РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа номер 2-264/2007р.

09 серпня 2007 року Славутицький міський суд Київської області в складі: головуючого Малишенко Т. О. при секретарі Журавській Л.Ф. за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

Позивачі звернулись до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги. Посилаються на те, що відповідно до договору про забезпечення житлово-комунальними послугами, відповідач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги. Просять стягнути з відповідача борг у сумі 704 гривні 31 копійки, даний борг виник з 01.10.2003 року по 01.03.2006 року. Крім того, просили стягнути на їх користь понесені судові витрати.

Як на попередньому судовому засіданні, так і в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному об'ємі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що житлово-побутові послуги оплачує вчасно, а суму 704 гривні 31 копійки він не повинен платити, оскільки вона безпідставно нарахована позивачами, правових підстав до сплати цієї суми, немає і тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні встановлено, що згідно Договору дарування від 28.11.2001 року, ОСОБА_3, подарувала ОСОБА_2 будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Даний будинок складається із чотирьох кімнат загальною площею 138,9 кв.м. Славутицьке міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало цей будинок на праві особистої власності за ОСОБА_2, в реєстровій книзі номер 7 за реєстровим номером 103, 28.11.2001 року. 21.06.2004 року між КП "ЖКЦ" і відповідачем укладено договір про забезпечення житлово-комунальними послугами, цей договір укладено на строк з 01.10.2003 року по 01.10.2006 року. Відповідно до копії особового рахунку, КП "ЖКЦ" з 30.10.2003 року нараховано кошти за житлово-комунальні послуги. Як вбачається з особового рахунку наданого до суду КП «ЖКЦ», в березні відповідачу було здійснено перерахунок по комунальним послугам з 15.03.2005 року. З даної копії вбачається, що даний перерахунок було зроблено за: опалення - в сумі 2597,52 гривень. Холодну воду -в сумі 320,16 гривень. Стоки - в сумі 334,10 гривень. Воду для підігріву - в сумі

2

56,95 гривень. Теплову енергію для підігріву - в сумі 237,2 гривень. Як з'ясовано у судовому засіданні, на 01.04.2007 року борг по квартирній платі і комунальним послугам у відповідача становить 704 гривні 31 копійка, але цей борг, як вказано в позовній заяві виник у період з 01.10.2003 року по 01.03.2006 року. Як вказано в особовому рахунку, відповідачем не сплачено надані послуги по квартирній платі та вивозу сміття, інші послуги відповідачем проплачені.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 Договору про забезпечення житлово-комунальними послугами номер 1523, позивач забезпечує відповідача комплексом житлово-комунальних послуг шляхом укладення договорів з підприємствами-постачальниками житлово-комунальних послуг, захист його прав перед підприємствами-постачальниками житлово-комунальних послуг, а відповідач своєчасно вносить плату за фактично отримані житлово-комунальні послуги на рахунок позивача. Такий же принцип - сплата саме спожитих послуг - закріплено і в пункті 2.2.1 Договору.

У відповідності з текстом Договору, до виникнення обов'язку відповідача здійснювати оплату послуг існують обов'язки позивача виконати власні договірні зобов'язання, а саме - забезпечити надання зазначених в договорі послуг. В іншому випадку обов'язку сплати не виникає. Підставою для пред'явлення матеріальних вимог по сплаті послуг може стати тільки підтвердження факту їх надання (виконання). Але саме цього підтвердження позовна заява та додані до неї документи не містять. Додана до позовної заяви копія особового рахунку сама по собі без первісних бухгалтерських, організаційних та технічних документів не є підставою для задоволення матеріальних вимог позивачів. Договір дарування свідчить про те, що відповідач має у приватній власності житловий будинок, а не квартиру в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Славутича, про що вказано у довідці форми номер 3, яку надали позивачі на обґрунтування своїх вимог. Найменування послуг, вказаних в тексті договору, та найменування щомісячних платежів у копії особового рахунку не співпадають. В договорі позивач взяв на себе обов'язок забезпечити відповідачу „обслуговування та ремонт житлового будинку". В особовому рахунку позивач нараховує відповідачу „квартирну плату". Зміст цих термінів, встановлений нормативними документами, виключає можливість їх застосування до одного і того ж юридичного факту. У відповідності з абзацом 4 пункту 11.11. Закону України «Про податок на додану вартість», «послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла - це послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території...».

У відповідності з пунктом 2.1. договору, КП «ЖКЦ» зобов'язувалось надавати відповідачу такі послуги «з утримання будинку та прибудинкової території». Пункт 2.1.7 перераховує „санітарне обслуговування допоміжних приміщень та прибудинкової території"; „огляд внутрішньо-квартирних мереж,

3

обладнання не рідше одного разу на рік". В пункті 2.1.8. вказано „здійснення ремонтних робіт житлового будинку".

Типове положення «Про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій», затверджене наказом Держбуду України від 07.09.1998 року, встановлює, що «утримання житлового будинку - це комплекс робіт, спрямований на створення належних умов перебування та життєзабезпечення в будинку громадян та на забезпечення утримання житлового фонду та прибудинкових територій (санітарне й технічне обслуговування та ремонт будинку). Поняття прибудинкової території закріплено у таких нормативних актах, як „Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій" (затверджені наказом Державного комітету з питань житлово - комунального господарства від 17.05.2005 року), Закон України від 29.11.2001 року „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", „Правила та порядок розподілу територій житлового кварталу (мікрорайону)", затверджені наказом Держбуду України від 16.09.1999 року, Типове положення „Про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій", затверджене наказом Держбуду України від 07.09.1998 року. Всі вищенаведені нормативні акти дають таке визначення терміну «прибудинкова територія»: „прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку".

Згідно наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" від 17.05.2005 N 76, ремонт будинку - це комплекс будівельних робіт, спрямованих на відновлення, з можливим поліпшенням експлуатаційних показників елементів будинку.

Як. з'ясовано у судовому засіданні, позивач проживає в будинку, який належить йому на праві приватної власності, присадибна ділянка, на якій розташована його власність, також є його приватною власністю. Документів, які б підтвердили, що позивачі здійснюють технічне обслуговування конструктивних елементів будинку позивача, до суду не надано. КП „ЖКЦ" не надало будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували фактичне виконання зазначених робіт, на оплаті яких воно наполягає.

До суду також не надано документів, які б підтвердили що за будинком відповідача закріплена прибудинкова територія у порядку, передбаченому законодавством України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачі не мають права вимагати з відповідача кошти за обслуговування прибудинкової території, оскільки відносно приватного будинку не можуть надаватися будь-які послуги в зв'язку з відсутністю „прибудинкової території".

У судовому засіданні також було з'ясовано, що послуг з „санітарного обслуговування допоміжних приміщень" та „здійснення ремонтних робіт житлового будинку" відповідачу також ніколи не надавалось позивачами. Тому суд вважає, що в даному випадку КП „ЖКЦ" не має права вимагати від відповідача сплати

4

послуг та робіт, які йому не надавались в зв'язку з об'єктивною відсутністю у нього самого предмету обслуговування. Оскільки КП „ЖКЦ" не надало будь-яких переконливих доказів про фактичне надання відповідачу послуг, то це не дає права позивачам вимагати стягнення з відповідача заборгованості в сумі 704,31 гривні.

Згідно договору №1523, відповідач повинен щомісячно сплачувати за фактично отримані послуги. У розділі «Розрахунок» договору №1523 у графі «Вид платежу» зазначено «обслуговування і ремонт житлового будинку» (тобто квартплата, а до послуг, які входять до складу квартирної плати входить і вивіз сміття). У графі "тариф або розцінки" зазначено, що за обслуговування і ремонт житлового будинку відповідач повинен сплачувати суму, яка розраховується шляхом множення загальної площі на 0,22 копійки. Згідно договору №1523, загальна площа будинку відповідача становить 138,9 м2, тобто щомісячно відповідач повинен сплачувати 138,9м2 X 0,22копійки (0,0022 гривні) = 0,31 гривні (квартирна плата та вивіз сміття), а в особовому рахунку, наданому до суду КП «ЖКЦ» зазначені суми, які в декілька разів перевищують договірну ціну. Але суд не може задовольнити вимоги в цій частині, оскільки позивачі не надали жодних доказів про те, що відповідач дійсно отримував ці послуги.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд вважає, що позивачі не надали жодних доказів на підтвердження своїх вимог і тому суд вважає, що їх позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 621 ЦК України ст. 218 ЦПК України, суд

вирішив :

В задоволенні позовних вимог комунального підприємства „Житлово-комунальний центр" до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.