ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"13" вересня 2011 р.                                                    Справа № 2а-179/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Пасічник С.С.         

суддів:                                                                              Зарудяної Л.О.

                                                                                          Кузьменко Л.В.,

< Поле для текста >

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "31" січня 2011 р. у справі № 2а-179/11 за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 < Текст >  до  Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії  ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 31.01.2011 року (а.с.21-23) позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної грошової допомоги у розмірах, менших, ніж встановлено ст.ст.37,39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, неправомірними та зобов'язано УПСЗН здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, передбачену ст.37 Закону №796-ХІІ, та доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, як встановлено ст.39 Закону №796-ХІІ, за період з 01.06.2010р. по 31.10.2010р., а в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі (а.с.27) апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач в грудні 2010 року звернулася до суду із позовом, як потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, та має неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (паспорт, свідоцтво про народження, посвідчення, а.с.4,5,7).

Позивач отримує виплати, передбачені ст.ст.37,39 Закону №796-ХІІ, але у розмірах, встановлених постановою КМУ (довідки, а.с.10-11).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом №796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону №796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої доплати в твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягають саме ст.ст.37,39 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Ці кошти мають бути виплачені відповідачем згідно із Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005р. №936.

Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено соціальні виплати, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України - в межах строку звернення до суду.

При цьому, судова колегія вважає, що фактичний розмір доплат та компенсацій, що підлягають стягненню на користь позивача, повинен розраховуватись відповідачем, а не судом, а тому точну суму донарахованих коштів суд не визначає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

 УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області  залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від "31" січня 2011 р.  без змін.

< Текст > 

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий   суддя                                                              С.С. Пасічник

судді:                                                                                      Л.О. Зарудяна   

                                                                                                Л.В. Кузьменко   

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах  своєї неповнолітньої дитини  АДРЕСА_1,11050

3- відповідачу   Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області  вул.Привокзальна 5,м.Олевськ,Житомирська область,11002

< Текст >