КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-8396/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"17" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі Дурицької О.М.
Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника 180-го навчального центру підготовки фахівців РХБ захисту при факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до 180-го навчального центру підготовки фахівців РХБ захисту при факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», Військової частини А-0409 про стягнення заборгованості по витратах, пов’язаних з відрядженням в сумі 2 804,47 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до 180-го навчального центру підготовки фахівців РХБ захисту при факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»та Військової частини А-0409, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість по витратах, пов’язаних з відрядженням в сумі 2 804,47 грн..
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
Стягнуто з 180-го навчального центру підготовки фахівців РХБ захисту при факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»на користь ОСОБА_5 2 804,47 грн. заборгованості по витратах, пов’язаних з відрядженням.
Представник відповідача - 180-го навчального центру підготовки фахівців РХБ захисту при факультеті військової підготовки НТУ «Харківський політехнічний інститут» не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог.
Крім цього, апелянт просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення як такий, що був пропущений ним з поважних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року), заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Враховуючи те, що копія оскаржуваного судового рішення апелянтом була отримана несвоєчасно (01.02.10 р.), про що ним зазначено в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року апелянтом пропущено не було, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_5 проходить військову службу у військовій частині А-0409 на посаді старшого хіміка взводу РХБ захисту роти РХБ захисту. З метою виконання розпорядження Т.В.о начальника штабу –першого заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27 вересня 2008 року, позивач на підставі наказу командира військової частини А-0409 №254 від 30.09.2008 року був відряджений на навчальні збори до 180-го навчального центру підготовки фахівців РХБ захисту при факультеті військової підготовки НТУ «Харківський політехнічний інститут». Однак витрати на службове відрядження позивача відповідачами до цього часу відшкодовано не було.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року N 2011-XII.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 вказаного Закону, при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 8.2.2 наказу Міністра оборони України від 28.10.2006 року № 625, за місцем відрядження здійснюється відшкодування витрат на службові відрядження військовослужбовцям, направленим на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих навчальних закладів, та військовослужбовцям, направленим на навчання, на курси (у центри проходження зборів) системи перепідготовки, удосконалення та підвищення кваліфікації кадрів із збереженням посад за місцем штатної служби.
У відповідності до зазначеного наказу, відшкодування витрат за час службових нарад, зборів, семінарів та конференцій, у тому числі і за проїзд до місця відрядження та назад, здійснюється в пункті проведення нарад за рахунок коштів тих штабів і управлінь, за завданнями яких проводяться наради.
Як вбачається зі змісту листа-відповіді начальника 180 навчального центру підготовки фахівців радіаційного, хімічного та біологічного захисту при факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»від 12.08.09 р. за вих. № 261 (а.с. 3), відповідачем була визнана заборгованість перед позивачем по витратах, пов’язаних з його відрядженням, з посиланням на відсутність належного фінансування для її погашення.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та стягнення з відповідача - 180 навчального центру підготовки фахівців радіаційного, хімічного та біологічного захисту при факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут») на його користь 2 804 грн. 47 коп. заборгованості по витратах, пов’язаних з відрядженням.
Що стосується доводів апелянта про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то дані твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а відтак посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань до уваги колегією суддів не приймаються.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника 180-го навчального центру підготовки фахівців РХБ захисту при факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано –22.08.11 р.