ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024 Справа №607/21344/24 Провадження №3/607/8910/2024

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович під час розгляду матеріалів, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

02.10.2024 з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справ:

– про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом – КУпАП) (справа №607/21344/24; провадження №3/607/8910/2024).

– про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП (справа №607/21347/24; провадження №3/607/8913/2024).

Суд вважає, що спільний розгляд згаданих справ є доцільним та не суперечить вимогам закону, забезпечить реалізацію положень статті 36 КУпАП, що також сприятиме забезпеченню прав ОСОБА_1 , якого притягують до адміністративної відповідальності.

За таких підстав суд доходить висновку, що ці справи слід об`єднати в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі єдиний номер справи 607/21344/24; провадження №3/607/8910/2024.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №280421 від 29 вересня 2024 року зазначено, що 29 вересня 2024 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: висловлював словесні образи, погрози, шарпав, штовхав, наніс два стусана рукою по обличчю у присутності дитини ОСОБА_3 , чим порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП (справа №607/21344/24).

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №279832 від 29 вересня 2024 року ОСОБА_1 29 вересня 2024 року близько 20 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, шарпав, штовхав, наніс два стусана в область обличчя, чим порушив вимоги пунктів 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП (справа №607/21344/24).

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД №280421 від 29 вересня 2024 року та серії ВАД №279832 від 29 вересня 2024 року, а також рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0600296364140, №0610204086586, №0610204087027, №0600296363038, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.

Європейський суд з прав людини зазначив, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2018 року (справа № 761/41616/16-ц) вказав: рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, не повідомивши причин неявки, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, беручи до уваги релевантну практику Європейського суду з прав людини, правові позиції Верховного Суду, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.

При вирішенні питання про розгляд цієї справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення статті 268 КУпАП, якими не встановлено імперативної законодавчої вимоги щодо присутності при розгляді справи за статтею 173-2 КУпАП особи, яку притягують до відповідальності.

Суд зауважує, що у матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, що були досліджені в судовому засіданні, зокрема:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №280421 від 29 вересня 2024 року;

– протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №279832 від 29 вересня 2024 року;

– заява ЄО за №32855 від 29 вересня 2024 року о 20:56 (домашнє насильство);

– протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29 вересня 2024 року;

– письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 29 вересня 2024 року;

– письмові пояснення потерпілої ОСОБА_4 від 29 вересня 2024 року;

– письмові пояснення кривдника ОСОБА_1 від 29 вересня 2024 року;

– копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №331988 від 29 вересня 2024 року;

– копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №331960 від 29 вересня 2024 року;

– форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29 вересня 2024 року;

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі – Закон №2229)

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2229 дитина, яка постраждала від домашнього насильства – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2229 домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 2229 психологічне насильство –форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За приписами пункту 17 частини першої статті 1 Закону № 2229 фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У разі порушення вимог Закону № 2229 настає адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП. Так, частиною першою передбачено, що до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства, фізичного та психологічного характеру.

Отже, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, за кожне з правопорушень на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у виді штрафу. При визначені виду та розміру стягнення суд враховує приписи частини другої статті 36 КУпАП, відповідно до якої якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених; до основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Згідно статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті особою, на яку накладено стягнення, а тому, відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 605,60 гривень.

Керуючись статтями 7, 9, 33 – 36, 40-1, 173-2, 245, 247, 251 – 252, 280, 283 – 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Об`єднати в одне провадження справу №607/21344/24 (провадження №3/607/8910/2024) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та справу №607/21347/24 (провадження №3/607/8913/2024) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, присвоївши об`єднаній справі єдиний номер справи №607/21344/24 (провадження №3/607/8910/2024).

2. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

4. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

5. У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

6. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

7. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

8. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

9. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

10. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

11. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Головуючий суддяТ. І. Якімець