2-а-522/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 14.06.2011 р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

            при секретарі –    Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та зобов"язання здійснити нарахування та виплату   щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни», –

в с т а н о в и в :

24.12.2010 року позивач надіслав до суду адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни», з 23.06. 2010р., з урахуванням проведених виплат.

Зазначав, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року, є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни”, має отримувати щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Просив: визнати  протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 23 червня 2010 року, ; справу розглянути без його участі.

У судове засідання позивач не з»явився, надіслав уточнення до позовної заяви просив визнати  протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати  підвищення до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 23 червня 2010 року, зобов"язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 23.06.2010р. по день ухвалення рішення , виходячі з прожиткового мінімуму для осіб які втратили прцездатьність ; справу розглянути без його участі.

Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законодавстві.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є дитиною війни у розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”(в редакції Закону від 18.11.2004р., набрав чинності з 01.01.2006р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України,  закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. “Про визнання неконституційними  положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення). Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов”язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

На підставі Закону України “Про державний бюджет України на 2009рік”, яким встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008р.; а розміри державних соціальних гарантій на 2009р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.01.2009р. –в розмірі 49,80 грн.

При цьому звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

За наведених обставин,  відповідача належить зобов”язати нарахування та виплати  підвищення до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з 23.06.2010р., з урахуванням здійснених відповідачем виплат.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн належить присудити позивачу з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 19 ч.2, 22 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України в від 22.05.2008р. №10-рп/2008р., ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 2, 9, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, –

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та зобов"язання здійснити нарахування та виплату   щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни»– задовольнити.

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 24.06.2010р..

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб”єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п”ятиденного строку з моменту отримання суб”єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Суддя :