1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9043/24 1-кп/335/725/2024

17 грудня 2024 року                                 м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024080000000909 від 05.06.2024, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, розлученого, який має вищу освіту, працює на посаді охоронця ПАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не є особою, щодо якої згідно ст. 480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуваються матеріали кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2024 за №22024080000000909, відносноОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні 17 грудня 2024 року прокурором подано клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від суду, оскільки він розуміє, що за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст.111 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, і у разі доведеності його винуватості під час судового розгляду до нього, з достатньою долею вірогідності буде застосовано покарання у виді реального позбавлення волі, без звільнення від його відбування. Також, ОСОБА_6 , є проросійськи налаштованою особою, фактично проживає на території м. Запоріжжя Запорізької області, яке знаходиться в безпосередній близькості до лінії зіткнення Збройних сил України та збройних формувань Російської Федерації;

- продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на більш м`якому запобіжному заході з огляду на проросійські погляди, може продовжити вчиняти аналогічні злочини, збирати, у тому числі у м. Запоріжжя, інформацію щодо місць розташування об`єктів військової інфраструктури, пересування та дислокації військовослужбовців та військової техніки ЗС України з метою подальшого поширення такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України.

У судовому засіданні 17 грудня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження його підзахисному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність доказів вини обвинуваченого, недоведеність ризиків, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання; злочин, який на думку сторони обвинувачення було вчинено ОСОБА_6 , було вчинено під контролем; шкоди діями ОСОБА_6 не завдано. Захисник посилався на те, що на утриманні ОСОБА_6 знаходиться його мати – ОСОБА_8 , 1934 року народження, яка відповідно до висновків лікарів потребує постійного нагляду.

У судовому засіданні 17 грудня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , виходячи з такого.

За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2024 року стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.07.2024 до 07 год. 05 хв.

Постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 28.08.2024.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2024 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 22 серпня 2024 року до 16 год. 20 хв.

В підготовчому судовому засіданні 15 серпня 2024 року ухвалою суду строк тримання ОСОБА_6 під вартою продовжено на 30 днів – до 13 вересня 2024 року включно.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2024 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 08.11.2024 включно.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено на шістдесят днів – з 31 жовтня 2024 року до 29 грудня 2024 року включно.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

З огляду на статті 131, 132КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою, суд вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, треба зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-які зв`язки з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватись від суду, суд бере до уваги серйозність висунутої останньому підозри за вчинення особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання в разі визнання винним обвинуваченого, до довічного позбавлення волі.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити посилання захисника на неправильність кваліфікації дій обвинуваченого суд на стадії підготовчого судового засідання не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Також, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні. Колегія суддів враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_6   злочину, який відноситься до категорії  особливо тяжких злочинів. Доказів того, що стан здоров`я ОСОБА_6 унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час суду не надано.

Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може продовжити співпрацю із представниками держави агресора.

Колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам сторони захисту про недопустимість доказів, оскільки це виходить за межі повноважень суду під час судового розгляду, в ході якого докази досліджуються, а оцінка їм може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, на переконання колегії суддів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

Суд зважає на те, що сама по собі тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину не є самостійною підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, натомість судом враховано сукупність усіх встановлених у даній справі обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Згідно норми ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 369-372, 376, 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» продовжити на шістдесят днів – з 17 грудня 2024 року до 14 лютого 2025 року включно.

Визначити строк дії ухвали у частині застосування запобіжного заходу до 14 лютого 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у семиденний строк з дня її проголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 грудня 2024 року.

Повний текст ухвали проголошено 18 грудня 2024 року о 12 год. 55 хв.

Головуючий                                                                 ОСОБА_1

Судді                                                                          ОСОБА_2

ОСОБА_3