ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2011 р. Справа № 75215/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни ,–
встановила:
У грудні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р., та зобов’язати відповідача нарахувати як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007р.р. в сумі 2733,30 грн..
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така виплачувалась не в повному розмірі.
Оскаржуваною постановою суду адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу соціальної допомоги у розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату з 18.12.2007 р. по 31.12.2007 р. включно, з урахуванням проведених виплат, позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не враховано посилання відповідача на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім того, звертає увагу на те, що судом не враховано, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни і перебуває на відповідному обліку у відповідача.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині права позивача як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 18.12.2007 по 31.12.2007 р., виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 6, 8 КАС України, кожній особі гарантується право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Звернення до адміністративного суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.
Водночас відмова у задоволенні позову за період до 18.12.2007 року у межах цього року є обґрунтованою, враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин та наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, покликаючись на ч. 2 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції).
Враховуючи вищенаведене, позивач як дитина війни, мав право на отримання підвищення до пенсії за період з 18 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни слід проводити з врахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Так, статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» хоча і передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений аб.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак, чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за цими правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних прав і гарантій на підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.9 ч.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи вищенаведене, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити на те, що фінансування виплат, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із державного бюджету і Положенням «Про Пенсійний фонд України» визначено вичерпний перелік використання бюджетних коштів, які здійснюються виключно за призначенням, виходячи з наступного.
Відповідно до Указу Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» № 384/2011 від 06 квітня 2011 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» № 1261 від 24 жовтня 2007 року, призначення та перерахунок розміру пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 р. за № 209/14900, одним із основних завдань управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Позовна вимога про зобов’язання відповідача стягнути конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов’язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів-
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області залишити без задоволення. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року у справі №2а-6328/08/0770 за позовом ОСОБА_1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: І.В. Глушко
Н.М. Судова-Хомюк