Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
19 вересня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Полюховича О.І.
суддів –Іващука В.Я., Баглика С.П.
з участю: прокурора - Харечка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2011 року.
Цією постановою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Сарни вул. Демократична, 9 Рівненської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, громадянина України, раніше не судимого - змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.
В поданій на постанову суду ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та звільнити його з-під варти. Вважає, що судом першої інстанції належним чином не враховано те, що він має постійне місце проживання, злочин вчинив вперше, щиро кається, від слідства не ухилявся, оскільки перебував на сезонних заробітках про що повідомляв слідчого .
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши зібрані матеріали справи та доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року № 15) суди при вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 04.ХІ.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
За ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та
_________________________________________________________________________________________________
Справа № 10-283/2011 р. Головуюча у 1 інстанції –Болотвіна Л.О.
Категорія - обрання запобіжного заходу Суддя-доповідач –Полюхович О.І.
продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства ":
- (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжи заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
- (п.13) обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
В рішенні від 1 червня 2006 року в справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) №7064/05 Європейський суд вказав, що національні суди не приділяли уваги обговоренню доводів заявниці про те, що в неї немає злочинного минулого, є постійне місце проживання й роботи в м.Владімірі , установлений спосіб життя, двоє малолітніх дітей, і що її батько серйозно хворий. Вони не врахували і тієї обставини, що заявниця мала змогу зникнути після обшуку в її квартирі, але залишилася в розпорядженні слідства. Суд в своєму рішенні констатував , що в справі наявність небезпеки того, що Мамедова переховуватиметься від правосуддя, не встановлена.
Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах.
Ні слідчий, ні прокурор в суді не надали ніяких законних доводів для переконання суду в тому, що ОСОБА_1 ухиляється від слідства та може ухилитися від суду. Таких доводів не містить і постанова суду першої інстанції від 5 вересня 2011 року.
Судом не обговорено та залишено поза увагою обставину, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності вперше, має постійне місце проживання в м.Сарни, злочин, який йому інкримінується відноситься до категорії середньої тяжкості, ОСОБА_1 в судовому засіданні наголошував, що виїхав з м.Сарни на сезонні заробітки в АР Крим з метою заробити кошти для утримання сім”ї, повідомити слідчого немав можливості , оскільки останній перебував у відпустці.
Суд не навів в постанові обґрунтування своєї впевненості в тому, що ОСОБА_1 переховуватиметься від правосуддя і інші, більш мякі запобіжні заходи, можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого .
Зважаючи на вказані істотні порушення кримінально-процесуального законодавства постанова підлягає скасуванню із залишенням ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, рішенням Європейського суду від 01.06.2006р «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) №7064/05, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2011 року відносно ОСОБА_1 –скасувати.
Залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Копію постанови для виконання направити начальнику СІЗО м.Рівне.
Судді:
Полюхович О.І. (підпис) Іващук В.Я. (підпис) Баглик С.П. (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач : О.І.Полюхович