У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: Бондаренко Н.В., Василевич В.С.
при секретарі –Шарапа О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділ земельної ділянки.
Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділ земельної ділянки.
Вважаючи дане рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу.
Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідно до додаткового висновку експерта № 226 складеного 17 грудня 2010 року КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», на який посилається суд у рішенні, при умові виділення ОСОБА_3 частини жилої кімнати 1-3 площею 15,0 кв. м. та частини земельної ділянки площею 222,2 кв. м. для обслуговування даної частини житлового будинку є перспектива, не порушуючи будівельних норм та правил при умові погодження з відповідними установами, здійснити добудову з влаштуванням окремого входу та допоміжних приміщень з проведенням інженерно-комунікаційних мереж, які необхідні для використання при проживанні.
Апелянт вважає незгоду суду із вказаним висновком експерта невмотивованою, оскільки експерт запропонувавши варіант виділу в натурі кімнати, площею 15 кв.м., зазначив умови, за яких виділена частина будинку може використовуватися для проживання, а саме за умови здійснення відповідної добудови. Експертом у висновку було визначено варіант виділу із спірного будинку окремої ізольованої квартири.
Суд також не взяв до уваги той факт, що в спірному будинку відсутні такі підсобні приміщення як туалет та ванна кімната. Згідно технічного паспорту на будинок вбиральня, яка позначена в плані під літ. «д», знаходиться на подвір”ї. Тому в даному випадку про наявність інших, окрім кухні, підсобних приміщень, про які зазначив суд у рішенні, йтися не може.
Безпідставно не прийнято до уваги наявність розпорядження міського голови м. Рівне про погодження перепланування будинку від 11 серпня 2000 р. №1754-р, дозволу на виконання будівельних робіт №145, виданого 02 травня 2005 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю та робочого проекту на будівництво другого поверху в спірному будинку, які містяться в матеріалах справи. Дані документи видані всім співвласникам будинку і при умові його поділу в натурі дають можливість здійснити добудову будинку без отримання нових дозволів і погоджень із компетентними органами.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановлюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно посилаючись на п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991р. № 7 „ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок” вказав, що виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною сумісною власністю можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), а згідно з висновком спеціаліста № 226 будівельно –технічного дослідження від 15.05.2009р. такий виділ не можливий ( а.с. 45-59).
Відповідно до правил ст. 152 ЖК України, у тих випадках, коли для поділу необхідно переобладнання або перепланування будинку, він проводиться за наявності на це зокрема висновку технічної експертизи щодо можливості такого переобладнання, а в необхідних випадках –висновків органів державного архітектурно –будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов”язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань.
Позивач суду надав тільки дозвіл на виконання будівельних робіт, який сам по собі не замінює усіх вище перерахованих дозволів.
Крім того, позивач в позовній заяві вказав, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, а тому просив при поділі будинку до його частини приєднати і частину будинку, яка належить дітям.
Однак судом встановлено, що на розгляді у Рівненському міському суді знаходиться на розгляді справа, щодо встановлення місця проживання сина ОСОБА_4. Рішення по вказаній справі може вплинути на те, до кого з батьків слід приєднати його частину будинку.
Відповідно до ст. 177 СК України, якщо у дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зобов”язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном.
Не дивлячись на те, що старший син ОСОБА_5 08.11.2011р. досягне повноліття, а сину ОСОБА_4 виповнилося 15 років, позивач не вислухав їх думку з приводу поділу будинку та не надав суду достатніх доказів того, що вони згідні на приєднання їх часток у будинку до його частини.
Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів. Не може бути скасоване законне рішення з одних лише формальних підстав.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 313,315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони по справі мають право оскаржити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної інстанції в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: