Справа   №  1 -  18  / 2008 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї  Н И

      7   лютого   2008   року  Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого: Міленка М. П.

при секретарі:  Шаповаленко  Н.І.

з  участю  прокурора:  Думал С. М.

та  захисника :  ОСОБА_2, ОСОБА_3

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  українця, гр. України, освіта середня, не одруженого,  працюючого  до  арешту  контролером  ВАТ „ Роменський завод  автоматичних  телефонних  станцій”,  уроженця і  жителя  АДРЕСА_1,  раніше  не  засуджувався,

        за ст.  115  ч. 1   КК  України ,-

В С Т А Н О В И В:

             Розгляд  справи  проводиться   після  скасування  вироку   в  порядку  ст.  400  КПК  України.

            Судовим  слідством  встановлено,  що  близько  13 год.  3  червня  2004  року  ОСОБА_1,  перебуваючи   в   стані  алкогольного  сп”яніння, приїхав  велосипедом  до   свого  знайомого  ОСОБА_4,  1954 року  народження,  який  також  перебував   у  п”яному  стані   в  своєму  будинку   АДРЕСА_2. Під час  сумісного  розпиття  спиртних  напоїв ОСОБА_4 став  ображати  його  матір   і  самого  ОСОБА_1,  що  викликало  взаємну  сварку ,  під   час   якої  підсудний  наніс  декілька  ударів  кулаком   в  область  грудної  клітини потерпілого і  коли  той   упав  на  підлогу за  ліжко,  продовжував  бити  ОСОБА_4   руками та  ногами  по  тілу, в  тому  числі   в  область  грудної  клітини, став  на  нього  взутий,  давлячи  на  грудну клітину,  спричинивши  чисельні  переломи ребер,  розриви правої  долі  печінки, що  супроводжувались  чисельними  крововиливами,  тобто  тяжкі  тілесні  ушкодження  стосовно живої  особи за   ознаками  небезпечності для  життя.  Припинивши   свої   дії,  ОСОБА_1 допоміг  потерпілому  лягти  на  кровать, після   чого  біля  15 ти  годин  залишив  його  будинок.  Через  нетривалий  час  потерпілий від  отриманих  тілесних  ушкоджень  помер  на  місці.

            Винність  ОСОБА_1   у  спричиненні  тяжкого  тілесного  ушкодження, що  спричинило  смерть  потерпілого  підтверджується  дослідженими   у  судовому  засіданні  доказами.

            Допитаний   у  судовому  засіданні  ОСОБА_1  визнав  факт  вчинення  злочину,  передбаченого ст.  121 ч. 2 КК України  за  зазначених  обставин.  Причиною  сварки  з  потерпілим  стало  те,  що під  час розпиття  спиртних  напоїв  в   коридорі  будинку  ОСОБА_4 заявив  про  те,  що  перебував   в   інтимних  стосунках  з  його  матір”ю,  ображав  його  самого   нецензурною лайкою, брав  до  рук  сокиру,  замахувався  на  нього  руками, чим  його  тяжко  образив, що  викликало  душевне  хвилювання.  Після  цього,  вони  виходили  на  ганок  будинку, де  курили  цигарки,  а   коли  повернулись   до будинку,  то  ОСОБА_4 знову  продовжував  заявляти   про   інтимні  зв”язки   з  його  матір”ю  а  його  самого  матюкати,  чим  його  образив, після   чого  він  спричинив  потерпілому  тілесні  ушкодження,  допоміг  лягти   на  кровать  і  залишив   у  будинку   живого.  Наміру   позбавити  життя  ОСОБА_4 не  мав.  Обставини  спричинення  тілесних  ушкоджень  потерпілому  пам”ятає  нечітко у  зв”язку   із  станом  схвильованості,  викликаним  діями  ОСОБА_4. Крім   нього   в  будинку нікого  більше не  було, тому  смерть  потерпілого  настала   від  нанесених  ним  тілесних  ушкоджень.

            Із  протоколу  відтворення  обстановки й  обставин  події  видно,  що  ОСОБА_1  послідовно  розповів і  показав, яким  способом   він  заподіяв  тілесні  ушкодження  потерпілому  ( а. 132 - 136).

            За даними  судово -  медичної  експертизи  по  цьому  відтворенню  характер  і  локалізація  пошкоджень  вказують   на те, що  вони  відповідають  механізму  виникнення,  продемонстрованому  підсудним під  час  слідчої  дії  ( а. 64).

            Достовірність  показань  підсудного  об”єктивно  підтверджуються  даними,  що  містяться  у  висновках  експертиз.

            Згідно   з  висновком  судово - медичної  експертизи  трупу  у  потерпілого  виявлені  чисельні  переломи  ребер,  розриви  правої  долі  печінки, що  супроводжувалось  чисельними  крововиливами, які  привели   до  розвитку  небезпечного  для  життя  стану -  травматичного шоку,   порушенню,  а  потім і  припиненню  функції  центральної  нервової  системи,  зупинки  серцевої діяльності  та  дихання ( а. 49- 57).

            За висновком  медико -  криміналістичної  експертизи  переломи  ребер  могли  утворитись в   результаті  нанесення  ударів по  грудній  клітині  потерпілого  руками  та  ногами  ( а. 68- 72).

            Судово -  цитологічним  дослідженням  недопалка  цигарки „ Отаман”,  вилученої  з  будинку потерпілого  свідчить  про те, що  недопалок міг  бути  залишений   підсудним   (а.  81 - 85).

            Свідок  ОСОБА_5  пояснив,  що  3  червня  2004 року  вдень  він  бачив  на  ганку  будинку  потерпілого   і  підсудного, які  палили  цигарки.

            Як  пояснили   в  судовому  засіданні  свідки  ОСОБА_6 та  ОСОБА_7  після  15-ти  годин   3  червня  2004  року  вони  виявили    між  кроваттю  і  стіною  будинку потерпілого  труп  ОСОБА_4.  На  дотик  його  тіло   було  ще  тепле, що  узгоджується  з  показами  підсудного  і  протоколом  місця  огляду  пригоди  ( а. 11).

            Підтвердивши  висновок  судово -  медичної  експертизи  трупу   потерпілого   в  судовому засіданні  експерт  Слуцкий В.Г.  уточнив  його  про те, що  після  отриманих  тілесних   ушкоджень ОСОБА_4  рухатись  не  міг,  але  враховуючи, що   голова  не  була  травмована,  потерпілий   був  у  нетверезому  стані, він   міг  здійснювати  некординаційні  рухи, міг  посунутись   з   кроваті  і  впасти  на  підлогу  та   говорити.  Відповіді  про те,  через  який  час  настала  його  смерть після  отриманих  тілесних  ушкоджень,  експерт  надати  не  зміг ( а. 219 - 220),  що  також  об”єктивно  узгоджується  з  твердженнями  підсудного  по  обставинах  скоєного  злочину за  ч. 2  ст. 121 КК України.

             Обґрунтовуючи  обвинувачення  за  ст. 115  ч. 1 КК України  прокурор  посилалась  на  тяжкість  тілесних  ушкоджень заподіяних потерпілому, їх тривалість, несумісність  заподіяних  тілесних  ушкоджень із  життям  без  врахування  тверджень підсудного   про те, що  до  цього  конфлікту   взаємовідносини  у  нього  з  потерпілим  були  хороші,  побив  його  без  наміру  позбавлення життя,  залишивши вдома живим,  не  знаючи   про  наслідки  своїх  дій.  Ці  твердження  підсудного   в  судовому  засіданні  не  спростовані   і   об”єктивно  підтверджуються   раніше  дослідженими доказами.  Наряду  з  цим, будучи  значно  молодшим   за  віком  і  фізично  здоровим,  ОСОБА_1  на  грунті  сварки  продовжував  завдавати  лежачому  на  підлозі  потерпілому   без  будь  -  якого  супротиву   чисельні  удари  взутими  ногами   в  область  грудей,  тулуба,  ставав  на  його  грудну  клітину, тобто  вчиняючи  протиправні   дії,  передбачав  можливість  спричинення  тяжкого  тілесного  ушкодження і  свідомо  допускав  настання  такого  результату,  без  умислу  на його  вбивство. Припинивши  свої  дії  ОСОБА_1 допоміг  потерпілому  лягти  на  ліжко,  розмовляв   з ним, після  чого  залишив  його  будинок , тобто  ставлення  винного  до  настання  смерті  характеризується  необережністю.  Саме  про  таку  кваліфікацію  дій  винної  особи  орієнтує   суди  пункт  22 Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 2   від  7  лютого   2003  року  „ Про  судову   практику  в  справах   про  злочини  проти  життя  і  здоров”я  особи”.

            Посилання  захисника  ОСОБА_2  як  на  пом”якшуючі  обставини  вини  підсудного -  вчинення  злочину   у   зв”язку  з  тяжкою  образою   з   боку  потерпілого   та  самозахист  від   дій  потерпілого  із  застосуванням  сокири,  які  наряду   з  іншими  обставинами , що  пом”якшують  покарання, дають  підстави  для  застосування  ст. 69 КК України, не  ґрунтуються   на  матеріалах  справи.

            Пленум  Верховного  Суду  України   в  пункті  23    зазначеної  Постанови  роз”яснив,  що  до  тяжкої  образи  слід  відносити  явно  непристойну поведінку  потерпілого,  що  особливо  принижує гідність  чи  ганьбить  честь  винного.  Така  образа  може  бути  вчинена   в  усній   чи  письмовій  формі або  шляхом  дій.  Як  правило,  тяжка  образа супроводжується  протизаконним  насильством  з боку  потерпілого   і  виникає  як  негайна  реакція  у  відповідь  на  протизаконне насильство.  У  судовому  засіданні  не  досліджувались  інтимні  зв”язки   матері підсудного  з  потерпілим, так як  ОСОБА_2 з  підстав  ст. 63 Конституції  України    відмовилась  надати  покази  в  судовому   засіданні , тому  твердження  ОСОБА_4  в цій  частині  не  спростовані.  Крім   того,  після  заявки  про  це  ОСОБА_4 під  час  розпиття  спиртних  напоїв  підсудний   і  потерпілий  разом  виходили  з  будинку,  курили.  За висновком  стаціонарної  комплексної  судово -  психіатрично -  психологічної  експертизи  ( а. 406- 422)  підсудний  не  страждає  на  хронічне  душевне  захворювання,   недоумство,  тимчасовий розлад  душевної  діяльності  або  інший  хворобливий  стан  і  не  страждав  на   такі   в  період   часу , до  якого  відноситься  скоєння  інкременованого  йому  правопорушення,  а  перебував   в стані  простого  алкогольного  сп”яніння, коли  міг  віддавати   собі  звіт  в  своїх  діях і  керувати  ними.  ОСОБА_1  в  день  скоєння   злочину  та  безпосередньо  перед  здійсненням  правопорушення  вживав  алкоголь.  Стан  алкогольного  сп”яніння  порушує  нормальне  протікання  фізіологічних  процесів   та  психічної  діяльності ,  знижує  інтелектуальний  контроль над  поведінкою,  веде  до   переоцінки  ступеня конфлікту,  полегшує  вибір  соціально не  схвалених  альтернатив   поведінки,  супроводжується  більш  чи  менш  чіткими  психопатологічними  проявами,  тому  емоційні  реакції  на  фоні  алкогольного  сп”яніння   не  можуть  бути  розцінені, як  афект.  Саме  для  дослідження  цих  обставин  касаційною  інстанцією  скасована  ухвала  апеляційного  суду, а  останнім -  вирок  цього  суду.

            Згідно  ст. 36 КК  України  кожна  особа має   право  захищатися  шляхом  заподіяння  шкоди тому, хто  нападає, але  не  від  будь - якого  протиправного  вчинку, а  лише  від  суспільно -  небезпечного  посягання .

            В  матеріалах   справи  відсутні  дані  про те, що  ОСОБА_4.  вчинив  суспільно - небезпечне  посягання   щодо  ОСОБА_1 ,  або  напад  на  нього,  чи  застосував відносно  нього  насильство.   За  висновком    судово -  медичної  експертизи  при  огляді   ОСОБА_1  04.06. 2004  року   тілесних  ушкоджень  не  виявлено ( а. 60).   Його  ж   твердження   про  погрози  потерпілим  сокирою  під   час  сварки   неконкретні і  непослідовні, тому  судом   до  уваги  не  беруться.

            При  допиті   в якості   підсудного, в  т. ч.   у  власноручно  записаних  свідченнях  ( а. 130), при  відтворенні  обстановки  і  обставин  події  ОСОБА_1  обставин,  пов”язаних   із  самообороною   від   дій   потерпілого  не  зазначав, а  підтвердив   про те,   що  наніс   не  менше   7-8  ударів  руками  і  взутими  ногами   в    область  грудної   клітини  потерпілого.

            Докази,   на   яких  базується    обвинувачення підсудного,  здобуті   з  дотриманням  чинного  законодавства, є  законними  і  допустимими, оскільки   в  ході  судового  розгляду   у   суду  не  виникло  підстав  ставити  під  сумніви  ці  докази :  пояснення  свідків, самого  підсудного  на   досудовому  слідстві ,  фактично   підтримані   в  судовому   засіданні,  висновки    експертиз, які  підтверджують   в  сукупності  вину  ОСОБА_1  за  ст. 121  ч. 2 КК України.

            Досліджені  докази   суд  вважає  достовірними   і  перекваліфіковує  дії  підсудного   на   ст. 121 ч. 2 КК  України, тобто  умисне  тяжке  тілесне  ушкодження , що  спричинило  смерть  потерпілого.

            Враховуючи   обставини  скоєння  тяжкого  злочину , особу  винного :  раніше  злочинів  не  вчиняв,  характеризується   позитивно, має  малолітню  дитину,  матір  яка   є  інвалідом  3-ї   групи,  його  стан  здоров”я,  ініціативність   конфлікту  самим  потерпілим, який  перебував   у  тяжкому  ступені   алкогольного  сп”яніння,  фактично  визнав  вину у  скоєному,  тобто  обставини, які  пом”якшують  покарання,  поряд  з цим,  вчинення  злочину особою, що  перебуває   у  стані  алкогольного  сп”яніння,  обставину, що  обтяжує  покарання , суд  вважає  необхідним  призначити  покарання    у   вигляді   позбавлення  волі ,   у  вигляді  мінімального  терміну,  передбаченого  за  Законом  обвинувачення,  достатнього  для його  виправлення  та  попередження  вчинення  нових  злочинів.

            Керуючись  ст.  ст. 323, 324   КПК України суд,-

З А С У Д И В:

                     ОСОБА_1  визнати  винним  за ст.  121  ч. 2 КК  України   і  призначити  покарання   у  вигляді  позбавлення  волі  на  7  ( сім )  років.

                    До  набрання  вироком  законної  сили  міру  запобіжного  заходу  залишити  тримання  під  вартою.  Термін  відбування  покарання  відраховувати   з  4  червня  2004 року.

                   Апеляція  на  вирок суду може бути подана до  апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайсуд протягом  15-ти   днів  з  моменту  проголошення,  а  засудженим  -  в  той  же  термін  з  часу  отримання  копії  вироку.

СУДДЯ: підпис...

      КОПІЯ ВІРНА:

 СУДДЯ  РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО  СУДУ                                                                         М.П.  МІЛЕНКО