12.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/6163/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі - Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача –Фролової І.О.,
представника відповідача –Снісаренко І.В., Коси І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лібра Транс»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління ДКУ у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов’язання вчинити певні дій, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне підприємство «Лібра Транс», звернувся до суду з позовом до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська та ГУ ДКУ у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.11 №0000122335/16303, визнати противоправною бездіяльність Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Дніпропетровській області висновку про відшкодування ПП «Лібра Транс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 р. в розмірі 5 797 грн. на основі Довідки від 15.04.11 №1338/23-3/31076237, зобов’язати Лівобережну МДПІ м. Дніпропетровська подати органу Державного казначейства України висновок про відшкодування ПП «Лібра Транс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 р. в розмірі 5 797 грн. на основні Довідки від 15.04.11 №1338/23-3/31076237, стягнути з Держаного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ПП «Лібіра Транс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень 2011 р. в розмірі 5 797 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено на підставі необґрунтованих та противоправних висновків контролюючого органу, а відтак, підлягає скасуванню. Господарські операції, за наслідками яких у позивача виникла сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними. Відтак, з огляду на положення Податкового кодексу України у Позивача наявне право на бюджетне відшкодування суми в розмірі 5 797 грн. В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених в запереченнях проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник позивача просив відмовити в задоволені позову, зазначивши, що за результатами проведеної роботи підрозділом податкової міліції фактичне місцезнаходження позивача не встановлено, як і не підтверджений факт надмірної сплати ПДВ до державного бюджету за наслідками проведення фінансово-господарської операції її учасниками по всьому «ланцюгу» придбання товару, що підтверджується актом перевірки від 29.04.11 №1560/23-3/31076237.
Відповідач, ГУ ДКУ у Дніпропетровській області, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з’явився, направив до суду клопотання про слухання справи за відсутності представника, а також заперечення, в яких у задоволені позовних вимог до Головного Управління державного казначейства України просив відмовити, оскільки до управління не надходили документи, на підставі яких повинно здійснюватись відшкодування.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
За наслідками господарської діяльності у січні 2011р. позивачем надано до МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень місяць 2011 року, згідно з якою підприємством задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 5 797 грн. До Декларацій додана Довідка щодо залишку суми від’ємного значення, Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Заява про повернення суми бюджетного відшукування, Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.79-86).
Як вбачається з матеріалів справи, достовірність нарахування Позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 р. перевірена відповідачем шляхом проведення згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складена Довідка від 15.04.11 №1338/23-3/31076237 (а.с10-19). Судовим оглядом змісту згаданої Довідки встановлено, що перевіркою не виявлено невідповідності даних платника податків даним перевірки, проте заявлена Позивачем сума бюджетного відшкодування не підтверджена, у зв’язку з відсутністю матеріалів перевірок щодо постачальників товарів по ланцюгам придбання до виробника.
В подальшому МДПІ відносно Позивача проведена документальна невиїзна перевірка також з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, за результатами якої складений акт від 29.04.11 №1560/23-3/31076237. За висновками складеного акту перевіркою встановлено, що в порушення пп.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ПП «Лібра Транс» завищено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за січень 2011 року у розмірі 5 797 грн.
З посиланням на згаданий акт податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.11 №00001223365, яким зменшено суму бюджетного відшкодування Позивача на 5 797 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Орган державної податкової служби, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов’язаний діяти у спосіб, передбачений законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені положеннями ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ).
Згідно з п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пп. «а» п. 200.4 ст. 200 ПКУ якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. (п.200.7, 200.8 ст.200 ПКУ).
Порядок перевірки податковим органом правомірності заявленої платником податку суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, детально визначений п.200.10.-200.14 ст.200 ПКУ.
Так, відповідно до п.200.10 ст. 200 ПКУ податковий орган має провести камеральну перевірку заявлених у декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої податкової декларації. В подальшому за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст.200 ПКУ). Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 №1238 (далі – Постанова №1238).
Після закінчення перевірки Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.12 ПКУ). Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (п.200.14.ст.200 ПКУ).
Суд відмічає, що граничний термін подання декларації за січень 2011 р. - 20.02.11. Отже, за викладених обставин, МДПІ мала провести камеральну перевірку поданої Позивачем декларації за січень 2011 р. з 21.02.11 по 22.03.11, а за наявністю підстав, визначених Постановою №1238, в період з 23.03.11 по 21.04.11 – позапланову виїзну документальну перевірку щодо достовірності нарахування Позивачем бюджетного відшкодування.
Однак, в порушення наведених положень податкового законодавства МДПІ не було проведено у визначені строки камеральну перевірку заявлених Позивачем у податковій декларації даних, що підтверджується як наявними в матеріалах справи документами, так і усними поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні. За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої Довідкою від 15.04.11, Відповідачем, в порушення згаданих норм п.200.12 та 200.14 ст.200 ПКУ, відповідного висновку до органу Державного казначейства України не подано, проте і податкового повідомлення на адресу Позивача не направлено.
Щодо проведення Відповідачем документальної невиїзної перевірки ПП «Лібра Транс» з питань достовірності та нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 р. суд зазначає, що особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені ст.79 ПКУ. За змістом згаданої статті позапланові невиїзні перевірки проводяться за наявності обставин для проведення документальних перевірок, визначених ст.77 та ст.78 ПКУ, та на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, визначених ст.77, ст.78 ПКУ для проведення 29.04.11 невиїзної перевірки Позивача, як і не надано відповідного наказу керівника МДПІ про проведення такої перевірки. Наведене дає підстави стверджувати про відсутність належних підстав у посадових осіб МДПІ для проведення документальної невиїзної перевірки Позивача, результати якої оформлені актом від 29.04.11 №1560.
Як встановлено судом, Відповідач утримався від подання органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, обґрунтовуючи свою позицію неможливістю відшкодування заявленої Позивачем до бюджетного відшкодування суми через відсутність матеріалів зустрічних звірок ДПІ відносно учасників фінансово-господарської операції по всьому «ланцюгу» придбання товару. Проте, таке посилання відповідача на відсутність зустрічних звірок учасників фінансово-господарської операції по всьому «ланцюгу» придбання товару, як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Аналіз наведених вище норм ст.200 ПКУ дає підстави вважати, що участь у бюджетному відшкодуванні приймає та частина від'ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах або постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету.
Як з’ясовано судом та не заперечується відповідачем у Позивача сума від’ємного значення в січні 2011 р. виникла за рахунок податкового кредиту, який складається з сум ПДВ, сплаченого Позивачем за товари, роботи, послуги, придбані на митній території України в розмірі 7 363 грн. (ряд.10.1 декларації, а.с.79). Суд відмічає, що перевіркою правильності визначення суми податкового кредиту за січень 2011 р. та суми податкового зобов’язання за січень 2011 р. будь-яких порушень не встановлено (довідка від 15.04.11 №1338 а.с.10-19). Судовим оглядом податкових накладних, на підставі яких, Позивачем сформований податковий кредит в січні 2011р. встановлена їх відповідність вимогам, визначеним ст.201 ПКУ.
Перевіряючи відповідність розміру суми бюджетного відшкодування, заявленої Позивачем у січні 2011р. (5 797 грн.), сумі податку фактично сплаченій Позивачем у попередніх періодах або постачальниками таких товарів або до Державного бюджету, судом встановлено, що основними постачальниками товарів ПП «Лібра Транс» в грудні 2010р. були ТОВ ВТФ «Авіас», який поставив дизпаливо, бензин на загальну суму 34 779,55 грн. в т.ч. ПДВ 5 796,67 грн., та ЗАТ «Склопласт», який поставив скло лобове на загальну суму 2 452,21 грн., в т.ч. ПДВ 490,44 грн. Правомірність визначення Позивачем податкового кредиту за грудень 2010 р., який сформований в тому числі і за взаємовідносинами з означеними контрагентами, підтверджена Довідкою МДПІ від 17.03.11 №829, складеною за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки, а також підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, судовим оглядом яких встановлена їх відповідність вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на дату їх виписки).
Як вбачається з Виписки Приватбанку по рахунку ПП «Лібра Транс», наявної в матеріалах справи (а.с.142-154), та не заперечується Відповідачем, розрахунки між Позивачем та ТОВ ВТФ «Авіас», а також між Позивачем та ЗАТ «Склопласт» були проведені у безготівковій формі, ПДВ в розмірі 6 287,11 грн. був фактично сплачений ПП «Лібра Транс» згаданими постачальникам в повному обсязі, період сплати з 01.12.10 по 31.12.10.
Суд також заважує, що на момент здійснення господарських операцій, тобто у грудні 2010 р. та у січні 2011р., як Позивач, так і його постачальники ТОВ ВТФ «Авіас» та ЗАТ «Склопласт» були зареєстровані платниками податків ПДВ, що підтверджується як відповідними Свідоцтвами (а.с.76-78) так і даними на офіційному веб-сайті центрального органу державної податкової служби, який, відповідно до п.183.13 ст.183 ПКУ, щодекадно оприлюднює дані для інформування платників податку.
Доводи Відповідача з приводу невстановлення місцезнаходження ПП «Лібра Транс» як підстави для відмови у відшкодуванні ПДВ суд сприймає критично. Так, відповідно до приписів Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №979, (далі – Порядок №979), у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого ОДПС, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання), оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Суд зауважує, що в ході судового розгляду відповідачем не подано до суду фактичних даних, які б засвідчували неможливість вручення Позивачу будь-якого документа. Натомість позивачем подані до суду Повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 06.05.11 та від 02.06.11 та Довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 29.04.11, які складені Відповідачем після спливу строку, встановленого законодавцем для перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, та які не стосуються як того періоду часу, в якому відбулись господарські операції між Позивачем та його контрагентам, так і того періоду часу, протягом якого мала бути проведена його перевірка.
Крім того суд зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Позивача визначено за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 1 (а.с.62). Відповідно до листа державного реєстратора ПП «Лібра Трасн» в період з 24.01.08 по 10.05.11 знаходилось за означеною адресою (а.с73). Підтвердженням знаходження Позивача за такою адресою в період здійснення господарської діяльності, в тому числі протягом грудня 2010р., січня 2011 року, а також в період до травня 2011р. є Довідка від 15.04.11 №1338, складена відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Лібра Транс» (а.с.11).
Також, суд відмічає, що, як встановлено в ході розгляду справи, підтверджено матеріалами справи та визнано представником відповідача, процедура перевірки наявності платника за місцезнаходженням була розпочата МДПІ складанням Довідки від 29.04.11 №1358/7/26-01 «Про встановлення місцезнаходження платника податків». Оглянувши вказаний акт, суд зауважує на відсутності в даному документі викладення взагалі будь-яких обставин, котрі визначені Порядком №979 як підстави для проведення перевірки податковим органом місцезнаходження платника податків. Отже, оглянутий акт має явні та суттєві дефекти змісту та походження, що однозначно нівелює юридичну силу оглянутого документа.
Таким чином, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо відсутності Позивача за місцезнаходженням в період здійснення господарських операцій та подання податкової декларації за січень 2011р. в обґрунтування доводів щодо недостовірних даних в податкових накладних та податковій декларації за січень 2011р.
Щодо доводів Відповідача з приводу неможливості підтвердити суми бюджетного відшкодування у зв’язку з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу придбання товарів (робіт, послуг) до виробника (імпортера), суд зважує на наступне. Положеннями ст.73 ПКУ визначено права податкових органів на проведення зустрічних звірок з метою отримання податкової інформації. Однак використання такого права податковою службою має відбуватись на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, обґрунтовано та своєчасно. Як було зазначено вище відповідачем не була проведена камеральна перевірка Позивача, в ході документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складена Довідка від 15.04.11 №1338/23-3/31076237 (а.с10-19), заходи щодо проведення зустрічних звірок не вживлась. Тільки після спливу законодавчо встановленого строку для проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування Відповідачем розпочати заходи щодо проведення зустрічних звірок.
Окремо суд зауважує, що Податковий кодекс України не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від обов’язкової наявності матеріалів зустрічних звірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника. Отже, відсутність висновків зустрічних звірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.
Таким чином, судом розглядом справи встановлено, що Позивачем дотримані вимоги п.200.4, 200.7, 200.8 ст.200 ПКУ, ознак існування обставин, визначених п.200.5 ст. 200 ПКУ, які б свідчили про відсутність у Позивача права на бюджетне відшкодування, судом не виявлено, матеріалами справи підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена Позивачем у січні 2011р., відповідає сумі податку фактично сплаченій ним у попередніх періодах постачальниками товарів, Довідкою МДПІ від 15.04.11 №1338 (а.с.10) засвідчена правомірність формування податкових зобов’язань за грудень 2010р., січень 2011р. та податкового кредиту за грудень 2010р., січень 2011р., перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011р., розбіжностей між даними платника та даними перевірки не встановлено.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов’язань не виявлено, підстав для відмови Позивачу в отриманні бюджетного відшкодування в розмірі 5 797 грн. судом не встановлено. Податкова інспекція не навела жодних доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірних дій, а також щодо відсутності законодавчо визначених підстав для відшкодування з Державного бюджету суми ПДВ на користь Позивача за спірний період.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 18.05.11 №0000122335/16303, прийнятого на підставі необґрунтованих висновків акту від 29.04.11№1560, складеного за результатами безпідставно проведеної перевірки, та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Лібра Транс» суми заборгованості з відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 797 грн.
Щодо позовних вимоги Позивача про визнання противоправною бездіяльність Лівобережної МДПІ, яка виразилась у ненаданні ГУ ДКУ в Дніпропетровській області висновку про відшкодування ПП «Лібра Транс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 5 797 грн. на основі Довідки від 15.04.11 №1338/23-3/31076237 та зобов’язання Лівобережну МДПІ подати до ГУ ДКУ висновок про відшкодування ПП «Лібра Транс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 5 797 грн. на основні Довідки від 15.04.11 №1338/23-3/31076237 суд зазначає наступне.
Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим ст. 200 ПКУ, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету. Таким чином, позовні вимоги про визнання противоправною бездіяльність податкового органу та зобов’язання надати відповідний висновок органу казначейства, не є належним способом захисту порушених прав платника податків і не підлягають розгляду в суді. Позаяк у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права має бути вимога саме про стягнення зазначених коштів. Враховуючи наведене, з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в адміністративному суді, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч.1, ч.3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Лібра Транс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління ДКУ у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов’язання вчинити певні дій – задовольнити частко.
Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції від 18.05.11 №0000122335/16303.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лібра Транс» (код ЄДРПОУ 31076237) суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 797 грн. (п’ять тисяч сімсот дев’яносто сім гривень).
В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лібра Транс»(код ЄДРПОУ 31076237) витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 59 грн. (п’ятдесят дев’ять гривень) 67 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 12.09.11.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >А.О. Коренев
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >