Справа № 2-а-858/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02.09.2011                             

          Суддя Корецького районного суду Рівненської області Павловський В.К., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення невиплаченої одноразової щорічної грошової допомоми як учаснику за 2011 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", -

Встановив:

          До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та стягнення недотриманої суми одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік. Позовні вимоги мотивує тим, що вона є ветераном війни, а саме: учасником війни і відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002, який набрав чинності 31.07.2002р) користується пільгами, тобто має право на отримання до 5 травня разової грошової допомоги. Просить дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про відмову проведення перерахунку та виплати одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня визнати неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну грошову допомогу за 2011 рік в сумі 2172 гривні.

       Позивач в судове засідання не з'явилася, однак в своїй заяві до суду позов підтримала повністю із наведених в позовній заяві підстав, просила його задовольнити.

                   Відповідач Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації надало письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, в якому зазначає, що є неналежним відповідачем по справі та просить в задоволені позовних вимог відмовити. Виходячи з того, що відповідно до п. 10 положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 30.06.2006 року, є юридичною особою, тобто Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації не вчиняло будь-яких дій стосовно ОСОБА_1, які можна було б, визнати протиправними, оскільки не нараховувало і не виплачувало позивачеві щорічну разову грошову допомогу.

         Відповідач Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації надіслав письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, в якому зазначає, що є неналежним відповідачем та просить в задоволені позовних вимог відмовити. В зв'язку з тим що у 2011 році розмір разової грошової допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341  "Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році" відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист" та "Про жертви нацистських переслідувань" виплачувати учасникам війни у розмірі 120 грн.    

          Враховуючи доводи Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про те, що відповідно до п. 10 положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 30.06.2006 року є юридичною особою. Та відповідно довідки позивача виданої даним центром, в якій зазначено що одноразова щорічна грошова допомога ОСОБА_1 до 5 травня 2011 року фактично виплачена в сумі 120 грн., як учаснику війни, тобто відповідачем по справі є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

          Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач є ветераном війни а саме учасником війни, що підтверджується копією посвідчення.

            У відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивач має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня, що становить три мінімальні пенсії за віком.

              Згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію даного закону здійснюється органами праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного та міського бюджетів.

               Як встановлено судом, в 2011 році виплачено позивачу до 5 травня щорічну разову грошову допомогу в розмірі 120 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341.

                Виплату спірної грошової допомоги позивачу у 2011 році в розмірі 120 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачувалась в 2011 році" відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", суд вважає неправомірною та такою, що порушує норми спеціального закону, виходячи із пріоритетності Закону над підзаконними актами.

                Встановлені Законами України "Про Державний бюджет України 2008" обмеження розміру виплат учасникам війни є не конституційними та такими, що порушують ст.ст. 3, 8. 19, 22 Конституції України.

                Тобто зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вносились, але у 2007 та 2008 роках відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

                Правові наслідки визнання окремих положень закону неконституційним передбачені у ст. 152 Конституції України. Вказана норма передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Отже, на сьогодні, діє попередня редакція статті Закону, яка передбачає, що учасникам війни відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002, який набрав чинності 31.07.2002р) щорічно до 5 травня повинна надаватись щорічна разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як учаснику війни. Тому обмеження розміру виплат допомоги з боку відповідачів незаконне.

       Даний висновок підтверджується Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, де в п. 5 зазначено: "Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини".

          Конституційний Суд України в п. 4 свого рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа №1-21/2005) роз'яснив, що "…згідно зі статею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані". При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Зміст прав і свобод людини-це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини-це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
          Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод-це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

          Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні діє верховенство права. Конституція України має найвищу юридичну силу і тому закони та нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти відповідно до законів та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, тобто виплати повинні проводитись відповідно до спеціального Закону, а не до Законів "Про державний бюджет України".

          Крім того, правильність позовних вимог грунтується на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, в яких чітко вказано, що обмеження розміру виплат є неконституційними і вони повинні обчислюватися та виплачуватися в кратних розмірах мінімальної пенсії за віком на момент виплати.

                Оскільки положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які передбачають виплату до 5 травня щорічної разової допомоги є чинним, позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

          Разом з тим, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права наданого Законом є безпідставними.

      Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

      Суму прожиткового мінімуму на 2011 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" в розмірі 764 гривень.

          Визначаючи розмір стягнення, суд бере до уваги, що позивачу в 2011 році виплачено щорічну грошову допомогу до 5 травня в розмірі 120 гривень, а тому до стягнення підлягає сума в розмірі 2172 гривні (764х3=2292-120=2172).        

                    Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 71, 99, 159, 163 КАС України, ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002р), Закону України "Про Державний бюджет України на 2011", суд, –          

Постановив:

          Позовну  заяву задоволено повністю.

          Визнати незаконними (протиправними) дії відповідача Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 в 2011 році щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни, у розмірах менших, ніж це визначено ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002 року, який набрав чинності 31.07.2002 року).

          Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністраціїзробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002 року, який набрав чинності 31.07.2002 року) у розмірі 3 (трьох) мінімальних пенсій за віком як учаснику війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум за вказаний період.          

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корецький  районний суд  Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                     Суддя:                                                        Павловський В.К.  

копія

Справа № 2-а-858/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02.09.2011                             

          Суддя Корецького районного суду Рівненської області Павловський В.К., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення невиплаченої одноразової щорічної грошової допомоми як учаснику за 2011 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", -

Встановив:

          До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та стягнення недотриманої суми одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік. Позовні вимоги мотивує тим, що вона є ветераном війни, а саме: учасником війни і відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002, який набрав чинності 31.07.2002р) користується пільгами, тобто має право на отримання до 5 травня разової грошової допомоги. Просить дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про відмову проведення перерахунку та виплати одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня визнати неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну грошову допомогу за 2011 рік в сумі 2172 гривні.

       Позивач в судове засідання не з'явилася, однак в своїй заяві до суду позов підтримала повністю із наведених в позовній заяві підстав, просила його задовольнити.

                   Відповідач Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації надало письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, в якому зазначає, що є неналежним відповідачем по справі та просить в задоволені позовних вимог відмовити. Виходячи з того, що відповідно до п. 10 положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 30.06.2006 року, є юридичною особою, тобто Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації не вчиняло будь-яких дій стосовно ОСОБА_1, які можна було б, визнати протиправними, оскільки не нараховувало і не виплачувало позивачеві щорічну разову грошову допомогу.

         Відповідач Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації надіслав письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, в якому зазначає, що є неналежним відповідачем та просить в задоволені позовних вимог відмовити. В зв'язку з тим що у 2011 році розмір разової грошової допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341  "Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році" відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист" та "Про жертви нацистських переслідувань" виплачувати учасникам війни у розмірі 120 грн.    

          Враховуючи доводи Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про те, що відповідно до п. 10 положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 30.06.2006 року є юридичною особою. Та відповідно довідки позивача виданої даним центром, в якій зазначено що одноразова щорічна грошова допомога ОСОБА_1 до 5 травня 2011 року фактично виплачена в сумі 120 грн., як учаснику війни, тобто відповідачем по справі є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

          Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач є ветераном війни а саме учасником війни, що підтверджується копією посвідчення.

            У відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивач має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня, що становить три мінімальні пенсії за віком.

              Згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію даного закону здійснюється органами праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного та міського бюджетів.

               Як встановлено судом, в 2011 році виплачено позивачу до 5 травня щорічну разову грошову допомогу в розмірі 120 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341.

                Виплату спірної грошової допомоги позивачу у 2011 році в розмірі 120 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачувалась в 2011 році" відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", суд вважає неправомірною та такою, що порушує норми спеціального закону, виходячи із пріоритетності Закону над підзаконними актами.

                Встановлені Законами України "Про Державний бюджет України 2008" обмеження розміру виплат учасникам війни є не конституційними та такими, що порушують ст.ст. 3, 8. 19, 22 Конституції України.

                Тобто зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вносились, але у 2007 та 2008 роках відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

                Правові наслідки визнання окремих положень закону неконституційним передбачені у ст. 152 Конституції України. Вказана норма передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Отже, на сьогодні, діє попередня редакція статті Закону, яка передбачає, що учасникам війни відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002, який набрав чинності 31.07.2002р) щорічно до 5 травня повинна надаватись щорічна разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як учаснику війни. Тому обмеження розміру виплат допомоги з боку відповідачів незаконне.

       Даний висновок підтверджується Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, де в п. 5 зазначено: "Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини".

          Конституційний Суд України в п. 4 свого рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа №1-21/2005) роз'яснив, що "…згідно зі статею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані". При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Зміст прав і свобод людини-це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини-це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
          Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод-це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

          Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні діє верховенство права. Конституція України має найвищу юридичну силу і тому закони та нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти відповідно до законів та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, тобто виплати повинні проводитись відповідно до спеціального Закону, а не до Законів "Про державний бюджет України".

          Крім того, правильність позовних вимог грунтується на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, в яких чітко вказано, що обмеження розміру виплат є неконституційними і вони повинні обчислюватися та виплачуватися в кратних розмірах мінімальної пенсії за віком на момент виплати.

                Оскільки положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які передбачають виплату до 5 травня щорічної разової допомоги є чинним, позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

          Разом з тим, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права наданого Законом є безпідставними.

      Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

      Суму прожиткового мінімуму на 2011 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" в розмірі 764 гривень.

          Визначаючи розмір стягнення, суд бере до уваги, що позивачу в 2011 році виплачено щорічну грошову допомогу до 5 травня в розмірі 120 гривень, а тому до стягнення підлягає сума в розмірі 2172 гривні (764х3=2292-120=2172).        

                    Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 71, 99, 159, 163 КАС України, ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002р), Закону України "Про Державний бюджет України на 2011", суд, –          

Постановив:

          Позовну  заяву задоволено повністю.

          Визнати незаконними (протиправними) дії відповідача Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 в 2011 році щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни, у розмірах менших, ніж це визначено ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002 року, який набрав чинності 31.07.2002 року).

          Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністраціїзробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 04.07.2002 року, який набрав чинності 31.07.2002 року) у розмірі 3 (трьох) мінімальних пенсій за віком як учаснику війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум за вказаний період.          

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корецький  районний суд  Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

         Суддя: підпис

         ВІРНО

Суддя Корецького

районного суду                                                                                        В.К. Павловський