РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянув у відкритому судовому засіданні   в м. Чернігові  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3   на рішення Деснянського   районного суду  м. Чернігова     від 26.10.2007 року   у справі  за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_3  про   захист  честі,  гідності та стягнення  матеріальної та моральної  шкоди 

                                            В С Т А Н О В И В:

         17 жовтня  2006 року позивачка  звернулась  з позовом  до  ОСОБА_3  про захист  честі і  гідності та  стягнення  матеріальної  шкоди  у  сумі   919,07 грн.,  моральної  шкоди  у сумі 1699 грн..  Судові  витрати  позивачка  просила  покласти   на  відповідача

         Свої  вимоги  позивачка обґрунтовувала тим, що  13 вересня  2006 року, біля  16 год. 30 хв., перебуваючи у спільному  коридорі будинку АДРЕСА_1, зустріла  відповідача, який  у  присутності  її знайомої ОСОБА_5,  почав  її  ображати  та лаятися  нецензурною  лайкою.   Внаслідок  наведених  дій  відповідача  вона  зазнала  нервового  потрясіння,  втратила  спокій,  у неї почалася  депресія,  підвищився  тиск, з'явились  серцеві болі.  Вона була  змушена   звернутись  до  лікарні  і  пройти  курс  лікування,  витративши  на   це  значні  кошти.  Крім  того, діями   відповідача, їй  було  завдано  моральної  шкоди, оскільки  вона  зазнала  приниження її честі  та  гідності.

         Рішенням Деснянського   районного суду  м. Чернігова     від 26.10.2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1  задоволені частково. З відповідача на користь ОСОБА_1  стягнуто у відшкодування   матеріальної  шкоди  -  275,18 грн., у відшкодування   моральної шкоди -   1 699 грн., у  відшкодування витрат  на  інформаційно - технічне  забезпечення  розгляду  цивільної  справи  стягнуто 30  грн.

         Непогоджуючись  з  наведеним  рішенням  суду  ОСОБА_3  подав  апеляційну  скаргу  в якій  просить  скасувати рішення суду  і ухвалити нове рішення  по  справі, через   неповне  з'ясування  обставин, що мають  значення   для  справи, недоведеність обставин, які  суд  вважає  встановленими, невідповідність  висновків  суду  обставинам  справи а також  через  порушення  та  неправильне застосування  норм  матеріального  та  процесуального  права.

          Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що   в судовому  засіданні  не  було доведено  факту образи  позивачки нецензурною лайкою з його боку, що  в матеріалах  справи   відсутні  будь-які  докази, що  нецензурні  висловлювання на  адресу  позивачки   спровокували  захворювання, якими  позивачка  хворіє і,  що  саме з  причин    образи,  позивачка  перебувала  на  лікуванні.  В зв”язку  наведеним, апелянт  вважає, що  суд  безпідставно  стягнув з нього на  користь  позивачки  275 грн. 18 коп. матеріальної  шкоди.

         Крім того, апелянт вважає, що   в судовому  рішенні відсутні  посилання на  норму  закону, яка  захищає права  позивачки, а  також , що  суд порушив  норми  процесуального  закону  задовольнивши його  клопотання  про  допит двох   свідків, а   в судовому  засіданні допитав  лише  одного.

         Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

         Судом  першої  інстанції  встановлено, що позивачка та  відповідач  проживають у квартирах № 166 та №165 будинку АДРЕСА_1  і  користуються  спільним  коридором.     13 вересня  2006 року, біля  16 год. 30 хв.,  відповідач зустрівши   у коридорі позивачку,   у  присутності  гр. ОСОБА_5,    почав її  ображати    та лаятися  нецензурною  лайкою.   Внаслідок  наведених, протиправних   дій  відповідача, позивачка   зазнала  нервового  потрясіння,  і будучи   інвалідом  2 групи, у зв'язку  з  хворобою  серця, вона була  змушена   звернутися  до  лікарні  та  пройти  курс  лікування,  витративши  на   це  значні  кошти. 

         Крім  того, судом  1інтанції встановлено, що діями   відповідача, позивачці   було  завдано  моральної  шкоди, яка виразилась  у  відчуттях  морального  і  психологічного  страждання,  приниження, що  привело  до  порушення  нормальних  життєвих  зв'язків, викликало необхідність витрати  додаткових  зусиль  для  організації  життя - звернення  до  лікарні  та  правоохоронних  органів.     

         Факт  образи  позивачки  з  боку  відповідача   підтверджується  показами  свідка  ОСОБА_6, ОСОБА_7, частково ОСОБА_8, та іншими  доказами 

         Встановивши зазначене, суд першої інстанції вірно  встановив, що 13 вересня  2006 року,   відповідач, перебуваючи  у коридорі наведеного  будинку  допустив  протиправну  поведінку відносно  позивачки,  висловлюючи  на  її  адресу  нецензурну лайку.

         Проте  апеляційний суд  не  може  погодитись  з  висновком  суду  1  інстанції,   що  саме  внаслідок  протиправних  дій  відповідача   позивачка    зверталась  до  лікарні  і проходила  курс лікування, витративши на ці  потреби  кошти, оскільки  на  порушення вимог  ст.ст. 10, 60 ЦПК  України, відповідно  до  яких,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або  заперечень,     позивачка   не  довела  зв'язок між винними діями відповідачів  та погіршення стану її здоров'я.

         Надані  суду  медичні  документи (а.с. 6,7)   не  можуть   служити  наведеними  доказами, так як   протиправну поведінку  відповідач  допустив  відносно  позивачки  13.09. 2006 року,  а  позивачка  викликала  швидку  медичну допомогу   лише   біля  20 години  18.09.2006 року, на  стаціонарне  лікування до  лікарні  поступила  19.09.2006 року, де  перебувала  на  лікуванні по 1.10.2006 року  з діагнозом ІХС, стенокардія, гіпертонічна  хвороба  3ст., наслідки „ОНМК” у 1991 році та іншими   захворюваннями.

         Крім  того, допитаний  у  якості  спеціаліста  лікар - кардіологог ОСОБА_9 суду  показав, що  стенокардію, крім  стресу  можуть  спровокувати  вік погода  та інші  обставини. Позивачка  також є  інвалідом 2 гр.  Загального захворювання /а.с.12/.

         Враховуючи  викладене  апеляційний  суд  прийшов  до  висновку, що  в  задоволенні  вимог  позивачки    про  стягнення з відповідача  матеріальної  шкоди    слід   відмовити.

         Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

         Відповідно  до ч.1 ст.1167 ЦК України  моральна  шкода, завдана  фізичній  особі  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями, діями чи  бездіяльністю, відшкодовується  особою, яка  її завдала, за  наявності  її  вини, крім  випадків, встановлених  частиною другою цієї  статті.

         Враховуючи, що  судом  встановлено факт протиправної  поведінки  відповідача щодо  позивачки, апеляційний  суд  дійшов  висновку, що  суд  1 інстанції  обґрунтовано   прийняв  рішення  про  стягнення  з  відповідача  на  користь  позивачки моральної  шкоди,  однак   апеляційний  суд не  може  погодитись  з її  розміром.

         Відповідно  до п. 9  постанови  Пленуму Верховного  суду  України №4  від 31.03.1995 року „ Про  судову  практику  в  справах про  відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди”  розмір відшкодування  моральної  шкоди   суд  визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу  страждань, яких зазнав  позивач, характеру  немайнових  втрат та  з  урахуванням  інших  обставин. Зокрема,  враховуючи стан  здоров'я   потерпілого, тяжкість  вимушених  змін  у  його  життєвих  і  виробничих  стосунках, ступінь  зниження  престижу, ділової  репутації, час  та  зусилля, необхідні  для  відновлення  попереднього  стану. При  цьому  суд має  керуватися  засадами  розумності, виваженості  та  справедливості.

         Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд враховуючи положення ч. 3 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України  та виходячи з із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що з відповідача   на  користь  ОСОБА_1  слід  стягнути  200 грн.  у відшкодування  заподіяної моральної шкоди.

         З огляду  на  викладене  апеляційну  скаргу   ОСОБА_3  слід задовольнити  частково, а рішення  Деснянського  районного  суду  м. Чернігова  від  26.10.2007 року,  змінити.

         Інші доводи апеляційної  скарги,  зокрема, що    в судовому  засіданні  не  було доведено  факту образи  позивачки нецензурною лайкою,  та що  судом  були порушенні  норми  процесуального  закону     апеляційний суд знаходить безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими  судом доказами. 

         Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України ст.ст.  209, 218,303, 307, 309 -  314,  316, 317, 319 ЦПК України,  апеляційний суд,-

                                                  В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргуОСОБА_3  - задовольнити частково.

Рішення Деснянського   районного суду  м. Чернігова     від 26.10.2007 року     - змінити

Позовні  вимоги  ОСОБА_1 задовольнити  частково.

Стягнути зОСОБА_3 на  користь  ОСОБА_1    у відшкодування   моральної  шкоди  - 200 грн.

          У задоволенні  решти  позовних  вимог  ОСОБА_1  - відмовити.

         Рішення  суду  набирає законної сили з моменту його  проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

         Головуючий:                                         Судді: