежачою на асфальті збоку біля автомобіля. Потерпілу він відвіз своїм автомобілем до Новоодеської лікарні. Цивільний позов визнав частково, а саме в частині щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди і тільки в розмірі, який доведено чеками. Не визнав вимоги позивача в частині відшкодування завданої моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 04.11.2010 року він керував автомобілем «БМВ»і рухався в напрямку з м. Вознесенська в м. Миколаїв по трасі «Ульянівка –Миколаїв». В салоні його автомобіля в якості пасажира перебувала ОСОБА_7. Зазначив, що бачив попереду свого автомобіля  світло фар переїжджаючих дорогу транспортних засобів.  Враховуючи, що він рухався по головній дорозі, тому не думав про те, що його не будуть пропускати. Пояснив, що транспортний засіб на своєму шляху руху, який переїжджав проїзну  частину дорогу, він побачив за 50 метрів, а те, що це трактор з плоскорізом за 3-4 метри, а тому не встиг нічого зробити, щоб уникнути зіткнення. Після зіткнення, коли він вийшов з автомобіля, то побачив, що ОСОБА_7 в салоні його автомобіля не було і, що вона лежала на асфальті. Трактор лежав перекинутий на дорозі. До нього підбіг власник трактору ОСОБА_2, якого він попросив і вони відвезли потерпілу ОСОБА_7 до Новоодеської лікарні, де лікарі сказали, що вона померла. Також пояснив, що чув, як ОСОБА_2 говорив, що він казав своєму сину про те, що той не встигне переїхати дорогу.

З рапорту чергового Новоодеського РВ УМВС (а.с.3) вбачається, що до райвідділу міліції надійшло повідомлення від чергового лікаря Новоодеської ЦРЛ про скоєння ДТП і загибель потерпілої ОСОБА_7 о 18 годині 50 хвилин 04 листопада 2010 року.

З протоколу ОМП і схеми, фототаблиці до нього (а.с.4-17) вбачається, що 04.11.2010 року, близько 18 години 30 хвилин, на 199км + 250 метрів автодороги «Ульянівка-Миколаїв»підсудний ОСОБА_5 скоїв ДТП, а саме перетинав нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг на тракторі і не надав переваги в русі іншому транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій загинула потерпіла ОСОБА_7

Відповідно до протоколу огляду трупу (а.с.18) вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 була доставлена до Новоодеської ЦРЛ з чисельними тілесними пошкодженнями, отриманими при ДТП.

Згідно медичного огляду і висновку (а.с.29), водій ОСОБА_5 перебував у тверезому стані.

З висновку експерта №1848 від 12.12.2010 року (а.с.112) вбачається, що смерть ОСОБА_7 настала внаслідок тупої травми грудної клітини у вигляді травматичного розриву грудного відділу аорти, що супроводжувалося значним внутрішньоплевральним крововиливом. При судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_7 були виявлені чисельні тяжкі тілесні пошкодження, що потягли за собою її смерть і виникнення яких не виключається при ДТП 04.11.2010 року.

Як вбачається з висновку експерта №2/228 від 03.12.2010 року (а.с.125), трактор, яким керував підсудний був у технічно справному стані і світлові прилади його були у працездатному стані, крім заднього лівого габаритного ліхтаря і, що плоскоріз, який буксирувався трактором, в порушення ПДР України, виступав за габарити і був без позначень сигнальними щитками.

Згідно висновку експерта №2/227 від 29.11.2010 року (а.с.139) автомобіль «БМВ-525 ТД», державний номер  НОМЕР_2 був в технічно справному стані.

З висновку експерта  №4/98 від 26.11.2010 року (а.с.151) вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулося під кутом 90 градусів передньою правою частиною автомобіля «БМВ»із задньою частиною правого заднього колеса трактора «МТЗ-80.1»і в праву частину плоскорізу.

Висновком експерта №1/214 від 21.12.2010 року (а.с.177)  доводиться що підсудний ОСОБА_5 з технічної точки зору діяв не відповідно до вимог правил п.п. 16.3, 16.11 ПДР України і, що він мав технічну можливість попередити цю ДТП шляхом дотримання п.п.16.3, 16.11 ПДР України. Також висновком цього експерта встановлено, що дії підсудного ОСОБА_5, який керував трактором «МТЗ-80.1», державний номер 3476ОЕ з плоскорізом з технічної точки зору знаходяться у прямому причинному зв’язку з ДТП.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи  №889 від 14.12.2010 року(а.с.164), підсудний ОСОБА_5 визнаний осудним.

Показання підсудного ОСОБА_5, цивільного відповідача ОСОБА_2, свідка ОСОБА_6 були перевірені шляхом проведення В.О.О.П. з їх участю(а.с. 185-193), внаслідок чого були з’ясовані обставини і механізм ДТП, в якій загинула ОСОБА_7

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердив свої висновки експерта, з яких вбачається факт порушення підсудним ОСОБА_5 з технічної точки зору ПДР України, що привело до ДТП.

Судово-медичний експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив свої висновки щодо обставин і причин одержання потерпілою ОСОБА_7 при ДТП тяжких тілесних пошкоджень, які викликали її смерть.

Також факт ДТП  і обставини його скоєння підсудним доводиться дослідженими в судовому засіданні  протоколом огляду (а.с.116), документами справи, речовими доказами, а саме пошкодженими автомобілем і трактором (а.с.72,88).

Всі дослідженні в судовому засіданні докази повністю узгоджуються між собою та з показаннями допитаних в суді підсудного, потерпілого, цивільного відповідача, свідка, експертів щодо обставин скоєння злочину, про які вони розповіли в судовому засіданні та узгоджуються з тими обставинами, що були встановленні в ході судового слідства, повністю викриваючи підсудного та доводячи його вину у порушенні ним п.п.2.1 «а», «б», 2.3 «б», 10.1, 16.3,16.11, 22.4,30.3, 31.6 «б» Правил дорожнього руху України, що привели до цієї ДТП, внаслідок якої загинула ОСОБА_7

          Органом досудового слідства дії підсудного  кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України.

          Аналізуючи та оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що  така кваліфікація дій підсудного  являється правильною, а тому відповідно до встановленого в судовому засіданні, суд кваліфікує його дії за ст.286 ч.2 КК України, так як він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7

          Вивченням особи підсудного встановлено, що він являється інвалідом 1-ої групи з дитинства, який страждає на тяжке невиліковне захворювання, має сім’ю, одружений, має малолітнього сина - ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем свого проживання характеризується виключно позитивно, раніше не судимий.

          Тому, призначаючи покарання підсудному, суд враховує як ступінь тяжкості та характер скоєного злочину, так і особу підсудного, обставини, що обтяжують та пом’якшують його покарання, а також причини, умови що передували його скоєнню, в тому числі дії цивільного відповідача, як власника трактору.

          Так, суд враховує, що скоєний  злочин відноситься до категорії тяжких, але скоєний з необережною формою вини за відсутності обставин, що обтяжують покарання підсудного.

           Як обставини, що пом’якшують покарання підсудного, суд враховує усвідомлення ним і визнання ним своєї вини, сприяння слідству у розкритті злочину.

          Також суд враховує, молодий вік, незадовільний стан здоров`я підсудного, інвалідність 1-ої групи, його матеріальний та сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивні характеристики за місцем проживання.

          За таких вищевказаних обставин, виходячи з мети покарання (ст.50 КК України), приймаючи до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину  та особу підсудного, наявність обставин, що пом’якшують його відповідальність та за відсутності обставин, що обтяжують його покарання, суд приходить до висновку, що йому має бути призначене покарання необхідне й достатнє для  виправлення і попередження нових злочинів у вигляді позбавлення волі без застосування додаткового виду покарання, передбаченого статтею обвинувачення, в зв’язку з тим, що підсудний не набув і не має права керування транспортними засобами.

          Враховуючи наявність вищевказаних декількох обставин, що пом'якшують покарання підсудного, з урахуванням вищевикладених фактичних обставин цього злочину, характеру та ступеня його тяжкості, приймаючи до уваги визнання підсудним своєї вини, його позитивної характеристики за місцем проживання, наявності у підсудного тяжкого невиліковного захворювання, його інвалідності 1-ої групи, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, суд, виходячи з поняття і мети покарання, загальних засад призначення покарання (ст.ст.50,65 КК України), приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе без реального відбування покарання в місцях позбавлення волі, а шляхом його звільнення від відбування покарання, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

          Також суд приходить до висновку, що заява підсудного про застосування до нього акту амністії, відповідно до вимог Закону України «Про амністію в 2011 році»задоволенню не підлягає, так як згідно ст.7 п. «з»цього Закону амністія не застосовується до осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

          Цивільний позов по справі підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, внаслідок винних протиправних, злочинних дій підсудного, як особи, яка керувала трактором,  власником якого, як джерела підвищеної небезпеки, являється цивільний відповідач ОСОБА_2 була скоєна ДТП, в результаті якої загинула ОСОБА_7

          Потерпілий ОСОБА_3, як батько загиблої ОСОБА_7, здійснив її поховання, внаслідок чого зазнав матеріальних затрат на  здійснення обряду поховання, тобто зазнав матеріальної шкоди.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.24 Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року, з наступними змінами та доповненнями “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, особа, яка зазнала матеріальної шкоди,  має право на відшкодування  цієї шкоди.

          З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, в підтвердження заявлених позовних вимог, суд вважає доведеними вимоги позивача на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26941,50 гривень, що складаються з витрат на оплату послуг на риття могили та послуг катафалку в сумі 350 гривень,  2420 грн. витрат на придбання одягу для поховання  померлої, 1823 гривень на придбання гробу і хреста, 450 грн. на придбання траурних вінків, 500 грн. на придбання покривала, 497 грн. на придбання полотенець та платків, 200 грн. на оплату послуг автотранспорту, 600 грн. на оплату послуг музикального супроводу похорон, 4448,50 грн. витрат на придбання продуктів на поминальний обід, 5783 грн. витрат на оплату поминального обіду в столовій, 170 гривень понесених витрат на проїзд для участі в досудовому слідстві,  9700 гривень витрат за виготовлення та установку пам'ятника померлій дочці. Вищевказані понесені потерпілим витрати підтверджені товарними чеками, квитанціями, накладними, білетами, які як належні, передбачені законом докази, підтверджують ці фактично понесені потерпілим витрати.

На підставі ст.ст.16,22,1166,1187 ЦК України, ці понесені потерпілим витрати підлягають стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки.

Вимоги ж позивача, щодо відшкодування матеріальної шкоди в останній частині позовних вимог задоволенню не підлягають, так як не підтвердженні належно  допустимими   письмовими доказами.

          Також суд зазначає, що внаслідок смерті потерпілої ОСОБА_7 внаслідок цієї ДТП, яка скоєна з вини підсудного,  потерпілий ОСОБА_3 переніс нервові переживання, пережив нервовий стрес, переносить душевні страждання, відчуває і буде відчувати глибоку жалобу за загиблою дочкою. У потерпілого порушились існуючі життєві устої, відносини з оточуючими людьми, порушився його звичайний спосіб життя, тобто потерпілий зазнав моральної шкоди.

          Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги потерпілого ним пред’явлені не до підсудного, як до особи, з вини якого було вчинено злочин і який, відповідно до ст.ст.23,1166 ЦК України, повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду,  а до цивільного відповідача ОСОБА_2, як до власника джерела підвищеної небезпеки.

          Тому, виходячи з пред’явленого позову, а саме те, що вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди і вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу, пред’явлені не до належного відповідача (не до підсудного, який вчинив цей злочин), а до цивільного відповідача ОСОБА_2, в діянні якого відсутня вина у заподіянні потерпілому моральної шкоди,  тому в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

          Відповідно до вимог ст.93  КПК України з підсудного слід стягнути 7972,75 гривень витрат на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області за проведення  криміналістичних експертиз.

                    Керуючись ст. ст.321, 323-324, 328-338 КПК України, суд, -

                                                      З А С У Д И В :

          ОСОБА_5 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбалення волі на строк 5(п'ять) років без  позбавленням права керувати транспортними засобами.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від  відбування призначеного цим вироком суду покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з випробуваням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого наступні обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання.

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 26941,50 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В останній частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 відмовити.

          Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області  УДК в Миколаївській області на р/р 35229001000016, код 25574110, МФО 826013 – судові витрати за проведення криміналістичних експертиз в сумі 7972,75  гривень.

          Речовий доказ по справі  автомобіль «БМВ-525 ТД», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який переданий слідчими органами під розписку ОСОБА_6,  залишити у володінні НОМЕР_6, а трактор «МТЗ-80.1», д.н. НОМЕР_1, що був переданий під розписку ОСОБА_2  у власності ОСОБА_2

          Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_5 до вступу вироку в закону силу залишити без зміни у вигляді підписки про невиїзд.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляції, а засудженим  в той же строк з моменту вручення копії вироку.  

                                                   Головуючий: