КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4614/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішень про застосування штрафних і фінансових санкцій, -
ВСТАНОВИВ :
У липні 2009 року Житомирська обласна організація політичної партії Християнсько-Демократичний союз звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира, в якому просила визнати протиправним та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу № Ю14-70 від 02.02.2009 року, а також рішення УПФУ в Корольовському районі міста Житомира № 5 від 11 березня 2004 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн. та № 84 від 11 березня 2004 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 3 910,00 грн..
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позовні вимоги Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз задоволено.
Визнано протиправними та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира про сплату боргу № Ю14-70 від 02.02.2009 року та рішення № 5 і № 84 від 11.03.2004 року про застосування штрафних санкцій.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Крім цього, апелянт просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення як такий, що був пропущений ним з поважних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року), заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Враховуючи те, що копія оскаржуваного судового рішення апелянтом була отримана 15.03.10 р., про що ним зазначено в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року апелянтом пропущено не було, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції –скасуванню в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 лютого 2002 року було зареєстровано Житомирську обласну організацію політичної партії Християнсько-Демократичний Союз як структурне утворення політичної партії та включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України за № 26478845. Вказане підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про реєстрацію структурного утворення політичної партії № П-64-02 від 11 лютого 2002 року та копією довідки Житомирського обласного управління статистики № 03-03-4010 15.12.2003 року.
Згідно повідомлення Управління Пенсійного України в Корольовському районі м. Житомира від 10 березня 2004 року, позивача з 10.03.04 р. було взято на облік за реєстраційним номером 28043969.
За результатами проведення перевірки Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відповідачем було складено акт за № 51 від 11.03.04 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 17.4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в частині неподання ним розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством за лютий-грудень 2002 року та за січень-грудень 2003 року та акт № 52 від 11.03.04 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 17.4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в частині неподання ним розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством за січень 2004 року.
На підставі акту перевірки № 51 від 11.03.04 р. та у відповідності до вимог п.п. 17.1.1. п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем було прийнято рішення № 84 від 11.03.04р. про застосування до Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов’язання зі сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством в розмірі 3 910,00 грн. (а.с. 10).
В свою чергу на підставі акту перевірки № 52 від 11.03.04 р. та у відповідності до вимог пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідачем було прийнято рішення про застосування до Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством в розмірі 170,00 грн.(а.с. 9).
На виконання вимог п.3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, УПФУ в Корольовському районі міста Житомира на адресу позивача була направлена вимога № Ю14-70 від 02.02.09 р. про сплату ним боргу в загальній сумі 4 080,00 грн. (а.с. 8).
Позивач не погоджується з вищевказаними рішеннями відповідача та вимогою про сплату боргу, посилаючись на відсутність з його боку порушень норм діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-IV).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Сфера дії Закону України № 1058-IV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Статтею 5 Закону № 1058- IV врегульовані правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 ст.11 Закону № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Стаття 15 Закону України № 1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону України № 1058-IV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Частина 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.
Порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (далі по тексту –Інструкція).
Відповідно до п.п. 5.1.4 п.5.1 розділу 5 Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до п.8.2 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно з частиною 7 пункту 8.3 Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону № 1058-IV , суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Враховуючи ту обставину, що Житомирська обласна організація політичної партії "Християнсько-Демократичний Союз" була зареєстрована, як юридична особа 11 лютого 2002 року, а в УПФУ в Корольовському районі м.Житомира, як платник страхових внесків зареєструвалась лише 10 березня 2004 року, то спірне рішення відповідача № 5 від 11 лютого 2004 року про застосовування до позивача фінансової санкції є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки штрафні санкції в сумі 170,00 грн. до позивача були застосовані саме на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV за неподання розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, а не у відповідності до п.1 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за несвоєчасну реєстрацію в територіальних органах Пенсійного фонду.
Що стосується висновків суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України в частині виконання спірного рішення відповідача №84 від 11 березня 2004 року, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Пунктом 15 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності спірного рішення відповідача № 84 від 11.03.04 р. та необхідності стягнення з Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний Союз штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов’язання зі сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством в розмірі 3 910,00 грн..
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира № 84 від 11.03.04 р. та ухвалення в цій частині нової постанови, якою в задоволенні позову Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира № 811 від 11.03.04 р. слід відмовити.
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року слід залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року –задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року –скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира № 811 від 11.03.04 р. .
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира № 811 від 11.03.04 р. про застосування до Житомирської обласної організації політичної партії Християнсько-Демократичний союз штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов’язання зі сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством - відмовити.
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст постанови складено та підписано –22.08.11 р.