25.08.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/9803/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача –Халаім А.В.,
представників відповідача – Кривоніс І.А., Снісаренко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Приматех»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання дій противоправними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне підприємства «Приматех», звернувся до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання противоправними дій податкового органу щодо відображення в акті перевірки висновків про порушення ПП «Приматех» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями та про відсутність об’єктів оподаткування, що підпадають під визначення ст.185-203 розділу 5 Податкового кодексу України згідно з даними декларацій з податку на додану вартість за січень 2011 року з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями. Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, зазначивши в їх обґрунтування, що твердження про неспрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та суперечність моральним засадам суспільства не встановлені будь-якими доказами чи судовими рішенням. Не зазначено податковим органом і те, які саме правочини визнані ним нікчемним. Первинні документи позивача не були дослідженні контролюючим органом в ході проведення перевірки, а тому висновки акту такої перевірки ґрунтуються на припущеннях. Відтак діями податкового органу щодо відображення в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів та відсутність об’єктів оподаткування грубо порушені вимоги ст.8, 19, 64, 124 Конституції України, ст.204, 203, 215, 28, 662 ЦК України, а також права та інтереси позивача.
Відповідач, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивувавши свою незгоди тим, що відповідний запит був направлений на адресу позивача, але вручений не був за відсутності останнього за місцезнаходженням, про що складена Довідка про встановлення місцезнаходження платника податків. Наказ на перевірку та повідомлення про її проведення були отримані позивачем 19.07.11, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, між тим будь-яких первинних документів позивачем до податкового органу не надано. Враховуючи наведене, перевірка була проведена на підставі матеріалів позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енерготехінженірінг», податкової декларації з ПДВ за січень-лютий, податкової інформації комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу. На підставі даних зазначених документів та враховуючи кількість працюючих на підприємстві позивача, відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, факт здійснення господарської діяльності позивача унеможливлюється, у зв’язку з чим в акті перевірки зроблений висновок про порушення ПП «Приматех» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями, та про відсутність об’єктів оподаткування, що підпадають під визначення ст.185-203 розділу 5 Податкового кодексу України.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
25 липня 2011р. Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська на підставі Наказу від 11.07.11 №913, яке разом із повідомленням було отримано позивачем 19.07.11, та відповідно до пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Приматех» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ТОВ «Енерготехінженірінг» за січень-лютий 2011 року. На підставі проведеної перевірки було складено акт від 28.07.11 №2993/23-3/37149588, за висновками якого перевіркою встановлено: порушення ПП «Приматех» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями за січень 2011 року з урахування розрахунку коригування до декларації за грудень 2010 року, а також відсутність об’єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.185-ст.203 розділу 5 ПК України.
Суд відмічає, що положеннями п.54.3 ст.54 ПК визначені дії органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов’язання. Так, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, та за правилами п.58.1.ст.58 ПК надіслати (вручати) платнику податків відповідне податкове повідомлення-рішення. Отже, суд доходить висновку, що у випадку виявлення як факту заниження платником податків податкового зобов’язання так і факту завищення платником податків податкового зобов’язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об’єкта оподаткування, податковий орган, як суб’єкт владних повноважень, який має діяти в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зобов’язаний був прийняти відповідне податкове повідомлення – рішення.
На користь викладеного свідчить і лист ДПА України «Щодо окремих питань стосовно перевірок» від 31.01.11 №2518/7/23-4017/89, виданий з метою врегулювання окремих питань, що виникають при проведенні підрозділами податкового контролю юридичних осіб документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, оформленні їх результатів та направленні податкових повідомлень-рішень, за змістом якого податкове повідомлень-рішень має бути складено не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, а саме податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р").
Однак, як встановлено в судовому засідання та не заперечується відповідачем, у спірних правовідносинах МДПІ податкового повідомлення – рішення за результатами перевірки позивача, оформленої актом від 28.07.11 №2993/23-3/37149588, не виносила. За викладених обставин, звернення до суду з вимогою про визнання противоправними дій податкового органу щодо відображення в акті перевірки висновків, які на його думку, порушують законний інтерес підприємства, є належним засобом судового захисту.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Судовим вивченням змісту згаданого акту встановлено, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах, в документах обов’язкової податкової звітності, даних податкових органах контрагентів позивача (матеріалів позапланової перевірки ТОВ «Енерготехінженірінг» ).
Доводи позивача, що первинні документи, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також розрахункові документи, які згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
З цього приводу, суд зауважує, що за правилами п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець пов’язує виникнення у платника податку обов’язку визначити податкове зобов’язання по ПДВ.
Отже суд робить висновок, що у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобов’язання з ПДВ, закон не передбачав.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об’єктів оподаткування податком на додану вартість, що суперечить закону.
Суд відмічає, що при оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобов’язані дотримуватись вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 (далі – Порядок №984).
Згідно з пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).
В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження його висновків про відсутність об’єктів оподаткування, що підпадають під визначення ст.185-203 розділу 5 Податкового кодексу України, що також підтверджувало б і дотримання податковим органом вимог Порядку №984. З огляду на викладене, враховуючи, що висновки зроблені без вивчення первинних документів, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в акті перевірки від 25.07.11 №2993/23-3/37149588 висновків про відсутність об’єктів оподаткування, що підпадають під визначення ст.185-203 розділу 5 Податкового кодексу України згідно з даними декларацій з податку на додану вартість за січень 2011 року з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями підлягають задоволенню.
Покликання відповідача щодо ненадання позивачем на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючого органу первинних документів є недоречними, оскільки, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами така письмова вимога ПП «Приматех» отримана не була. Критично оцінюються судом і пояснення відповідача щодо відсутності платника податків за місцезнаходженням, адже Наказ про призначення перевірки та повідомлення про її проведення, направлені МДПІ на адресу позивача, зазначену в Свідоцтві про державну реєстрацію: 49000, м. Дніпропетровськ, вул.Журналістів, 9/-М, отримані останнім, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.72). Крім того, суд зауважує, що доказів вжиття підрозділами податкової міліції належних та достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або виявлення підрозділами податкової міліції невідповідності фактичного місцезнаходження платника податків відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, відповідачем до матеріалів справи не подано.
Щодо викладення в акті від 28.07.11 №2993/23-3/37149588 висновків з приводу порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, суд зазначає, що такі висновки зроблені суб’єктом владних повноважень з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються доказами у справі.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Аналіз положень зазначених законодавчих актів дає підстави вважати, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь – якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (а. акту 35).
Окремо суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.
З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.
Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.
Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.
Щодо доводів відповідача про відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, малу кількість працюючих на підприємстві, що на його думку унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності ПП «Приматех», суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними.
За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків були визначені податкові зобов’язання, сформований податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.
Між тим, як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними. Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в акті перевірки від 25.07.11 №2993/23-3/37149588 висновків про порушення ПП «Приматех» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Приматех» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська – задовольнити.
Визнати противоправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо відображення в акті перевірки від 25.07.11 №2993/23-3/37149588 висновків:
- про порушення ПП «Приматех» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями;
- про відсутність об’єктів оподаткування, що підпадають під визначення ст.185-203 розділу 5 Податкового кодексу України згідно з даними декларацій з податку на додану вартість за січень 2011 року з ТОВ «Енерготехінженірінг» та підприємцями-покупцями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Приматех» (код ЄДРПОУ – 36699637) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 26.08.11.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >А.О. Коренев
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >