Справа №2-414/2007 p.

Рішення

іменем України

10 серпня    2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Воробей М.М., з участю:

позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому   судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

УСТАНОВИВ:

2 серпня 2007 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спільне життя з відповідачем не склалося в силу психологічної несумісності їхніх характерів, внаслідок чого припинилися шлюбні відносини,  тому їхній шлюб носить формальний характер.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, пославшись на зазначені в позовній заяві обставини. Суду пояснила, що сімейні відносини в них не склалися, тому їх шлюб з відповідачем дійсно носить формальний характер, вони не підтримують шлюбних відносин, спільне госпоарство не ведуть, в кожного окремий бюджет.

Відповідач позов визнав повністю.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову відповідачем ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України, якщо визнання позову відповідачем не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка і відповідач перебувають у шлюбі,

зареєстрованому    27    серпня            1988    року            у міському відділі ЗАГСу

м.Дніпродзержинська, Україна, актовий запис НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про  укладення шлюбу, копія якого долучена до справи.

Від шлюбу в них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, батьком яких є відповідач, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи. Як вбачається з пояснень сторін, син залишається проживати з відповідачем, а донька залишається проживати з позивачкою.

Між подружжям припинилися взаємна повага, підтримка, почуття любові, шлюбні стосунки фактично не підтримують, спільне господарство не ведуть, в кожного окремий бюджет.

2

За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.

Визнання позову відповідачем не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України, зазначені обставини є підставою для розірвання шлюбу.

Судові витрати позивачка просила з відповідача не стягувати.

Позивачка та відповідач підлягають звільненню від сплати судового збору на користь держави та державного мита за реєстрацію розірвання шлюбу відповідно до ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 174,   209, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

зареєстрований     27     серпня           1988     року              у міському відділі  ЗАГСу

м.Дніпродзержинська, Україна,  актовий запис НОМЕР_1.

Звільнити позивачку та відповідача від сплати судового збору на користь держави та державного мита за реєстрацію розірвання шлюбу.

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до суду протягом десяти днів з дня його оголошення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею копії апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.