Справа № 2-180/11  

                                              РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 вересня 2011 р.

          Чигиринський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого –судді Совгири І.В.,

                    при секретарі –Тендітній Л.В.,

                    з участю представника позивача - Андрущенка О.О.,

                    представника відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина справу за позовом Кредитної спілки «Кредит-Союз»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди,

                                                  ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що з каси Кредитної спілки були видані грошові кошти в сумі 14 тис. грн., підставою для видачі яких був договір кредиту № 341 від 29.09.2006 року та видатковий касовий ордер оформлений на ОСОБА_6.

Однак, з»ясувалося, що ОСОБА_6 кредиту не отримував і документів не підписував. Грошові кошти незаконно отримала відповідачка ОСОБА_3, яка заповнювала документи на кредит та ставила свої підписи.

Постановою Чигиринського районного суду її було притягнуто до кримінальної відповідальності по ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України, за підробку документів, та звільнено від кримінальної відповідальності по амністії.

Дана видача грошових коштів здійснювалася з участю бувшої працівника Кредитної спілки –ОСОБА_7, яка оформляла кредитний договір та ОСОБА_5, яка на момент видачі кредиту не була працівником спілки, але проходила ознайомчу практику, і видала кредит.

А тому, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Кредитної спілки 32428,73 грн., в тому числі 11838,86 грн. прямих збитків по кредиту та 20589,87 грн. неотриманого доходу.

          Позивач під час судового розгляду справи зменшили та уточнили позовні вимоги, де прохали стягнути солідарно вищевказану суму збитків з ОСОБА_3 та ОСОБА_7

В судовому засіданні представник позивача Андрущенко О.О. підтримав позовні вимоги пояснивши, що незаконними діями відповідачів їм було завдано значних збитків, які вони просять стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в сумі 32428,73 грн., в тому числі 11838,86 грн. прямих збитків заборгованості по кредиту та 20589,87 грн. неотриманого доходу.          

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином відповідно до чинного законодавства повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, не повідомивши причин неявки.

Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не  визнав, пояснивши, що ОСОБА_7 не мала умислу на заподіяння матеріальної шкоди позивачу, не мала з видачі кредиту жодного зиску, до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності притягнута не була, а тому, він вважає, що відшкодовувати завдані збитки повинна відповідач ОСОБА_3 одноособово, оскільки вона незаконно привласнила грошові кошти, за що була притягнута до кримінальної відповідальності, і просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків з ОСОБА_7

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, за виключенням тих обставин, які не підлягають доказуванню.

          Із змісту статті 22 ЦК України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, однак особа звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Відповідно до постанови Чигиринського районного суду від 07.08.2009 року відповідача ОСОБА_3 було притягнено до кримінальної відповідальності по ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України, за підробку документів, та звільнено від кримінальної відповідальності по амністії, що є підставою для стягнення з неї заподіяної шкоди.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»за правилами ст. 132 КЗпПУ, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди. Під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Згідно ст. 130 КЗпПУ, не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов’язаних з неналежним виконанням працівниками трудових обов’язків (так само як і неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Поскільки відповідач ОСОБА_7 видала відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 14000 грн., а податкова соціальна пільга, яка береться за основу при розрахунку збитків по кримінальних справах, станом на 01.01.2006 року становила 175 грн., тобто істотна шкоди повинна була бути не меншою 17500 грн., а значить пряма дійсна істотна шкода позивачу завдана не була.

Стаття 1190 ЦК України передбачає, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Однак, як вбачається з постанов слідчого прокуратури Чигиринського району від 27.03.2009 року, 20.01.2010 року, 11.02.2010 року, 30.04.2010 року, в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 по факту привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем при видачі 29.09.2006 року кредиту на ім’я ОСОБА_6 та порушення вимог ст. ст. 191,364,365,366,367 КК України відмовлено, і дану постанову не було оскаржено ні ОСОБА_7, ні Кредитною спілкою «Кредит-Союз».

Крім того, в судовому засіданні представником позивача не було надано доказів притягнення позивачем відповідача ОСОБА_7 до дисциплінарної чи якоїсь іншої відповідальності за порушення трудової дисципліни, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_7 діяла в межах своїх повноважень та договору про повну матеріальну відповідальність.

А тому, суд не вбачає підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_7 заподіяної позивачу шкоди, і вважає необхідним стягнути її лише з відповідача ОСОБА_3

Як вбачається із розрахунку ціни позову в частині сум погашення кредиту та плати за його користування, заборгованість по кредиту перед позивачем станом на 02.04.2011 року складає 11838, 86 грн., і поскільки суд вважає надані розрахунки належними та достатніми доказами, тому вони підлягають стягненню з ОСОБА_3

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування суми неотриманого доходу в розмірі 20589, 87 грн., то судом встановлено наступне.

Звертаючись з позовом до суду та розраховуючи розмір доходу, які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, позивач виходив з умов договорів про надання кредиту та  застосував наслідки їх невиконання, але з таким неможливо погодитися виходячи з наступного.

          Суд вважає, що розраховуючи розмір упущеної вигоди, позивач не врахував реальність одержання такої вигоди за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

         Так, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що позивач планував отримати доходи, і робив усе для їх отримання, що грошові кошти, які відповідач незаконно привласнила, повинні були бути використані для видачі кредитів, а не для іншої мети, що передбачена статутними документам спілки.

Ні позивачем, ні його представником в судовому засіданні, також не було доведено можливість укладення договорів кредиту в тих самих сумах та на тих самих умовах, що зазначені в кредитному договорі, бажання яких-небудь осіб отримати кредити в тих самих розмірах та на тих самих умовах, що зазначені в кредитному договорі, але неможливість видати їх через відсутність грошових коштів, які отримала відповідач ОСОБА_3, а також не доведено реальну можливість отримання прибутку позивачем за договорами, які фактично не укладались.

          Крім того, позивачем не доведено можливості невиконання особами, які б бажали отримати кредит згідно умов договору, і як наслідок, нарахування відсотків за неповернення відсотків у строк, що передбачений кредитним договором.

          Тому, приймаючи рішення по справі, суд бере до уваги положення ст. 623 ЦК України, яка передбачає, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховується заходи, які було вжито кредитором щодо їх одержання.

      Суд  вважає, що позивач мав можливість, але не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків або зменшити їх розмір.

          За таких обставин, позивачем не доведено, що суми, які він просить стягнути з відповідачів є реальними доходами, які він міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, тому в даній частині позов не підлягає до задоволення.

Таким чином, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну незаконними діями, в сумі 11838, 86 грн., судові витрати в розмірі 324, 29 грн. судового збору та 120 грн. витрат з ІТЗ.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 60, 623, 1166, ч.1 ст.1167, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ст. 1190 ЦК України, ст. ст. 130, 132 КЗпП України, п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст., ст. 3, 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України суд, -

                                                  В И Р І Ш И В:

          Позов Кредитної спілки «Кредит-Союз»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди - задоволити частково.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Кредит-Союз»шкоду, заподіяну неправомірними діями, в розмірі одинадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Кредит-Союз», триста двадцять чотири гривні 29 коп судового збору та сто двадцять гривень витрат з ІТЗ.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Головуючий