У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Григор’євої І.В.,

суддів Матієк Т.В., Щепоткіної В.В.,

з участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні 13 вересня 2011 року  кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 10 листопада   2010 року

ОСОБА_5,     ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, є особою, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2011 року зазначений вирок змінено в частині призначення покарання. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5 7 червня 2010 року, приблизно о             5 годині, умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, із застосуванням дроту відімкнув замок вхідних дверей підвального приміщення будинку           АДРЕСА_1, проник до даного приміщення, звідки таємно викрав спортивний велосипед «Ford Sonic», що належав ОСОБА_6 Зазначеними діями потерпілому було спричинено матеріальну шкоду на суму 780 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м’якості. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання, оскільки останній вчинив корисливий тяжкий злочин,  не працює, а обставини, які врахував суд апеляційної інстанції, не є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюються у касаційній скарзі, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку. За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та даним про його особу є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про зміну вироку місцевого суду та про звільнення засудженого від відбування покарання, суд апеляційної інстанції у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 98), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є особою, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України.

Судом дано належну оцінку як конкретним обставинам вчиненого злочину, що не потягло за собою настання тяжких наслідків, оскільки велосипед було повернуто власнику, так і тій обставині, що з моменту вчинення даного протиправного діяння пройшов тривалий термін, протягом якого нових злочинів ОСОБА_5 не вчиняв.

Обставиною, що пом’якшує покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України судом визнано щире каяття засудженого.

При вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд врахував його явку з повинною (а.с. 33), повне визнання ним своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину (а.с. 41-42, 72-75, 126-127). Крім того, судом взято до уваги думку потерпілого, який матеріальних претензій до засудженого не мав, просив призначити ОСОБА_5 більш м’яке покарання та звільнити від його відбування з випробуванням (а.с. 122, 136), а також позицію прокурора, висловлену ним у засіданні суду апеляційної інстанції, з приводу можливості такого звільнення.

З урахуванням сукупності наведених обставин, апеляційний суд прийняв обґрунтоване рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, встановивши максимальний іспитовий строк, передбачений ч. 3 ст. 75 КК України.

Та обставина, що засуджений вчинив корисливий злочин та не працює, не є перешкодою для застосування до нього положень ст.  75 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2011 року щодо   ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

   с у д д і:

І.В. Григор’єва Т.В. Матієк В.В. Щепоткіна