ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
іменем України
"13" вересня 2011 р. Справа № 2а-1925/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.2
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Зарудяної Л.О.
Кузьменко Л.В.,
< Поле для текста >
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду від "02" лютого 2011 р. у справі № 2а-1925/11 за позовом ОСОБА_3 < Текст > до Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов"язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Коростенського міськрайонного суду від 02.02.2011 року (а.с.15) позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі позивачу коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закону №796-ХІІ), неправомірними та зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.04.2010р. по 01.10.2010р. в розмірі однієї мінімальної заробітної плати вказаного періоду щомісячно в сумі 5284,80 грн. з врахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі (а.с.15) апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду із позовом в листопаді 2010 року, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю (паспорт, посвідчення, а.с.5-6).
Він отримує доплату до пенсії відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ, але у розмірах, встановлених постановою КМУ (довідка, а.с.4).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Непрацюючі пенсіонери отримують доплату до пенсії в цих же розмірах.
Водночас сума, з якої здійснювався розрахунок виплати позивачу, передбаченої Законом № 796-XII, визначалася згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплат як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір такої доплати в твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст.39 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, не врахував шестимісячний строк звернення до суду в адміністративних справах.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод, чи інтересів.
Так як виплати пенсій мають щомісячний характер, то позивач про порушення свого права повинен був бути обізнаним на час отримання пенсії.
Згідно з ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Виходячи зі змісту позовних вимог, шестимісячного строку звернення та фактичної дати звернення позивача до суду (08.11.2010р.), до розгляду підлягають позовні вимоги за період з 08 травня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, а позовні вимоги за період з 01 квітня 2010р. по 07.05.2010р. знаходяться поза межами встановленого шестимісячного строку, а тому, з вищеназваних підстав, повинні бути залишені без розгляду.
При цьому, судова колегія вважає, що фактичний розмір доплат та компенсацій, що підлягають стягненню на користь позивача, повинен розраховуватись відповідачем, а не судом, а тому точну суму донарахованих коштів суд не визначає, й постанова суду першої інстанції в частині визначення конкретного розміру соціальної допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.
За наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 100, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
< Поле для текста >
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Коростенського міськрайонного суду від 02.02.2011р. в частині задоволення позову за період з 01 квітня 2010р. по 07.05.2010р. скасувати та залишити його в цій частині без розгляду, а також скасувати в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу коштів, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в сумі 5284,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В іншій частині постанову Коростенського міськрайонного суду від 02.02.2011р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.С. Пасічник
судді: Л.О. Зарудяна
Л.В. Кузьменко
Роздруковано та надіслано (прост.):
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі Житомирської області вул.Грушевського,16,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501
< Текст >