12.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/6690/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представників позивача –Шевченко Л.М., Прокопенко Н.І., Кравченко С.О.,
представника відповідача –Протас А.Є., Крапівцевої О.О.,
третіх осіб –ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника третьої особи ОСОБА_8 –ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «38 Відділ Інженерно-технічних частин»до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, за участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про скасування вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державне підприємство «38 Відділ Інженерно-технічних частин», звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про скасування вимоги від 24.05.11 №27/1164. В ході судового розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, відповідно до останніх змін позовних вимог, які надійшло до канцелярії суду 18.08.11 (а.с.214, т.1) та підтримані представниками позивача в судовому засіданні, позивач просив скасувати вимогу від 24.05.11 №27/1164 в частині: - п.1, яким позивача зобов’язано провести претензійно-позовну роботу із підприємствами, яким надаються послуги із охорони та перепускного режиму; - п.2, яким позивача зобов’язано провести претензій-позовну роботу шляхом повернення коштів на суму завищення вартості виконаних робіт 168 944 грн. 68 коп., відобразивши цю суму в обліку як дебіторську заборгованість з одночасним оформленням акту звірку розрахунків; - п.3, яким позивача зобов’язано повернути державному казначейству кошти в сумі 137 600 грн., як використані не за цільовим призначенням; - п.4, яким позивача зобов’язано провести претензійно-позовну роботу із ОСОБА_8 щодо відшкодування зайвих виплат в сумі 179 800 грн.; - п.6, яким позивача зобов’язано провести претензійно-позовну роботу із ОСОБА_6; відшкодувати зайві виплати в сумі 21 300 грн.; провести коригування сум внесків до державних цільових фонів на суму 10 999,42 грн. та відшкодувати надбавку за вислугу років в сумі 9 103,49 грн.
В судовому засіданні представники позивача просили позовні вимоги задовольнити, з мотивів, викладених у позовній заяві, зазначивши, що підприємство не порушувало положень чинного законодавства та цілком дотримувалось п.6 ст.7 Бюджетного кодексу України, а висновки акту ревізії є помилковими.
Відповідач, Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що висновки акту ревізії цілком узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Так, представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволені позову, навівши в обґрунтування свої незгоди доводи, викладені в запереченнях проти позову.
В ході розгляду справи судом, з метою повного, всебічного та об’єктивного вирішення справи, були задоволені клопотання ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про залучення останніх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. В судовому засіданні третя особа ОСОБА_7, який займав посаду генерального директора ДП «38 ВІТЧ», підтримав позовні вимоги підприємства в повному обсязі та навів доводи в обґрунтування своєї позиції, викладені в письмових поясненнях (а.с120-153 т.2). Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові. Представник третьої особи ОСОБА_8 не погодився з вимогою КРУ в частині зобов’язання позивача провести претензійно-позовну роботу із ОСОБА_8 щодо відшкодування зайвих виплат в сумі 179 800 грн., оскільки юридичні послуги були ним дані підприємству в повному обсязі, що підтверджується відповідним первинним документами, долученими ним до матеріалів справи, отже просив позов задовольнити.
Вивчивши доводи позову, заперечень та письмових пояснень, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами посадовими особами контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську на виконання п.2.13 плану роботи Голови КРУ України на І кв.2011р. та звернень Управління СБУ в Дніпропетровській області від 25.11.10 та від 22.12.10, на підставі направлень від 20.01.11 №21, проведена ревізія Позивача за період з 01.07.08 по 31.12.10 з питань нарахування та виплати заробітної плати. Результати проведеної ревізії оформлені актом перевірки від 05.04.11 №04-19/05. З посиланням на означений акт ревізії контрольно-ревізійною службою прийнята вимога від 24.05.11 №27/1164 про усунення виявлених порушень, відповідно до якої Позивачу пред’явлені вимоги, зокрема, провести претензійно-позовну роботу із підприємствами, яким надаються послуги із охорони та перепускного режиму (п.1), провести претензій-позовну роботу з контрагентом (підрядником) щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення кошті, відобразити в обліку дебіторської заборгованості на суму завищення вартості виконаних робіт 243 778,68 грн. з одночасним оформленням акту звірку розрахунків на вказану суму (п.2), повернути кошти в сумі 137 600 грн., які використані не за цільовим призначенням до державного бюджету шляхом перерахунку вказаної суми (п.3), провести претензійно-позовну роботу із ОСОБА_8 щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів, а у разі необхідності шляхом пред’явлення позовів в рамках цивільного судочинства (п.4), провести претензійно-позовну роботу із ОСОБА_6 щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 21 300 грн., а у разі необхідності пред’явлення позовів в рамках цивільного судочинства, провести коригування сум внесків до державних цільових фонів на суму 10 999,42 грн. та відшкодувати надбавку за вислугу років в сумі 9 103,49 грн. (п.6).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків контрольно-ревізійної служби і винесеного на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Вимога, визначена пунктом 1 оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, пред’явлена Позивачу у зв’язку із встановленням проведеною ревізією факту недоотримання Позивачем доходів за жовтень - грудень 2009 р. від надання послуг за здійснення перепускного режиму на території колишнього ВО «ПХЗ», де розташовані 17 підприємств різних форм власності, з якими укладені відповідні договори із визначенням місячного розміру оплати за надані послуги, який розподіляється пропорційно до чисельності працівників таких підприємств.
Судом встановлено, що реалізація послуг 11 підприємствам-споживачам протягом жовтня-грудня 2009 року здійснювалась за вартістю, нижчою від вартості таких послуг, що визначена калькуляцією, яка затверджена керівником Позивача. В результаті укладення генеральним директором ОСОБА_7 договорів про надання послугу охорони та перепускного режиму із підприємствами за ціною нижчою за ціну, визначену Позивачем, останній недоотримав дохід в розмірі 192 758,70 грн. (в т.ч. ПДВ 32 126,42 грн.).
Суд відмічає, що засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дохід підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіна України від 29.11.99 №290 (далі – Положення №290). Відповідно до п.5 згаданого Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за
умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно результат цієї операції (п.10). Суд зауважує, що наявність калькуляції, затвердженої керівником підприємства, яка визначає вартість наданих Позивачем послуг, свідчить про визначення Позивачем достовірної оцінки доходу.
За змістом положень Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996 (далі – Закон №996), первинні документи господарської діяльності та регістри бухгалтерського обліку повинні відображати достовірні дані, в тому числі і щодо отриманих доходів.
Аналіз наведених положень чинного законодавства та наявних в матеріалах справи документів, з урахуванням пояснень, наданих колишнім генеральним директором ОСОБА_7, відповідно до яких вартість наданих послуг, яка зазначена в договорах, обумовлена принциповою позицією керівництва, при цьому будь-яких об’єктивних причин визначення меншого розміру вартості послуг ним не зазначено, суд робить висновок про обґрунтованість доводів контрольно-ревізійної служби щодо недотриманням позивачем вимог Закону №996 в частині достовірності змісту господарської операції, та п. 5, п. 10 Положення №290 в частині визнання доходу, чим підприємству нанесено збитки на суму 192 758,70 грн. (в т.ч. ПДВ 32126,42 грн.).
Вимога, визначена пунктом 2 оскаржуваного акту суб’єкта владних повноважень, пред’явлена Позивачу у зв’язку із встановленням проведеною ревізією застосування підрядником ПрАТ «Укратомвидав», який надавав позивачу послуги з демонтажу та монтажу огорожі з колючого дроту «Єгоза», ресурсної елементної кошторисної норми М8-88-1-3, яка відсутня в Збірнику Ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж устаткування, затвердженому наказом Держбуду України від 05.11.99 №270, та розроблена підрядником, затверджена замовником, при цьому не погоджена Держбудом. Застосування таких норм підрядником призвело до зайвої сплати Позивачем бюджетних коштів по завищеній вартості виконаних робіт по актах за жовтень - листопад 2009 р. по реконструкції інженерно-технічних засобів охорони об'єкту колишнього ВО «Придніпровський хімічний завод» в сумі 243 778,68 грн., які виконувались підрядником.
Судом встановлено, що у розрахунку одиничної вартості, затвердженому замовником, та кошторисній документації, що пройшла експертизу, прийнята норма трудозатрат робітників-монтажників на одиницю виміру робіт у кількості 1,6 людино-годин, в той час як при складанні актів виконаних робіт ф. КБ-2 трудозатрати визначені з розрахунку 3,2 людино-години на одиницю. Внаслідок застосування коефіцієнту 3,2 в актах виконаних робіт ф.КБ-2 за жовтень-грудень 2010 року завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 153 583,20 грн.
Відповідно до ст.7 Бюджетного кодексу України, якою визначені принципи, на яких ґрунтується бюджетна система України, при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути, зокрема, досягненню запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування встановлені Правилами визначення вартості будівництва, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.00 № 174 (далі – ДБН), які носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. Згідно з п.1.4.2 ДБН ресурсні елементні кошторисні норми є первинними кошторисними нормативами, призначеними для визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання різних видів будівельних, монтажних, ремонтних і реставраційних робіт, прямих витрат у вартості будівництва, а також для розроблення поточних одиничних розцінок. Норми диференційовано відбивають у своєму складі показники трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, а також витрати матеріалів, виробів і конструкцій. Правила застосування РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНрв, РЕКНпн і РКНЕМ при визначенні: - трудових і матеріально-технічних ресурсів - наведено у технічних частинах до норм та Вказівках щодо застосування норм; - прямих витрат у вартості будівництва - наведено в Розділі 3 ДБН.
Сторонами не заперечується, що операцію з прийняття завищеної вартості виконаних ПрАТ «Укратомвидав» робіт з реконструкції в бухгалтерському обліку відображено в журналі-ордері по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» за жовтень-грудень 2010 року за дебетом рахунків 151 «Капітальне будівництво», 64 «Розрахунки за податками», кредитом рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами». Суд зазначає, що, враховуючи наведені положення нормативно-правових-актів, таке відображення призвело до завищення касових та фактичних видатків за КЕКВ 2410 «Капітальні видатки» у формі «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" ф.№4-Зд за 2010 рік на суму 153 583,20 грн. та завищення вартості незавершеного будівництва на суму 153 583,20 грн. у рядку 20 та кредиторської заборгованості за розрахунками з виконавцем робіт у рядку 530 форми 1 «Баланс» за 2010 р. на суму 153 583,20 грн.
Відповідно до ст.3 Закону №996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень
повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства, з огляду на дані розрахунків завищення вартості робіт по огорожі із стрічки «Єгоза» (а.с.58-61 т.2), суд погоджується з висновками контроль-ревізійної служби щодо порушення позивачем п. 6 ст.7 Бюджетного Кодексу України, п.1.4.2, п. 3.3.10.1 ДБН, п. 1.2, п.1.7, п.2.2 Вказівок щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи ДБН ДІЛ-2-99, затверджених наказом Держбуду України від 05.11.1999 №270, ст.3 Закону №996, що призвело до завдання Позивачем матеріальної шкоди державному бюджету на суму 153 583,2 грн.
Також в ході ревізії було встановлено, що ТОВ «Симона» виступало у якості субпідрядної організації при виконанні робіт з реконструкції на підставі договорів, укладених замовником - Позивачем з ПрАТ «Укратомвидав». Співставленням актів виконаних робіт ТОВ «Симона» з актами ПрАТ «Укратомвидав» встановлено, що ПрАТ включив в акти, пред’явлені замовнику – Позивачу, витрати на відрядження працівників на будівництво за роботами, які виконувались субпідрядником - ТОВ «Симона», що розташоване у м. Дніпродзержинську. При цьому ТОВ «Симона» у власних актах, укладених з ПрАТ, відповідні витрати на відрядження працівників не зазначило.
Відповідно до п. 1.11 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженої наказом Мінфіна України від 13.03.98 №59, в редакції наказу від 10.06.99 №146, та згідно з Листом Мінфіна України від 25.06.01 №041-407-544/13-3385 «Щодо відшкодування витрат на службові відрядження» та роз'ясненнями Держбуду України в збірниках "Ціноутворення у будівництві" №10, 2001, стор.6, №2, 2002, стор.116, №9, 2001, стор.64, №4 за 2007 рік, стор.32-33, зміст яких узгоджується з положеннями згаданої Інструкції, витрати на відрядження відшкодовуються тільки при наявності документів в оригіналі, які підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів, страхових полісів, тощо. У випадку якщо підприємство здійснило оплату проїзних документів і проживання в безготівковій формі (при цьому документи, які підтверджують їх вартість, повинні бути в оригіналі), працівник, направлений у відрядження, складає авансовий звіт тільки про одержання ним добових. Лише за наявності документів, які підтверджують вартість наданих послуг (транспортні квитки, рахунки з готелю), зазначені витрати відносяться до витрат на відрядження.
Ані в ході проведеної ревізії, ані в ході судового засідання Позивачем не надані належні та допустимі докази – відповідні підтверджуючи документи в обґрунтування правомірності відшкодування витрат, зазначених в акті як понесені субпідрядником ТОВ «Симона».
За викладених обставин, з урахуванням даних Розрахунків завищення витрат на відрядження, визначених в актах виконаних робіт (а.с.62 т.2), суд погоджується з висновками контрольно-ревізійної служби щодо завищення Позивачем вартості виконаних робіт на загальну суму 90 195,48 грн. та порушення п. 6 ст.7 Бюджетного Кодексу України в частині досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів, п. 4 ст. 51 Бюджетного Кодексу України в частині здійснення контролю за використанням бюджетних коштів, роз'яснень, наданих Держбудом у Збірнику «Ціноутворення у будівництві» №4 за 2007 рік, стор.32-33, (на стадії взаєморозрахунків за обсяги виконаних підрядних робіт витрати на відрядження оплачуються замовником за наявності підтвердження підрядником про фактичні витрати на ці цілі), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 90 195,48 грн.
Вимога, визначена пунктом 3 оскаржуваного акту суб’єкта владних повноважень, пред’явлена Позивачу у зв’язку із встановленням проведеною ревізією факту нецільових витрат внаслідок придбання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, так, за рахунок фінансування, виділеного за КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам», за яким повинні здійснюватись поточні видатки одержувачів, підприємство здійснило капітальні видатки на придбання основних засобів та інших необоротних активів, які повинні проводитись за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємства».
Судом встановлено, що за рахунок фінансування, виділеного за КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам», за яким повинні здійснюватись поточні видатки одержувачів, Позивач здійснив капітальні видатки на придбання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, які повинні проводитись за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам» на загальну суму 308 896,10 грн., в т.ч. IV квартал 2009 року – 139 493,00 грн., IV квартал 2010 року – 169 403,10 грн. Відповідно до планів використання бюджетних коштів на 2009-2010 роки, капітальні видатки на зазначені цілі не планувалися.
Суд зазначає, що обов’язкові для врахування вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ визначені Порядком складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим Постановою КМУ від 28.02.02 №228 (далі – Порядок №228). Згідно з п.9 згаданого Порядку одержувач використовує бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі відповідного розпорядника бюджетних коштів.
Економічна класифікація видатків бюджету, яка забезпечує чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметним ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансфери населенню, та інші категорії), визначена Роз’ясненнями щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженими наказом Державного казначейства України від 04.11.04 №194 (чинними на час виникнення спірних правовідносин, далі – Інструкція №194), а також Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом державного казначейства від 25.11.08 №495 (далі – Інструкція №495). Окремо принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто використовуються коштів тільки на цілі, які визначені бюджетними призначеннями.
За змістом положень наведених нормативних актів поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодами економічної класифікації видатків: 1171 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм»; 1172 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних)програм, не віднесені до заходів розвитку»; 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Капітальні видатки - 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Капітальні видатки - платежі з метою придбання необоротних активів (у т.ч. землі, нематеріальних активів тощо), стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, що передаються одержувачам бюджетних коштів з метою придбання, модернізації, будівництва, розширення, реконструкції, реставрації тощо подібних активів, компенсації втрат, пов'язаних з руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів.
Відповідно до абз.4 п.2 Порядку №228 план використання бюджетних коштів - це розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, в розрізі видатків бюджету, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету».
Поняття «основні засоби» надано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим Наказом Мінфіна України від 27.04.00 №92, відповідно до якого це є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (п.4). До основних засобів належать матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, та вартість яких без податку на додану вартість перевищує 1000 гривень. За змістом Інструкцій №194 та №495 капітальні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Судовим розглядом справи встановлено, що в бухгалтерському обліку Позивача видатки на придбання зазначених активів відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» з подальшим оприбуткуванням на субрахунках класу 10 по обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Рахунок 15 «Капітальні інвестиції», згідно з положеннями Інструкції, призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.
Також суд зазначає, що відповідно до положень Інструкцій №194 та №495 за кодом 1150 «Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення» може здійснюватись придбання, утримання та ремонт товарів військового призначення військовими формуваннями. За кодом 1131 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у тому числі м'який інвентар та обмундирування» може здійснюватись придбання боєприпасів для установ і організацій, які відповідно до законодавства мають право на їх придбання, але не мають призначень по коду 1150.
Законом України «Про оборону України» надано визначення терміну «військове формування» - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових)дій. Позивач не відноситься до категорій військових формувань, адже не відповідає наведеному визначенню, наявність у штаті підприємства військовослужбовців не є підставою для його віднесення підприємства до категорії військових формувань. Також, як зазначено відповідачем, та не заперечується позивачем згідно з листа наказу Міністерства палива та енергетики України від 19.04.04 №188 на Державне підприємство «38 ВІТЧ» покладені функції з будівництва, охорони та сервісного обслуговування підприємств атомно-промислового комплексу.
Між тим як встановлено ревізією та не заперечується позивачем, останній протягом IV кварталу 2009 р. саме по КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», придбавав у ТОВ «Бумеранг» пристрої ГПМ (травматичні пістолети) за накладною від 01.12.09 №287 на загальну суму 85 800,00 грн., а у ПП Поцелуєва відповідно до платіжного доручення від 01.12.09 №635 за накладною від 30.11.09№201 - меблі на загальну суму 28 384,00 грн., які оприбутковані по бухгалтерському рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Крім того, протягом IV кварталу 2010 р. також по КЕКВ 1310 відповідно до платіжного доручення від 30.11.10№717 Позивач придбавав за накладною від 02.11.10 №167 у ТОВ «Клуб мандрівників» пристрій «ФОРТ - 6Р» (прилад спец. призначення) на суму 16 800,00 грн., а відповідно до платіжного доручення від 28.12.10 №1020 за накладною від 24.12.10 №000653 у СПД Єржова - спецзасоби ПМР на загальну суму 35 000,00 грн.
Щодо придбаних боєприпасів суд відмічає, що Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних силах України», затвердженою наказом Міністра оборони України від 29.06.05 №359, боєприпаси визначаються як бойові, навчальні патрони до бойової зброї, патрони до спортивної зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати, положеннями Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, затверджених постановою КМУ від 17.05.06 №682, - як технічні пристрої одноразового застосування (включаючи їх складові частини та елементи), що є видом озброєння, призначені для ураження живої сили противника, знищення його військової техніки, руйнування укріплень та споруд, виконання інших завдань (освітлення або задимлення місцевості, розкидання агітаційної літератури тощо).
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що придбані Позивачем пневматичні пістолети та інші спецзасоби не підпадають під визначення «боєприпаси».
Отже з огляду на наведені положення чинного законодавства понесені витрати на закупівлю таких основних засобів як пристрої ГПМ, «Форт-6Р» спеціальні засоби ПМР відносяться до капітальних видатків, що повинні здійснюватися за рахунок асигнувань за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». За викладених обставин суд погоджується з висновками контрольно-ревізійної служби щодо нецільового використання бюджетних коштів в розмірі 137 600 грн.
Вимога, визначена пунктом 4 оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, пред’явлена Позивачу у зв’язку із встановленням проведеною ревізією факту зайвої сплати державних коштів без підтверджуючих документів за юридичні послуги на загальну суму 179 800 грн. за договорами, укладеними між Позивачем та ПП ОСОБА_8, від 01.04.09 № 01/04-09 та від 01.01.10 №01/01-10, терміном дії відповідно до 31.12.09 та до 31.12.10.
Вивченням змісту зазначених договорів судом встановлено, що їх предметом є надання юридичних послуг, що виникають в процесі роботи Позивача, в тому числі направлені на виконання грошових зобов'язань та повернення майна (коштів, цінностей), надання правової інформаційно-консультаційної допомоги по юридичним питанням. Пунктом 2.1 згаданих договорів визначено, що оплата послуг здійснюється згідно виставленим рахункам. Підставою оплати є акт виконаних робіт, підписаний сторонами. Суд відмічає, що розмір плати, або порядок розрахунку розміру оплати договорами не визначається та в залежність від будь-яких факторів не ставиться.
Судовим розглядом справи встановлено, що на виконання означених договорів протягом жовтня - грудня 2009 р. ПП ОСОБА_8 надані, а генеральним директором підприємства ОСОБА_7 прийняті акти про виконані юридичні послуги на загальну суму 65 900 грн., протягом лютого – квітня 2010 р. ПП ОСОБА_8 надані, а генеральним директором підприємства ОСОБА_7 прийняті акти про виконані юридичні послуги на загальну суму 113 900 грн.
Відповідно до ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. За змістом згаданого Закону, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіном України від 24.05.95 № 88 (далі - Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оглянувши акти про надані юридичні послуги ПП ОСОБА_8 судом встановлено, що за їх змістом не уявляється можливим визначити обсяг господарської операції, конкретність юридичних послуг, їх зміст. Отже надані акти не відповідають вимогам Закону №996 та Положення№88 щодо оформлення первинних документів, відтак не можуть вважатись такими.
Також суд зауважує, що на підприємстві, згідно укладеної трудової угоди від 03.01.07 № 19, працює юрист Шевченко Л.М., яка щомісячно складає звіти про виконану роботу. Провести відокремлення результатів роботи юриста від результатів роботи ПП ОСОБА_8 з метою з’ясування обґрунтованості понесених витрат державних коштів на послуги приватного підприємця не уявляється можливим через відсутність в згаданих актах змісту та обсягу господарської операції.
Як з’ясовано судом в ході проведення ревізії була проведена зустрічна звірка ПП ОСОБА_8, про що складено довідку від 18.02.11 № 03-19/07з. Згідно з виписки Відділення № 52 АКІБ «УкрСіббанк» від 08.04.10 на розрахунковий рахунок надійшли від позивача грошові кошті в сумі 150 000 гривень. Інші платіжні документи до зустрічної звірки не надані. Також зустрічною звіркою встановлено, що ПП ОСОБА_8 надав заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_8 на адресу Державного департаменту з питань банкрутства (директору Хорунжому Ю.А.) від 12.10.09 №АК/141 із зверненням щодо кандидатури арбітражного керуючого у справі про банкрутство ДП «Укртранснафтапродукт».
ОСОБА_8 зазначив, що в якості надання юридичних послуг він приймав участь у нараді першого заступника міністра Мінпалива та енергетики України, щодо обговорення ситуації навколо «Укртрансфатопродукт», а також здійснював підготовку графіку погашення кредиторської заборгованості ДП «Укртранснафтопродукт» перед Позивачем. Чітких та зрозумілих пояснень з приводу відсутності його прізвища в протоколі наради у першого заступника міністра Мінпалива та енергетики України від 22.10.09 (а.с.231 т.2), на який посилається відповідач та відповідно до якого на нараді був присутнім генеральний директор ОСОБА_7 та слухали ОСОБА_7, надано не було.
Суд приймає до уваги доводи відповідача, відповідно до яких з метою встановлення фактів участі ПП ОСОБА_8 в судових засіданнях в судах різних інстанцій за період з 01.10.09 по 31.12.10 направлено письмову вимогу в.о. генерального директору підприємства Шекутіну М.С. від 22.03.10 про надання відповідної інформації. Згідно з наданою інформації щодо оформлених довіреностей підприємством для участі у судах різних інстанцій, повідомлено, що за період з 01.10.09 по 31.12.10 відповідні довіреності надавалися тільки трьом особам: завідуючій юридичним сектором Шевченко Л.М., юрисконсульту Горовому В., інспектору відділу кадрів Зікранець М. На інших осіб довіреності не оформлялися і слуханні справ у судах такі особи участі не приймали. В ході розгляду справи Позивачем також не спростований факт надання до заперечень на акт факсокопії довіреності на право представляти інтереси ДП «38 ВІТЧ», яка видана генеральним директором ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8 03.01.08, терміном дії 3 роки., тобто до укладання з останнім вищезазначених договорів від 01.04.2009 та від 01.01.2009.
Наведене в своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку про порушення Позивачем ст.9 Закону №996 та Положення №88, що виразилось у здійснені підприємством витрат бюджетних коштів без належних первинних документів у розмірі 179 800 грн.
Вимога, визначена пунктом 6 оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, пред’явлена Позивачу у зв’язку із встановленням проведеною ревізією факту завищення витрат на оплату праці на загальну суму 30 601,49 грн., в тому числі з оплати праці за трудовими угодами по доопрацюванню землевпорядної документації, без зазначення переліків та конкретних видів виконаних робіт за 2010 р. на суму 21 300 грн. та на суму 9 103,49 грн. внаслідок невірного визначення стажу роботи, який дає право на надбавку за вислугу років.
Як з’ясовано судом та не заперечується сторонами між Позивачем та ОСОБА_6 укладена трудова угода від 01.01.10, предметом якої є робота по переоформленню та проведенню інвентаризації земельних ділянок основних засобів підприємства з оформленням необхідної технічної документації і складанням відповідних актів. За даними підприємства оплата роботи ОСОБА_15 в 2010 р. здійснена за доопрацювання землевпорядної документації.
Суд відмічає, що розробка технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів, що чітко зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 N 43. Відповідних належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності у ОСОБА_15 необхідних документів на здійснення ним землевпорядних робіт позивачем не надано. Крім того, як з’ясовано судом та не заперечується позивачем з метою проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві діяла інвентаризаційна комісія, створена Наказом від 05.01.09 № 2 відповідно до вимог п. 11.1 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом, Мінфіну України від 11.08.94 № 69, до складу якої входили штатні працівники підприємства. Отже висновки контрольно-ревізійної служби щодо завищення витрат на оплату праці у розмірі 21 300 грн. знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Щодо виявленого ревізією факту встановлення позивачем надбавок за вислугу років працівникам, прийнятим на підприємство у липні-грудні 2010 р. суд зазначає наступне. Відповідно до розрахунку сплачених коштів на виплату надбавки за вислугу років (а.с.112 т.2) 13 осіб, стаж роботи яких менше одного року отримували надбавки за вислугу років.
Організація оплати праці на підприємстві визначається ст.15 Закону України «Про оплату праці», відповідно дог якої форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими
(регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
В ході проведення ревізії позивачем був наданий додаток №6 до колективного Договору на 2009-2010р., яким визначений Розмір винагороди за вислугу років (надалі надбавка) (а.с.98 т.2). За змістом даного Додатку №6 надбавка починається виплачуватись працівникам підприємства при наявності у них стажу роботи, який дорівнює одному року (п.п.1). Положеннями пункту 4 Додатку визначені випадки надання надбавки при вступі на роботу, тобто за наявності стажу на підприємстві менше року.
Позивачем не заперечується, що ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, яким виплачена надбавка протягом липня – грудня 2010р. на загальну суму 9 301,48, працювали на підприємстві станом на грудень місяць 2010 р. менше року. Між тим відповідних підтверджуючих документів, які б свідчили про існування обставин, визначених п.4 Додатку №6 до Колективного договору для виплати їм надбавки, позивачем в ході проведення ревізії не надано.
Положеннями ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення
генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки відповідача щодо порушення Позивачем ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та проведення завищених видатків на оплату праці на загальну суму 9 301,48 грн. внаслідок невірного визначення окремим працівникам стажу роботи, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, обґрунтованими та доведеними.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірною вимогою від 24.05.11 №27/1164 прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо її скасування належить відмовити.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державного підприємства «38 Відділ Інженерно-технічних частин» залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 09.09.11
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >А.О. Коренев
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >