ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2011 р. Справа № 47138/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.
при секретарі судового засідання: Баранкевич А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ягодинської митниці, Волинської митниці Державної митної служби України про визнання нечинними рішень про визначення митної вартості товарів та карток відмов в прийнятті митних декларацій,
встановила:
У квітні 2011 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача Ягодинської митниці, в якому просила визнати нечинними : рішення про визначення митної вартості товарів № 201000006/2010/102230/1 від 20.10.2010 року; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 201000006/0/102311 від 20.10.2010 року; рішення про визначення митної вартості товарів № 205000017/2010/500023/1 від 01.11.2010 року; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/0/50024 від 01.11.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17 лютого 2009 року між нею та підприємством «Vion Sales West BV» Нідерланди було укладено контракт купівлі-продажу № 17/2009/DЕ, на підставі якого вона придбала товар – сало свійських свиней бокове заморожене в обрізках. При ввезенні цього товару, саме 19991 кг. сала, на територію України 19.10.2010 року нею через представника було подано для митного оформлення на митний пост «Луцьк» Волинської митниці усі необхідні документи. У вантажно-митній декларації нею було зазначено митну вартість у розмірі 124185,23 грн., визначену за ціною контракту, тобто за ціною 0,47 Євро/кг. на суму 9395,77 Євро. Однак 20.10.2010 року митним органом було відмовлено їй у митному оформленні цього товару та видано Катку відмови № 201000006/0/102311. Причиною відмови було зазначено те, що митна вартість товару нижча за довідкову інформацію ДМСУ. Рішенням про визначення митної вартості товарів № 201000006/2010/102230/1 від 20.10.2010 року митним органом було визначено митну вартість цього товару у розмірі 19709,03 Євро, тобто за ціною 0,98 Євро/кг.. З метою запобігання псуванню товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля вона була змушена 22.10.2010 року подати для митного оформлення товару нову ВМД № 201010002/2010/209873, вказавши у ній митну вартість товару, що визначена митним органом. 01.11.2010 року нею було подано для митного оформлення другу ідентичну партію такого ж товару вагою 19992 кг. за ціною 0,47 Євро/кг. на загальну суму 9396,24 Євро. Для митного оформлення на митний пост «Луцьк» Волинської митниці також було подано усі необхідні документи. Однак, цього ж дня митним органом знову було відмовлено у митному оформленні цього товару та видано Катку відмови № 205000017/0/50024 з цих же підстав. Рішенням про визначення митної вартості товарів № 205000017/2010/500023 від 01.11.2010 року митним органом було визначено митну вартість цього товару у розмірі 19765,49 Євро, тобто за ціною 0,98 Євро/кг.. Тому вона знову була змушена подати для митного оформлення товару нову ВМД № 205070002/2010/000212, вказавши у ній митну вартість товару, що визначена митним органом. Вищевказані Рішення про визначення митної вартості товару і Катки відмов від 20.10.2010 року та від 01.11.2010 року були винесені безпідставно, з порушенням законодавства України і підлягають визнанню нечинними. В обґрунтування своїх тверджень позивач просив врахувати, що митна вартість ввезених нею товарів була визначена нею у первинних ВМД правильно за першим і основним методом «за ціною угоди товарів, які імпортуються» відповідно до ст.ст. 266-274 МК України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кодон України, затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006 року. Для підтвердження цієї митної вартості товару було подано усі необхідні документи і у митного органу не було підстав сумніватись у достовірності такої вартості товару і відповідно не було підстав для того, щоб вимагати у декларанта додаткових документів. Посилання митниці на наявність цінової інформації бази даних Держмитслужби не є законодавчо встановленою підставою для відмови у застосуванні 1-го методу і не ґрунтується на положеннях законодавства України та міжнародних угодах. Внаслідок неправильно завищення відповідачем митної вартості товару, нею було зайво сплачено податки та інші митні платежі при митному оформленні товару.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 року до розгляду справи залучено співвідповідачем Волинську митницю.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова суду є необґрунтованою, прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, і підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що вимоги митного органу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були незаконними, оскільки 20.11.2010 року та 01.11.2010 року позивачем для митного оформлення було подано повний і достовірний пакет документів, що підтверджував заявлену митну вартість сала за ціною 0,47 Євро/кг.. Дії відповідача 20.10.2010 року щодо сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості товару за 1-м методом і застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості були безпідставними. Для застосування 1-го методу, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не існувало жодної обставини, яка б не дозволяла чи прямо забороняла його застосування. Судом також не взято до уваги, що при здійсненні митного оформлення 01.11.2010 року чергової партії товару також було подано декларантом повний і достовірний пакет документів, що підтверджував заявлену митну вартість і митний орган не вимагав подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому відповідачем було безпідставно застосовано 2-й метод визначення митної вартості товару, тобто за ціною угоди щодо ідентичних товарів. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо правомірності дій відповідача при визначенні митної вартості імпортованих позивачем товарів.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою позов задоволити в повному обсязі.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справ та з’явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач Ягодинська митниця являться правонаступником Волинської митниці Державної митної служби України, яка на даний час припинила діяльність із виключенням з ЄДР (а.с. 98-101).
Матеріалами справи підтверджується, що ФО-П ОСОБА_3 (покупець) та підприємство «Віон Сейлс Вест БФ» (Голландія) (продавець) 17.02.2009 року уклали контракт № 17/2009/DЕ, згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити і оплатити м'ясо свинини згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного контракту. Валютою контракту являється Євро. Доставка товару на територію України здійснюється автотранспортом на умовах FCA згідно Правил Інкотермс - 2000. Умови купівлі-продажу товару також передбачені додатками №№ 1, 2, 3, 3.1, 4, 5 до цього контракту (а.с. 11-19, 41-45).
Для митного оформлення купленого позивачем на підставі вищевказаного контракту товару, ввезеного на територію України 19.10.2010 р. декларантом позивача ТзОВ «Брок Сервіс» було подано відповідачу Ягодинській митниці вантажну митну декларацію № 201010002/2010/209680 на товар «САЛО свійських свиней заморожене бокове в обрізках без шкіри, без харчових добавок, спецій, солі та інших приправ, без теплової кулінарної обробки» вагою нетто 19991 кг., у якій заявлено митну вартість цього товару в розмірі 124185,23 грн., що визначався за 1-м методом оцінки митної вартості товарів (за ціною договору). До цієї ВМД декларантом було додано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, із записами про те, що вартість товару (сала) вагою нетто 19991 кг. становить 9395,77 Євро, за ціною 0,47 Євро/кг. (а.с. 20-30, 92, 93).
За результатами розгляду поданої декларантом вищевказаної ВМД, товаросупровідних та інших документів, митний орган видав Картку відмови в прийнятті митної декларації чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 201000006/0/102311 від 20.10.2010 року та прийняв Рішення про визначення митної вартості товарів № 2010000006/2010/102230/1 від 20.10.2010 року, із визначенням митної вартості вищевказаного товару за 6-м методом (резервним), із зазначенням (коригуванням) митної вартості товару в сумі 19709,03 Євро за ціною 0,9859 Євро/кг. (а.с. 31, 32).
На підставі вищевказаних Картки відмови і Рішення від 20.10.2010 року декларантом було подано нові ВМД і ДМВ від 22.10.2010 року із зазначенням митної вартості товару (сала) 216680,29 грн. (а.с. 33, 34).
Для митного оформлення аналогічного товару (сало свійських свиней) вагою нетто 19992 кг., ввезеного на територію України 01.11.2010 р. декларантом позивача ТзОВ «Брок Сервіс» було подано відповідачу Ягодинській митниці вантажну митну декларацію № 205070002/2010/000171, у якій заявлено митну вартість цього товару в розмірі 123832,47 грн., що визначався за 1-м методом оцінки митної вартості товарів (за ціною договору). До цієї ВМД декларантом також було додано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, із записами про те, що вартість товару (сала) вагою нетто 19992 кг. становить 9396,24 Євро, за ціною 0,47 Євро/кг. (а.с. 41-56).
За результатами розгляду поданої декларантом вищевказаної ВМД, товаросупровідних та інших документів, митний орган видав Картку відмови в прийнятті митної декларації чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/0/50024 від 01.11.2010 року та прийняв Рішення про визначення митної вартості товарів № 2050000017/2010/500023/1 від 01.11.2010 року, із визначенням митної вартості вищевказаного товару за 2-м методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), із зазначенням (коригуванням) митної вартості товару в сумі 19765,49 Євро за ціною 0,9887 Євро/кг. (а.с. 57, 58, 94).
На підставі вищевказаних Картки відмови і Рішення від 01.11.2010 року декларантом було подано нові ВМД і ДМВ від 02.11.2010 року із зазначенням митної вартості товару (сала) 216858,20 грн. (а.с. 59, 60).
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що дії відповідача Ягодинської митниці щодо видачі вищевказаних Карток відмов у прийнятті митних декларацій та щодо прийняття Рішень про визначення митної вартості товарів, були законними і обґрунтованими, здійсненими в межах повноважень та у визначений законом спосіб.
З таким висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 МК України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 72 МК України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 264 МК України визначено права та обов’язки декларанта, який декларує митну вартість товарів, відповідно до якої заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Митний орган, відповідно до ст. 265 МК України, зобов’язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну встановлені статтею 266 МК України, де вказано, що вартість визначається за такими методами : 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, то проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до методів 2, 3, 4, 5 відповідно до ст. 268, 269, 271, 272 МК України. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за 6-м (резервним) методом відповідно до ст. 273 МК України.
Статтею 88 МК України встановлено обов’язок для декларанта подати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року N 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Згідно п. 7 Порядку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
При цьому, згідно п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові, визначені в цьому пункті, документи. Про необхідність подання додаткових документів посадовою особою митного органу робиться запис у ДМВ у графі «для відміток митниці».
Такі додаткові документи, відповідно до п. 13 Порядку, декларант зобов’язаний подати протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.
Пунктом 14 Порядку передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З врахуванням вищевказаних нормативних приписів, колегія суддів вважає законними дії відповідача Ягодинської митниці, вчинені при перевірці поданих позивачем ВМД та інших документів для митного оформлення ввезених на територію України товарів 19.10.2010 р., щодо вимог про необхідність подання декларантом додаткових документів, таких як : 1) фактура на закупівлю напівтушки у виробника, 2) відомості про вартість страхування товару, через недостатність поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Про такі вимоги митним органом було вчинено записи у відповідній графі на декларації митної вартості від 19.10.2010 року, і з такими вимогами митного органу був ознайомлений представник декларанта (а.с. 92).
Обгрунтованість вимог відповідача щодо необхідності підтвердження заявленої митної вартості товарів підтверджується тим, що надана декларантом інформація про вартість товару лише частково розкривала формування ціни товару і не відображала повного спектру затрат на виробництво, не давала можливості однозначно стверджувати, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній її вартості.
При цьому, колегія суддів враховує, що митним органом, відповідно до Постанови КМУ № 339 від 09.04.2008 року «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», здійснювалось порівняння рівня заявленої позивачкою митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. В результаті цієї перевірки встановлено, що заявлена митна вартість є значно нижчою від митної вартості подібних товарів митне оформлення яких уже здійснено, оскільки позивачем заявлено митну вартість на рівні 0,47 Євро/кг., в той час як рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідно до інформації наявної в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України становила 1, 37 $/кг. (а.с. 95-97).
Відповідно до вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були цілком обґрунтовані підстави для витребування у позивача додаткових документів, які б підтвердили вартість товару.
Оскільки декларантом товару на вимогу митного органу не було надано у визначений строк додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (метод 1), без обґрунтувань і мотивації, тому Ягодинською митницею правомірно видано Картку відмови в прийнятті ВМД із зазначенням вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації та було прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів від 20.10.2010 року.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем обґрунтовано застосовано 6-й метод визначення митної вартості товару, оскільки митна вартість товару не могла бути визначена шляхом послідовного використання попередніх методів.
Щодо визначення митної вартості товару 01.11.2010 року, колегія суддів враховує, що на підтвердження заявленої митної вартості товару (сало свійських свиней) декларантом було подано такі ж самі документи як і при митному оформленні 19.10.2010 року.
Тому у митного органу були підстави для видачі 01.11.2010 року Картки відмови в прийнятті митної декларації та прийняття Рішення про визначення митної вартості товарів.
Оскільки станом на 01.11.2010 року у відповідача була можливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, тому було ним обґрунтовано застосовано 2-й метод визначення митної вартості товару.
Вищевказані дії Ягодинської митниці відповідали нормативно-правовим приписам п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 року N 574, Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ N 314 від 20.04.2005 року та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ N 1227 від 12.12.2005 року.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновків про незаконність оспорюваних позивачем Карток відмов в прийнятті митних декларацій та Рішень про визначення митної вартості товарів від 20.10.2010 року та від 01.11.2010 року.
У зв’язку із цим, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги являються безпідставним і необґрунтованим та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів –
ухвалила:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ягодинської митниці, Волинської митниці Державної митної служби України про визнання нечинними рішень про визначення митної вартості товарів та карток відмов в прийнятті митних декларацій – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: І.В. Глушко
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.09.2011 року.