У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 вересня 2011 року                                                    м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка З.І.,

    суддів Малько О.С., Рожина Ю.М.,

                секретар судового засідання Міщук Л.А.,

                      з участю сторін та представників позивачів,                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 червня  2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки квартири недійсним,   

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 17 червня  2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки квартири недійсним.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1, посилаючись на ті самі обставини, що й у позовній заяві, висновок суду першої інстанції про безпідставність позову вважала необґрунтованим. Крім того, вказувала, що після ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення у даній справі від ОСОБА_3 їй стало відомо про те, що заставлена квартира на час укладення спірного договору іпотеки, перебувала в іпотеці іншої банківської установи –ВАТ «Банк «Універсальний», який своєї письмової згоди як кредитор за іншим кредитним договором та іпотекодержатель на наступну її заставу ПАТ КБ «Приватбанк»не давав. Відповідно до ст. 588 та ч. 1 ст. 215 ЦК України ця обставина також була підставою для визнання спірного договору іпотеки недійсним.

Покликаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте позивачами у даній справі не подано суду доказів, які б підтверджували обґрунтованість пред’явлених ними позовних вимог.

Тому за таких обставин суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, законно й обґрунтовано відмовив їм у задоволенні позову.

Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах справи.

Доводи апелянта про перебування заставленої квартири на час укладення спірного договору іпотеки в іпотеці іншої банківської установи –ВАТ «Банк «Універсальний», який своєї письмової згоди як кредитор за іншим кредитним договором та іпотекодержатель на наступну її заставу ПАТ КБ «Приватбанк»не давав, не заслуговують на увагу, оскільки виходять за межі заявлених позивачами у даній справі позовних вимог.

Помимо цього, як зазначено в самій апеляційній скарзі, боржник ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_3,  усі свої фінансові зобов’язання перед ВАТ «Банк «Універсальний»виконав ще 14 березня 2008 року, що свідчить про відсутність у зазначеного банку будь-яких претензій на предмет іпотеки, яким є квартира позивачів.  

У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої  апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Позивачкою ОСОБА_2 рішення місцевого суду в даній справі в апеляційному порядку не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 17 червня  2011 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                               

Судді: